Австрійські медіа наголосили на неефективній роботі АРМА в галузі енергетики

Зокрема, мова йде про когенераційне виробництво тепла та електроенергії та про обсяги міжнародної допомоги в цьому питанні.

Так, ще на початку минулого року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та USAID у межах "Проєкту з енергетичної безпеки" (ПЕБ) планували закупити 91 когенераційну установку для 32 українських міст та двох університетів. Тоді метою проекту називали модернізація муніципальної енергетичної інфраструктури, впровадження нових сучасних галузевих технологій, підвищення стійкості енергетичної інфраструктури, сприяння інтеграції розподіленої генерації та реформам енергетичного сектору.

"Розподілена генерація, яка включає когенерацію та альтернативні джерела палива, є одним зі способів забезпечити безперервне живлення власних котелень теплопостачальних підприємств та надання послуги з теплопостачання, в тому числі під час відключень. Цей підхід також дає змогу виробляти електроенергію в ізольованому режимі (енергоострів), і служить життєво важливим енергетичним ресурсом для місцевої критичної інфраструктури, таких як системи водопостачання, каналізації та лікарні", — заявляла тоді Українська влада.

І саме цей приклад чудово ілюструє намагання українського уряду разом з міжнародними партнерами шукати найбільш ефективні шляхи вирішення енергетичних проблем. До того ж Президент України Володимир Зеленський ще в кінці 2023 року підписав закон України щодо розвитку у країні високоефективного комбінованого виробництва теплової та електричної енергії – когенерації.

Зміни до закону України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" щодо розвитку високоефективної когенерації" мають створити умови для запровадження саме високоефективного виробництва теплової та електричної енергії, імплементуючи при цьому вимоги Директиви 2012/27/ЄС про енергоефективність.

Для розуміння важливості та необхідності таких кроків може свідчити й той факт, що в ЄС високоефективна когенерація вже забезпечує виробництво 12% електроенергії та 16% теплової енергії, що використовується в будинках, промисловості та централізованому теплопостачанні. Це сприяє економії енергії в еквіваленті близько 30 млрд куб. м на рік, з яких 15 млрд куб. м – безпосередньо економія природного газу, інформує європейська асоціація COGEN Europe.

Ці кроки вкрай необхідні, та коштують міжнародним партнерам сотень мільйонів доларів. Точних цифр не розкривають, але в червні 2024 року на конференції з відновлення України в Берліні США оголосили про $824 мільйони на підтримку енергетичної інфраструктури, що може включати фінансування когенераційних проєктів. І цифри в аудиті самого USAID свідчать про схожі обсяги допомоги.

Водночас журналісти наголосили, що в Україні існують власні потужності, що здатні працювати в режимі когенерації та покривати певну частину тепло та електрогенерації. Та, на жаль, через систематичні неефективні дії державних органів, ці потужності було фактично виведено з ладу. Зокрема мова йде про дві ТЕЦ в західній Україні, які в рамках абсурдного кримінального провадження було арештовано та передано в управління АРМА.

Важливо зауважити, що справу Новояворівської та Новороздольської ТЕЦ, яка розпочалася у 2018 році, називають однією з найскладніших в історії НАБУ і САП. І понад 350 томів справи вивчають вже більше як сім років. Залишимо юридичні деталі в стороні, та не будемо акцентувати на правових аспектах. Зазначимо лише один показовий факт – справа про завдавання збитків державі не має в собі головного: підтвердженого факту самих збитків.

Фінансові результати діяльності Нафтогазу вже були предметом дослідження засобів масової інформації, які оприлюднювали загальні дані про збитки та прибутки підприємства у різні роки. Також постійний інтерес медіа викликали механізм формування адміністративних витрат відповідно до колективного договору (зарплати, премії, соціальні виплати) та преміювання керівництва підприємства за підсумками роботи.

Так, наприклад 2016 рік (коли за версією слідства у Нафтогазу розкрадали газ ТЕЦ) підприємство завершило із прибутком у 26,5 млрд гривень. При цьому члени правління за якісну роботу отримали 51 млн гривень винагороди.

Та все ж зосередимося на темі енергетичної стабільності та безпеки. ТЕЦ були здатні генерувати як тепло, так і електроенергію в достатніх обсягах як для потреб населення, так і для продажу на ринок. За часів коли цими потужностями керували компанії власника Ярослава Дубневича, вони були прибутковими. Мабуть, тому і здалися комусь "ласим шматком". Та от дивна річ – після того, як держава арештувала ці активи та з порушенням всіх процедур передала їх в управління спочатку компанії-пустишці "Гарант-енерго-М", а потім й взагалі при повному конфлікті інтересів компанії "Нафтогаз-Тепло", яка є юридичною донькою "Нафтогаз Україна" (так-так, тим самим, що ніби-то є постраждалими в першочерговій справі), вони різко стали збитковими.

Тепер давайте подивимося детальніше, як так сталося, що на момент війни, коли українська енергетична система знаходиться під постійними ворожими обстрілами, держава добровільно занедбала саме ті потужності, які могли б частково покрити власні потреби. Натомість просить в світу закупляти та надавати ті самі когенераційні установки на десятки мільйонів євро.

Отже за офіційними даними Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ за 2020-2023 роки, які було оприлюднено раніше, об’єкти швидко занепадали.

Виявилося, що підприємства, які до арешту працювали у плюс, всі останні чотири роки зазнавали мільйонних збитків. Тобто, завдяки новим управителям підприємства постійно потребували дофінансування від держави.

Загальна сума офіційно зафіксованих збитків за ці роки сягнула 557,6 млн грн. Тобто завдяки управлінню, організованому АРМА, лише за чотири роки держава витратила на утримання арештованих активів чверть від тих збитків, які порахувала, але наразі не довела, прокуратура. А якщо також включити сюди провальні дії "Гарант енерго М", який за час свого управління залишив по собі 1 200 000 000 грн боргу. Про це журналісти детально розповідали ще в 2019 році. То ж зараз вже можна сміливо сказати про суму збитків управителями, співвідносну до тієї суми, в розкараднні якої держава звинувачує власників.

Окрім того, компанія-управитель проводила несанкціонований відбір газу зі шляхопроводу, про що свідчать документи від Укртрансгазу. Простіше кажучи, управитель крав газ у держави.

При тому, що окрім прямих фінансових збитків, ще й стан самих об’єктів вже незадовільний, як зазначають місцеві медіа. Профілактичні та ремонтні роботи не проводяться, промислові потужності не підтримуються в належному стані, та й з генерацією величезні проблеми. А тепер уявіть, що вину власників не буде доведено в суді, і держава буде вимушена не просто повернути напівзанедбані об’єкти власнику, а ще й компенсувати всі збитки. І це, нагадаємо, в той час, коли міжнародні партнери надсилають пакети допомоги для відновлення електромереж в Україні.

Отже, енергетична безпека України — це не лише про відновлення обʼєктів енергетичної інфраструктури після ударів агресора і постачання нових потужностей за кошти європейських платників податків. Це також про те, як держава розпоряджається вже наявними енергетичними ресурсами, зокрема в тилу, де об’єкти не зруйновані війною і повинні працювати на повну потужність.

І це створює парадокс: європейські партнери України допомагають зберегти енергетичну стійкість, тоді як усередині країни вона втрачається через управлінські прорахунки. Це вже не питання реформ — це випробування здатності держави забезпечувати порядок у критично важливій сфері. То ж не дивно, що профільні міжнародні видання починають задавати питання про те, як так сталося, що однією рукою держава просить про допомогу, а іншою – руйнує наявні можливості.