Банкова проти Кличка. Чи призначать киянам нового Попова

Що показав мітинг за відставку Кличка

17 жовтня під будівлею Київської міської державної адміністрації зібрався мітинг із вимогою відставки Віталія Кличка. Вже традиційно для українських протестів воєнного часу мітингарі стояли з картонками, на яких було написано різне, зокрема й відверті образи на адресу мера. Постоявши близько двох годин, юрба розійшлася, залишивши картонки під станами адміністрації. Дійство організувала низка громадських організації, до акції долучилися депутатка Київради з фракції "Голос" Аліна Михайлова, блогер Сергій Стерненко, кілька відомих у медіа волонтерів та ветеранів — Олег Симороз, Дмитро Козятинський, Любомир Дмитришин.

В оцінках цього заходу розійшлися не лише політики та експерти, а й військові. За словами заступника командира Третього армійського корпусу Родіона Кудряшова, будь-які протести в тилу грають на користь ворога, а пошуки крайнього за пошкоджену російськими обстрілами інфраструктуру столиці жодним чином не покращать ситуацію в енергетичній сфері.

Отже, кілька висновків. Перший: це не остання акція під мерією, такі мітинги виглядають технологією центральної влади, в якої чергове загострення у відносинах із КМДА та Кличком. "Ділова столиця" розповідала, чим викликане це протистояння. Другий висновок: за тим, як висвітлювався захід, очевидні ознаки інформаційної кампанії, до якої залучені лояльні до влади Телеграм-канали та ЗМІ. У свою чергу має лояльні платформи і мерія. Третій висновок: участь в акції людей, які ще не так давно були активними фігурами в протестах проти відставки міністра оборони Михайла Федорова, свідчить, що картонкові майдани еволюціонували, якщо можна так сказати.

Четвертий висновок: різні оцінки заходу волонтерами та ветеранами кажуть про ідеологічне розшарування цього середовища. Тут згадується, як під час виборів 2019-го і 2020-го років партії наввипередки запрошували військових до своїх політичних проектів. П’ятий висновок: схоже, створюється картинка народного невдоволення діями мерії для наступних кроків, зокрема, спроби зняти Кличка з посади. Чи можливо провернути таку спецоперацію?

Як відправляли у відставку Косаківського

Нинішній міський голова української столиці — четвертий за часи незалежності. У Києві окрім мерів за цей час були представники президента в столиці, тимчасово виконуючі обов’язки, з 2022 року — начальники міської військової адміністрації, нинішній т. в. о. Андрій Ткачов також четвертий за чотири з половиною роки повномасштабного вторгнення. Всіх міських голів пробували зняти з посад, і іноді це вдавалося.

Леонід Косаківський був і головою Київської міської ради, і її виконкому, а у червні 1997 року отримав щойно створену посаду Київського міського голови. У Косаківського склалися погані стосунки з Київрадою — часи його керівництва столицею запам’яталися протистоянням голови і депутатів. Згодом додалася нова проблема — конфлікт з урядом, яким тоді керував Євген Марчук. 21 травня 1996 року, тобто тридцять років тому, відбулася перша спроба звільнення голови КМДА на підставі висновків уряду. Наступного дня президент Леонід Кучма своїм указом призначив в. о. голови КМДА Олександра Омельченка, а Косаківського звільнили 19 липня того ж року, при цьому він продовжував очолювати Київраду, де не мав підтримки. Зрештою, у червні 1997 року вже київські депутати достроково припинили повноваження міського голови.

В цій історії упущені деталі протистояння Косаківського з Банковою, спроби боротися за відібрану посаду, які зрештою успіхом не увінчалися. Згодом екс-мер став народним депутатом, соратником Юлії Тимошенко, без успіху балотувався у 2002 році на посаду київського голови. Та головне, що Банковій вдалося замінити нелояльного до Кучми Косаківського на лояльного Омельченка. Останній виграв вибори мера у 2002 році. Однак до цього, у 2001 році, зіткнувся зі спробою відправити його у відставку з посади голови КМДА.

Омельченка звалити не вдалося

Олександр Олександрович на той момент грав у власну політичну гру, зокрема, доклався до відставки Віктора Медведчука з посади віце-спікера Верховної Ради, що сталася 13 грудня 2001 року. Після цієї події хмари над головою Сан Санича згущалися. Протягом січня-лютого точилися вперті чутки, що його от-от звільнять, правники доводили, що законних підстав для цього не існує, а експерти наголошували, що розділення посад міського голови та голови КМДА призведе до небезпечного двовладдя. Все точнісінько, як зараз. У квітні 2002 року зі значною перевагою Олександр Омельченко виграв вибори міського голови. Тоді подейкували, що його не звільнили, бо мовляв Сан Санич зумів якось переконати Кучму.

У жовтні 2003 року Печерський райсуд визнав неправомірною бездіяльність Кабінету Міністрів через невнесення президенту подання про звільнення Омельченка з посади голови КМДА "у зв'язку з досягненням ним граничного віку перебування на державній службі". Це була перша спроба усунути столичного голову через суд, позивачем тоді був Леонід Черновецький. Мера Омельченка на посаді залишили, але у 2006 році вибори він програв саме Черновецькому. Втім, цього діяча від посади теж відсторонювали, до того ж, кілька разів.

Рекорди з повалення Черновецького

18 березня 2008 року Верховна Рада ухвалила рішення призначити в Києві позачергові вибори голови і Київради. Тобто, усунути Черновецького вирішили через дочасні вибори. Утім, він їх виграв удруге. У 2009 році опоненти мера в парламенті (переважно фракція "Батьківщина") спробували провернути той же фінт ще раз — створили Тимчасову слідчу комісію з розслідування обставин порушення Конституції та законів посадовцями Київради та її виконавчого органу, та рекомендували тодішньому президенту Віктору Ющенку звільнити Черновецького з посади голови КМДА. Він цього не зробив, зате зробив його наступник Віктор Янукович. Сталося це 16 листопада 2010 року. Тоді ж Янукович призначив керувати міськадміністрацією Олександра Попова, якого перед тим підсадив в мерію першим заступником.

Попередньо Верховна Рада у вересні 2010 року внесла зміни в закон про столицю, серед іншого президент отримав право призначати голову КМДА. Існує узаконена норма, що виконком Київради — міську адміністрацію — очолює обраний міський голова. Ця норма підтверджена рішення Конституційного суду, проте при Януковичу її проігнорували, прикрившись іншою. Це викликало невдоволення опозиції, а Попов отримав серед киян кличку "гауляйтер". Разом із тим, ухвалення змін до закону відтермінувало вибори столичної влади, які мали відбутися 31 жовтня 2010 року.

Черновецький залишився міським головою без важелів впливу. 12 липня 2012 року Київрада задовольнила його заяву та проголосувала за припинення повноважень. Обов’язки міського голови до обрання мером Віталія Кличка у 2014 році виконувала секретарка Київради Галина Герега. Тільки після перемоги Революції Гідності в Києві повернулися до законної процедури призначення: обраний голова стає і головою КМДА.

Прецеденти Атрошенка і Маркушина

Якщо згадати багаторічну епопею зі спробами Володимира Зеленського та "слуг народу" усунути від влади у столиці Кличка, то у ній кілька глав. Одна із них — ухвалення нового закону про столицю. З ним носилися кілька років, піару було багато, але від цієї ідеї зрештою відмовилися. Була і спроба відсторонення Кличка Київрадою — її ініціював "слуга" Андрій Вітренко. Однак необхідної кількості підписів депутатів для винесення цього питання на розгляд зібрати не вдалось.

Однак прецеденти звільнення руками Банкової мерів є. За період повномасштабного вторгнення втратили крісла очільники Полтави Олександр Мамай, Сум Олександр Лисенко, Одеси Геннадій Труханов, Умані Ірина Плетньова. З різних причин та у різний спосіб. Найцікавішими видаються прецеденти в Чернігові та Ірпені. У грудні 2022 року Яворівський районний суд Львівської області на рік позбавив мера Чернігова Владислава Атрошенка права обіймати посаду. Ця судова ухвала базувалася на звинуваченні мера у конфлікті інтересів. У вересні того ж року Національне агентство із запобігання корупції склало протокол про конфлікт інтересів, а потім і про корупцію. У НАЗК вважали, що на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну чиновник використав службовий автомобіль на користь своєї родини. При цьому було використано 200 л бензину, витрати на який відшкодували з міського бюджету. Атрошенко судився, але на посаду вже не повернувся.

Ця історія нагадала іншу. У січні минулого року Печерський районний суд відсторонив мера Ірпеня Олександра Маркушина на два місяці у справі про поїздку за кордон у 2022 році. За словами вже колишнього мера, він їздив провідати неповнолітнього сина. Маркушин також судився, аж поки 29 липня його повноваження достроково не припинила міська рада — з нею у нього був тривалий конфлікт. Кличко має більшість у Київраді, тож аналогія з Маркушиним радше гіпотетична.

Тобто, схеми усунення міських голів можуть спробувати застосувати і в столиці. Припинити повноваження Кличка як міського голови законних механізмів нема, тому шукатимуть, як усунути його від керівництва міською адміністрацією. До прикладу, НАЗК складе протокол про корупційні дії, а далі технологія вже обкатана. Або ж задіють ДБР. У разі відсторонення міського голови від керівного крісла в КМДА управління перейде до начальника військової адміністрації — на цю посаду призначать якогось важковаговика, щоб спробував нагнути непокірну Київраду. Втім, столиці гарантований управлінський безлад.

Прецеденти з минулого свідчать, що іноді президентам вдавалося усунути чи обмежити столичних градоначальників, але це завжди призводило тільки до посилення конфронтації.