Бої за Авдіївку. Скільки "ополченців" кинули в топку коксохіму

Хоча говорити про весняної кампанії ще дуже рано, проте на обличчя спроби противника перейти в локальне наступ з метою поліпшити свої позиції відразу на декількох напрямках.

І насамперед це стосується вкрай критичного для бойовиків Донецько-Авдіївського напрямку. Зупинити Авдіївський коксохім, як і залишити місто без води для організації гуманітарної катастрофи поки вдається з перемінним успіхом - періодично під тиском ОБСЄ росіяни дають гарантії безпеки як ремонтним бригадам електриків, так і персоналу "Води Донбасу". Щоправда, лише для того, щоб вже на наступний день обстрілом пошкодити комунікації.

Скільки будуть тривати такі "гойдалки", незрозуміло, однак спроби повернути втрачені позиції тривають майже постійно. Так було, наприклад, 18 березня, коли противник атакував досить великими силами відразу в двох точках - на Промзоні та в районі венствола шахти Бутовська. Підсумок був трохи передбачуваний: після відпрацювання нашої важкою артилерією противник зазнав серйозних втрат і відступили. Причому заміс був настільки жорстким, що бойовики в черговий раз запросили перемир'я, щоб витягнути своїх "двухсотых" з поля бою. Конкретні цифри втрат противника зараз давати складно, але вони точно є, і чималі.

До речі, про втрати. У суботу зовсім несподівано "офіційні інтернет-ресурси ДНР" видали інформацію про втрати збройних формувань. Причому, що цікаво, якщо зазвичай про втрати говорили вкрай нечітко, то в цьому випадку наведені цілком конкретні цифри. Отже, якщо вірити цій інформації, то тільки в ДНР з 1 січня по 16 березня загинули 73 бойовика. Зрозуміло, що розбивки за періодами немає, є тільки згадка, що з 10 по 16 березня загинуло п'ять бойовиків.

Хоча, наприклад, цифри поранених викликають великі сумніви - при 79 загиблих всього 76 поранених - як показує практика співвідношення має бути принаймні 1:3 (що підтверджує, наприклад, наша статистика втрат), проте сам факт публікації відомостей вельми показовий. Тобто втрати перевалили через якийсь поріг, після якого приховувати їх досить складно, якщо взагалі можливо. І, звичайно, є всі підстави думати, що прикомандировані російські військовослужбовці в цю цифру не увійшли. Майже напевно не враховані і санітарні втрати.

Однак ці цифри, навіть без урахування незаконних збройних формувань ЛНР, які теж несуть регулярні втрати, дозволяють говорити про високу ефективність дій наших збройних сил в позиційних боях. І, звичайно ж, повністю спростовують панічні пости в соцмережах, з яких випливає, що наші військові на Донбасі "хлопчики для биття", "Муженко не дозволяє стріляти у відповідь" і т. д.

Зазначимо також, що враховані пофамільні дані про втрати всіх українських силовиків у зоні бойових дій за цей же час (з 1 січня по 16 березня) складають 93 військовослужбовців, причому в цей список включені і небойові, і санітарні втрати.

Серйозні події конкретно зараз відбуваються на Маріупольському напрямку. Причому настільки важкі бої, що від назв приморських сіл в офіційних зведеннях прямо-таки рябить в очах. Тут і Лебединське, і Широкіно, і Гнутово, і Водяне, Талаківка, Чермалик. Причому вже давно противник тут не соромиться у виборі засобів ураження - використання 122-мм і 152-мм знарядь вже повсякденна реальність. На жаль, за такого широкого охоплення району боїв втрат уникнути не вдалося. Так, 17 березня під Водяним загинули двоє військовослужбовців 36-ї окремої бригади морської піхоти - сержант Леонід Галайчук і матрос Олексій Кондратюк. Офіційна версія - потрапляння 120-мм на спостережний пост, де вони несли службу.

Які конкретно руху відбуваються в секторі, достеменно невідомо, можемо лише припустити, що морпіхи все-таки намагаються "дотиснути" позиції противника в районі висоти Зухвалий (так-так, саме так, а не Зухвала, як намагаються писати люди, мало знайомі з місцевою топографією). Зрозуміло, що супротивник докладає всі зусилля, щоб утримати таку вигідну пануючу висоту, з падінням якої фронт тут може кардинально змінитися не в їх користь.

На Луганщині традиційно гарячим залишається північний фас Светлодарской дуги, де ще залишилася сіра зона, яку і ми, і супротивник намагаємося взяти під контроль. Так, 17 і 18 березня в районі Стаханов, Ірміно—Брянка бойовики здійснили кілька спроб після сильного артилерійського обстрілу закріпитись на нових позиціях. У відповідь працювала наша артилерія.

Наскільки змінилася лінія протистояння, говорити складно, однак, судячи з відсутності даних про наші втрати і великої кількості "пам'ятаємо, сумуємо" в пабликах стахановських "прихильників республіки", можна говорити про те, що противник, і тут, що називається, "отримав по зубах". З іншого боку, це цілком очікувано, враховуючи відкриту місцевість і кам'янистий ґрунт, втрати настають повинні бути дуже значні. Так і наші артилеристи за цей час пристріляли в цьому районі буквально кожну купину.

Зазначимо також, що позиційну війну наші військові намагаються використати з максимальною вигодою - відразу в декількох областях пройшли позапланові навчання армійців, проводяться збори резервістів першої хвилі. Так, в оперативному командуванні "Північ" по тривозі були підняті відразу дві бригади, які виконали марш-кидок і розгорнулися в зовсім незнайомій місцевості. Відпрацьовують навчально-бойові завдання також льотчики 831-ї бригади тактичної авіації Су-27, не вилазять з полігонів танкісти обох танкових бригад. Загалом, армійський механізм крутиться із завидною постійністю.