Буксуючі броньовики. Чому ВСУ не можуть оновити парк БТР
І все з-за того, що так і не прийнята комплексна програма розвитку цього основного виду збройних сил.
Так, наприклад, армія так і не визначилася з основним типом бронетранспортера. На 2014 р. основним зразком був відносно новий БТР-80, при цьому БТР-70 і БТР-60 використовувалися вкрай обмежено насамперед у якості бази для різноманітних машин спеціального призначення.
У країні також на експорт вироблялися БТР-3 і БТР-4, які у ВРУ не поставлялися. Причому це був певний момент гордості для вітчизняного військово-промислового комплексу - адже за часів СРСР повного циклу виробництва легкої бронетехніки на території України просто не було.
Тому, коли з'явилася необхідність у швидкому насиченні армії та інших збройних формувань бронетранспортерами здавалося, що особливих проблем не буде - адже БТР-3/4 вироблялися сотнями і серійне виробництво було відпрацьовано. Проте практично відразу "бронетранспортерная" програма забуксувала. Причому до такої міри, що, незважаючи на величезні суми, які виділяються з державного бюджету, виробники були змушені платити штраф і пені за несвоєчасне виконання контрактів, укладених з військовими формуваннями".
У підсумку в терміновому порядку всі виробничі потужності були задіяні для відновлення не лише "старих-добрих" БТР-70, але навіть давніх БТР-60 - армії на чомусь треба було воювати.
На жаль, така ж ситуація зберігається і понині. Виділені величезні кошти на виробництво БТР-4 практично не дали помітного результату. На сьогодні, за найоптимістичнішими оцінками, ВСУ отримала всього 78 таких машин, сюди ще варто додати 90 БТР-3 різних модифікацій. Це крапля в морі, якщо врахувати, що таких машин потрібно сотні. І, на жаль, судячи по останньому за часом скандалу, швидкого прогресу у виробництві нової техніки для армії найближчим часом чекати не варто.
Тому на перший план нині виходять програми модернізації парку старих радянських Бтрів - насамперед БТР-70 і як не сумно - БТР-60 (основна кількість БТР-80 було вибито в боях 2014-2015 рр..)
Так, Миколаївський бронетанковий завод просуває свій варіант БТР-70ДИ - радянський зразок з дизельним двигуном. А тут варто нагадати про основну проблему радянської легкої бронетехніки - той же БТР-60 і БТР-70 мають бензинові двигуни.
Про масових замовленнях поки мови не йде, однак вони використовуються в якості бази для нової спеціальної техніки. Так, наказом міністра оборони України від 12 березня 2020 р. на озброєння прийнята командно-штабна машина До-1450, причому саме на базі БТР-70ДИ-02. Нові машини мають замінити застарілі КШМ БТР-70КШ в оперативно-тактичній ланці управління військами. Причому як автономно, так і в складі вузла зв'язку.
Точно також в даний момент використовуються і модернізовані варіанти БТР-60. Так, радянська командно-штабна машина Р-145БМ (на базі БТР-60) масово замінюється на До-1450-04 на базі модернізованого БТР-60МК.
Зазначимо, що ця модифікація від київської приватної компанії "КОРТ" як мінімум з 2018 р. пропонувалася як основна для модернізації парку цих бронетранспортерів ВСУ. Замість бензинових двигунів були встановлені дизельні CUMINS, посилено бронювання та встановлено новий бойовий модель від державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод".
Ще далі в модернізації БТР-60 пішла інша приватна збройова компанія, відома своїми бронеавтомобілями - НВО "Практика". Починаючи з 2016 р. вони пропонують як мінімум два варіанти радикальної модернізації БТР-60 з фактично новим бронекорпусом.
Перший варіант, відомий як "БТР-60 Модернізований", відрізняється абсолютно новим бронекорпусом - більш просторим і перепланированным (так, відсік двигуна перенесений вперед), новим дизельним двигуном Deutz і дистанційно керованим бойовим модулем.
Хоча машина демонструвалася на декількох збройових виставках, однак, судячи з останніх подій, фірма зробила ставку на інший варіант - повністю новий бронетранспортер з використанням елементів і вузлів БТР-60 - "Отаман" з колісною формулою 6х6. Машина відома з 2016 р., проте тільки зараз виробник перейшов до виробничих випробувань.
Спочатку "Отаман" позиціонувався як недорога базова платформа для створення машин спеціального призначення, що вимагають збільшеного об'єму бронекорпуса (командно-штабні, медичні, самохідні міномети). На виставці "Зброя та безпека-2016" був навіть представлений варіант колісної САУ з вежею від 2С1 "Гвоздика" з 122-мм знаряддям. На той момент було очевидно, що варіант не має жодних шансів на реалізацію, враховуючи всі моменти, особливо систему заряджання і силу відкату.
Однак у березні 2020 р. на випробування "Практика" викотили повноцінний бронетранспортер "Отаман-3" з бойовим модулем "Штурм-М", який є стандартним для БТР-3. Трохи раніше в ході київської виставки осені 2019 р. ця машина позиціонувалася як основна для озброєння підрозділів морської піхоти Військово-морських сил України.
Тоді ж стали відомі й основні технічні характеристики - автоматична коробка передач Allison 4500 SP, дизельний двигун від компанії Deutz, керамічна броня і т. д. Вперше новинка була продемонстрована і для вітчизняної бронетехніки - "прозора кабіна" від компанії LimpidArmor, яка забезпечує круговий огляд простору навколо бронемашини.
При цьому "Отоман" має набагато більш сучасну конструкцію, ніж більшість аналогів. Тут і передньомоторна компонування з-за чого відсік десанту розташований ззаду, що створює захист корпусом бронетранспортера при виході десанту на полі бою, наявність повноцінної протимінної захисту, високий рівень захисту.
У той же час військові скептично ставляться до того, що "Отаман" набагато вище "радянських" машин, що вважається "мінусом" в умовах масового насичення бойових порядків військ протитанковими засобами противника - РПГ і ПТРК.
У будь-якому випадку буквально в найближчі роки армійському командуванню доведеться робити висновок і вирішувати питання з модернізацією бронетранспортерного парку шляхом закупівлі нових машин. Чи зможуть налагодити серійне виробництво БТР-4, профінансують програми модернізації БТР-60/70 або закуплять "Отаманы" - питання на сьогодні залишається відкритим. І рішення тільки за вищим військово-політичним керівництвом країни.
