Бутенко замість Лісового. Що зробить з освітою колишній керівник НАЗЯВО

Що чекали від Лісового і чому йому не вдалося

Нагадаємо, за яких умов Лісовий очолив Міністерство освіти. Сталося це 21 березня 2023 року, до того часу він був директором Національного центру "Мала академія наук". Особа нового міністра вигідно вирізнялася на тлі його попередника Сергія Шкарлета, котрого пов’язували з Дмитром Табачником і в наукових працях якого знайшли плагіат. До того ж Лісовий на момент призначення був військовим. Згодом плагіат знайшли і в його науковій праці, після чого він відмовився від наукового ступеню, що оцінили позитивно. Вивченням плагіату Лісового займалося агенство, очолюване Бутенком.

Але ще тоді експерти вказували на кілька проблем, з якими зіткнеться Лісовий. Перша: кадри в міністерстві, не всіх міністр призначав за власним бажанням. Друга: особливості освітнього середовища, де реформи приживаються складно, особливо на низовому рівні. Третя: значна забюрократизованість освіти. Очікувалося зменшення бюрократії, щоб МОН було не органом, який постійно спускає нові і нові вимоги і карає за їхнє невиконання, а справжнім європейським міністерством освіти. 

Протягом каденції Лісового освітянам підвищували зарплату та попри це до роботи міністерства постійно виникали зауваження. 22 жовтня 2024 року парламентський комітет з питань освіти, науки та інновацій визнав незадовільною роботу МОН із забезпечення підручниками та навчальними посібниками системи загальної середньої освіти. Тоді члени комітету закидали міністерству цілу низку порушень — несвоєчасність доставки підручників у школи, погане забезпечення підручниками українських дітей за кордоном та навіть низьку якість змісту самих підручників. Ситуація повторилася у вересні 2025 року. Загалом, співпраця Міносвіти з парламентським комітетом не складалася, весь перелік зауважень і претензій з боку депутатів перераховувати немає сенсу, їх можна легко знайти у відкритих джерелах.

Не менше запитань виникало і серед громадян. Останній за часом гучний скандал трапився в Одесі, де діти були змушені складати НМТ протягом 13 годин без базових умов. "ДС" розповідала про цю історію. Суспільство очікувало адекватної реакції міністерства, але його чиновники взялися захищати нинішні підходи до складання тестових завдань замість пояснити, що вони планують виправити, аби такі ситуації більше не повторювалися. Крім того, чиновники МОН конфліктували з омбудсменом Дмитром Лубінцем, що стало серйозною політичною помилкою, адже він висловлює не власну позицію, а ту, яка підтримується дуже значною кількістю громадян. Так, 25 червня Лубінець закликав знизити прохідний бал НМТ зі 150 до 130 через складні умови тестування під час війни. "Право на освіту не може залежати від технічних збоїв чи неналежної організації. Держава повинна адаптувати систему освіти до умов війни, а не змушувати дітей розплачуватися за її недоліки власним майбутнім", — наголосив він. Цю ініціативу також поділяє Спілка ректорів України. У МОН відповіли: ситуативні рішення — недоречні. У своїй заяві міністерство виправдало існуючу ситуацію навколо НМТ.

Чого чекають від міністра Бутенка

Чому ректори підтримують зниження прохідного балу? Протягом останніх років з України виїхало дуже багато дітей, якщо цього року міністерство звітувалося про хороші показники бажаючих скласти мультитест, то наступного ситуація, за оцінкою освітян, може скластися куди гірше. Тому зниження прохідного балу не означає зменшення вимог до освітнього рівня, а розширить коло випускників, які вступатимуть до українських вузів. Тобто від МОН потрібна гнучкість у соціально дражливих питаннях, але не популізм. Бутенко здатний проявити гнучкість?

На диво, як для чиновника, про нього персонально нічого поганого не писали. Науковець, хороший управлінець. Він очолював Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), у сфері діяльності якого акредитація освітніх програм, моніторинг дотримання академічної доброчесності, різного роду адміністрування у сфері вищої освіти. Загалом орган потрібний, проте у вузах його часто сприймають як каральний. Вищі навчальні заклади повинні проходити акредитацію освітніх програм, процедура якої є платною. При цьому у вишах скаржаться, що перевіряється не так якість освітніх програм, як правильність паперового оформлення. НАЗЯВО є державним монополістом, воно і встановлює правила. Нерідко програми отримують "умовну" акредитацію за знайдені у них "блохи". При цьому в скаргах освітяни наголошують, що правила під час війни не спростилися, а навпаки, посилилися, це спричиняє стресову ситуацію, яка заважає освітньому процесу. Нагадує історію з НМТ, тільки не для школярів, а для викладачів.

Освітяни звертають увагу на практики в цивілізованих країнах, де є незалежні агенції з моніторингу якості освіти, чиї висновки — не вирок, а рекомендації, які виш або усуває, якщо дорожить репутацією, або ні, роблячи собі гірше. В Україні університети на словах мають багато автономії, та коли стикаються з акредитацією, то розуміють, що система бюрократії — перемогла. Тому в мережі обговорюють необхідність альтернативних моделей моніторингу якості освіти.

Приміром, у Великобританії, де вища освіта точно не гірша за нашу, є незалежний експертний орган Quality Assurance Agency for Higher Education, він виступає зовнішнім аудитором. Або інший приклад: у березні 2008 року запроваджено Європейський реєстр агенцій із забезпечення якості вищої освіти (European Quality Assurance Register in Higher Education, EQAR). Серед іншого цей орган надає європейським університетам можливість обирати між різними агенціями забезпечення якості, зокрема тими, що перебувають в іншій країні ЄС. Отже, в університетів є вибір. 

Не все у діяльності НАЗЯВО критикують, зокрема, протидія плагіату у наукових працях — важлива складова. Однак освітнє середовище сподівається на перезавантаження самого цього органу, він не повинен бути в одній іпостасі прокурором і суддею. Чи піде Бутенко на зміни в структурі, яку сам очолював? Для багатьох готовність МОН відмовитися від забюрократизованих акредитацій — маркер ефективності нового міністра.

Також від нього очікують кадрових чисток. Для того, щоб дізнатися, кому вказати на двері, варто провести моніторинг освітніх сайтів та соціальних мереж. Якщо ж Бутенко орієнтуватиметься на чужі (урядові чи з Банкової) кадрові забаганки, ризикує дуже скоро отримати торбу негативу. Міносвіти — те міністерство, від ефективності якого значною мірою залежить ментальне здоров’я суспільства, адже його робота завжди на виду. Тому підтримка реформ безпосередньо пов’язана з відкритістю міністра до дискусії. "Ми — непомильні" — буде ходінням по граблях попередників.