Casus belli. Чи стане смерть Захарченко приводом для великої війни з Росією
Хто б не відправив лідера "молодої республіки" на побачення з партнером по вокалу Кобзоном, а також бойовими дружками Мотороллой і Гіві - українські спецслужби, які суперничають з Владиславом Сурковим ФСБ і ГРУ або саме боже провидіння - суть справи це не змінює. Смерть Захарченко прекрасний привід для Кремля почати новий виток своєї агресії проти України.
Більш вірогідний сценарій "малої війни", коли "ополченці Донбасу" при самій активній підтримці російських кадрових "ихтамнетов" з криками: "Не забудемо, не пробачимо хунті смерть нашого дорогого вождя!" влаштують чергову спробу наступу десь на вразливому ділянці лінії зіткнення. З метою організувати ще одну криваву бійню, щоб потім вибити для себе щось на зразок третього Мінська, тільки на більш вигідних умовах.
Місць, де російсько-окупаційні війська могли б перейти в рішучий наступ на лінії расграничения більш ніж достатньо. Це і Светлодарская дуга, і Маріупольське напрямок, і Горлівка з можливим виходом на Бахмут, і Авдіївська "промка", і Бахмутська траса, де зовсім недавно вже було досить неспокійно.
За активної підтримки регулярної російської армії, а точніше 300 тисяч осіб, піднятих для участі в навчаннях "Схід 2018", у окупантів є деякі підстави розраховувати на успіх. Проблема в тому, що будь-який успішний наступ на Донбасі буде коштувати Росії значно більших жертв в живій силі і техніці, ніж обороняється Україні, і відправленням на забій донбаських ополченців з числі місцевих люмпенів, яких не шкода, тут не відбудешся. Ряди люмпенів за чотири роки війни помітно порідшали, особливо за рахунок ідейних бійців за "русский мир", а нинішні перебувають у лавах "ополчення" швидше заради виживання і прожитку, ніж заради танкового маршу на Київ і тому їх боєздатність дуже невисока.
З боку України в той же час, три лінії оборони обладнані, мінні поля розставлені, американські радари і "Джавелины" теж в наявності. Так що ціна "помсти за Захарченко" може виявитися непідйомною для Кремля. Так що варіант серйозного наступу на Донбасі не дуже ймовірний, хоча локальних загострень середньої інтенсивності, судячи з усього, уникнути не вдасться.
Другий можливий сценарій - "велика війна". Росія вирішується на відкрите вторгнення в Україну і не на Донбасі, де оборона найсильніша, а, наприклад в напрямках Харкова, Чернігова та Києва, щоб встановити там маріонетковий проросійський режим. Таким чином Путін, наплювавши на реакцію світового співтовариства, може спробувати швидко і остаточно вирішити українське питання, розраховуючи, що йому, як і у випадку з Грузією 10 років тому, все може зійти з рук. У цьому випадку Кремлю доведеться застосувати всю свою бойову міць і понести досить серйозні втрати, але можна сподіватися, що ейфорія від остаточної перемоги над фашистською Україною нівелює обурення вдів і матерів від потоку вантажів 200".
На користь можливості такого сценарію свідчить те, що на вбивство Захарченко швидко відреагували і російський МЗС, і сам президент Росії Володимир Путін. Останній назвав вбивство ватажка "ДНР" підлим. "Ті, хто вибрав шлях терору, насильства, залякування, не хочуть шукати мирне, політичне рішення конфлікту, не хочуть вести реальний діалог з мешканцями південно-сходу. А роблять небезпечну ставку на дестабілізацію ситуації, на те, щоб поставити народ Донбасу на коліна. Цього в них не вийде", - заявив Путін, і неважко здогадатися, кого він нехай і не прямо звинуватив у тероризмі.
Ну а в МЗС РФ прямо звинуватили у вбивстві Захарченко Україну. "Є всі підстави вважати, що за вбивством стоїть київський режим, який не раз використовував такі методи усунення інакомислячих і неугодних, - сказала речник МЗС РФ Марія Захарова. - Замість виконання мінських домовленостей і пошуку шляхів врегулювання внутрішнього конфлікту київська партія війни реалізує терористичний сценарій, посилюючи і без того складну обстановку в регіоні".
Так що привід до великої війни у Росії є, навіть якщо вони й самі собі створили. Але і в разі реалізації сценарію повномасштабної війни з Україною, крім реакції світового співтовариства і перспектив стати повним ізгоєм, для Москви є дуже суттєві ризики. Україна кілька більш протяжна країна, ніж Грузія, а основна частина Києва розташована на важкодоступному високому березі Дніпра, а ВСУ хоч і помітно поступаються російським силам в чисельності, але вже давно не хлопчики для биття. І не потрібно забувати, що в резерві у ВСУ є сім хвиль мобілізації, а це люди з реальним бойовим досвідом. Так що гіпотетичний російський бліцкриг ризикує загрузнути в Україні всерйоз і надовго і ніякої маленькою і переможної війни не вийде.
Тим не менш, зараз у Путіна є і привід, і можливості, щоб запустити військовий сценарій в Україні "малого" чи "великому" варіанті. Зрозуміло, є і третій відносно мирний варіант подальшого розвитку подій. Перезавантаживши "влада" в "ДНР" і посадивши в крісло "лідера республіки" когось незаплямованого кров'ю, можна спробувати запустити нові переговори з впровадження "ДНР" і "ЛНР" в тіло України. Але далеко не факт, що сам Путін зараз знає, який саме сценарій він вирішить запустити.
Читайте також: