Часи "унабомберів". Чому в тренді знову індивідуальний терор
Після польського терориста, який розстріляв людей у Кракові, стрілянина посеред білого дня сталась у Вашингтоні. У когось зриває "дах", чи йдеться про небезпечний тренд на терористів-одинаків?
Невидимі для спецслужб та інші особливості сучасних терористів-одинаків
У Вашингтоні озброєний чоловік відкрив вогонь в районі Логан-Серкл за півтора кілометри до Білого дому, вбив одну людину, ще чотирьох поранив. Стрільцем виявився лікар швидкої допомоги Метт Ламберт — білий чоловік, який раніше не мав проблем із законом, але судився з місцевим ОСББ. Себто, мотиви злочину не були політичними. У США цей випадок, скоріш за все, в статистику терактів не впишуть, адже тут нерідко трапляються інциденти зі стріляниною, вбитими і пораненими. Деякі розслідують як внутрішній тероризм. До прикладу, стрілянину в барі Остіну (штат Техас) у березні цього року. Внаслідок злочину, скоєного натуралізованим сенегальцем Ндіагою Діанем, троє осіб загинули, ще 15 отримали поранення. Розслідування показало, що стрілець поділяв ісламістські ідеї і мав релігійно-політичний мотив, однак до інциденту в барі був чистим перед законом.
Жодного стосунку до ісламістів не мав Міхал Оксінський, 24-річний польський терорист, який 7 листопада вбив трьох членів родини, після чого приїхав у центр Кракова і відкрив безладну стрілянину по випадкових перехожих. У підсумку загинуло ще шестеро людей, 16 — поранені. Він був у військовому однострої, шоломі і балаклаві. Поліцейські зупинили стрільця, отримавши поранення. Тяжко поранили і Оксінського — він помер у лікарні. Розслідування встановило, що нападник був членом стрілецького клубу, тому мав легальну зброю, до поля зору правоохоронців не потрапляв. Цікавився ультраправими ідеологіями, проте до радикальних груп і партій не належав.
Відсутність прямої прив’язки до подібних угрупувань — одна із особливостей сучасних нападників-одинаків. Вони можуть вважати себе прихильниками екстремістської ідеології, але спецслужби їх при цьому вчасно не виявляють, оскільки ті мають невелике коло спілкування у соцмережах, з яким не обговорюють свої плани, або ж повідомляють про наміри вже в день скоєння злочину. Крім того, для індивідуальних атак не потрібно купувати купу зброї і витрачати на це значні суми коштів, рух яких можна легко відстежити. Це — законослухняні громадяни, не релігійні фанатики. Звідси проблема: якщо не знаєш ворога в лице, складно заподіяти злочину на стадії підготовки.
Так, у звіті Європолу щодо сучасних трендів терористів в Євросоюзі, зазначається: за значну частину терористичних актів відповідальність брали джихадисти, або таку відповідальність їм приписували, але нині поряд з прихильниками радикальних ідеологій діють антиінституційні групи, часто спираючись на конспірологічні наративи та дезінформацію. Вони керуються недовірою до політичних та суспільних еліт. Звідси нігілістичний насильницький екстремізм, який виник із децентралізованих цифрових спільнот. У звіті вказується на створення цілих екосистем, куди входять особи, що вчиняють злочин заради злочину, або ж переконані в тому, що їхні дії прискорюють крах існуючого суспільного ладу. Себто, не йдеться про конкретні політичні вимоги, які мала, до прикладу, ірландська ІРА або баскська ЕТА. Чи історія із знаменитим "унабомбером" Тедом Качинським, який розсилав бомби поштою, аби привернути увагу до свого маніфесту із закликом відмовитися від сучасних технологій та критикою лівого активізму.
Фактично, можна казати про масштабування антиістеблішментських настроїв. Тільки одні втілюють їх під час виборів, як це, приміром, сталося на земельних виборах у ФРН, де значна кількість виборців голосувала за "Альтернативу для Німеччини", котра проповідує злам існуючих інституцій, а інші вдаються до індивідуального терору. За даними Глобального індексу тероризму, протягом останніх п’яти років 93% терактів із людськими жертвами в країнах Заходу здійснили злочинці-одинаки.
У цьому ж дослідженні окреслено три ключових фактори, які впливають на радикалізацію: ідеологічна гнучкість, орієнтація екстремістських груп на молодь і вплив геополітичних зрушень. У 2024–2025 роках підлітки були причетні до майже двох третин актів тероризму в Європі, а у Великій Британії кожен п'ятий підозрюваний у тероризмі молодший за 18 років. Агресія під час так званих "революцій зумерів", що котяться Європою, це вияв того ж тренду, тільки насильство чиниться не одинаками, а натовпом.
Чи є причини для занепокоєння
Протягом останніх двох років сталася ціла низка гучних терактів чи спроб їх вчинити, в яких діяли одинаки. 1 січня 2025 року в Новому Орлеані 42-річний ветеран армії США Шамсутдін Джаббар протаранив на пікапі святковий натовп, загинуло 14 людей, 57 отримали поранення, терориста ліквідували. Нападник був пов’язаний із ісламістами. 21 травня того ж року у Вашингтоні американський громадянин Еліас Родрігес відкрив вогонь біля Єврейського музею, поранивши двох представників дипмісії Ізраїлю. Родрігес виявився радикальним ліваком, який пояснив свій мотив захистом палестинців Гази. 10 вересня 2025-го в місті Орем (штат Юта), 22-річний Тайлер Робінсон застрелив ультраправого активіста Чарлі Кірка на ґрунті політичної ненависті.
Цього року окрім згаданих стрілянин в Остіні і Кракові був ще резонансний теракт — 12 березня натуралізований ліванець Айман Газалі на вантажівці протаранив синагогу у Вест-Блумфілді (штат Мічиган, США), після чого відкрив стрілянину, поранивши шість десятків людей. Поліцейські терориста ліквідували. В Європі за 2025-2026 роки виконавцями терактів, окрім скоєного Оксінським, були фанатики-ісламісти, а от у грудні 2024 році у німецькому Магдебургу колишній громадянин Саудівської Аравії Талеб аль-Абдулмохсен, який вважав себе атеїстом, прихильником "Альтернативи для Німеччини" та полюбляв конспірологічні теорії, на позашляховику в’їхав у натовп на різдвяному ярмарку. Шестеро загиблих, близько трьохсот поранених.
Можна пригадати й Україну. 18 квітня цього року військовий пенсіонер Дмитро Васильченков у Голосіївському районі Києва розстрілював людей на вулиці, а потім захопив заручників. Злочинця ліквідували, але від його рук загинуло семеро людей, 14 отримали поранення. Розслідування з’ясувало, що стрілець мав тривалі побутові конфлікти, що зрештою вилилося у терористичну атаку.
Окремо стоять історії невдалих замахів на Дональда Трампа, скоєні одинаками, переважно з нечіткою політичною орієнтацією. Три у 2024 році, ще два — цьогоріч. 13 липня 2024 року під час передвиборчого мітингу у місті Батлер (штат Пенсільванія) 20-річний Метью Томас Крукс, білий американець, вісім разів вистрілив із гвинтівки у бік натовпу. Тодішній кандидат у президенти отримав поранення вуха, один глядач загинув, ще двоє (окрім Трампа) отримали поранення. Крукса застрелили. Ця історія досі викликає багато питань, адже після неї рейтинг республіканця стрімко пішов угору. Стрілець не мав чіткої політичної позиції.
15 вересня 2024 року 58-річний Раян Веслі Раут планував замах на Трампа в його гольф-клубі, однак співробітники секретної служби вчасно помітили зловмисника і затримали. У лютому 2026 року Раута засудили до довічного ув’язнення. Мотиви Раута були політичними, однак його погляди на політику досить мінливі — від підтримки Трампа у минулому до ненависті до нього. Варто пригадати, що до цієї історії недруги України намагалися причепити український слід, однак це жодним чином не вплинуло на слідство.
12 жовтня 2024 року іншого одинака, 49-річного Вема Міллера, затримали із дробовиком та іншою зброєю неподалік передвиборчого мітингу у Каліфорнії. Хоча чоловік переконував, що нічого поганого не задумував, йому не повірили. Зрештою, звинуватили у незаконному зберіганні зброї, а що у нього було на думці, лишилося нез’ясованим.
Гучна спроба замаху на Трампа трапилася 25 квітня цього року. 31-річний каліфорнієць Коул Томас Аллен, учитель і репетитор, прорвався до зали готелю у Вашингтоні, де саме відбувався захід за участю глави Білого дому, і відкрив вогонь. Його затримали. Мотиви Аллена були політичними. Тепер на чоловіка очікує доля Раута. А в листопаді стався останній за часом інцидент: агенти секретної служби неподалік Білого дому затримали нелегального мігранта з Венесуели Ронні Чіріноса з арсеналом зброї в автомобілі. На допиті той розповів, що "голоси в голові" наказали йому вбити Трампа.
На перший погляд може здатися, що ці персонажі просто психічно нездорові, тому їхні дії не тренд на одинаків-терористів, а окремі випадки, пов’язані між собою радше умовно, аніж очевидно. Проте згадані звіти і дослідження свідчать про "чорного лебедя", якого воліють не помічати, доки якийсь "унабомбер" не виявиться вбивцею, кривавішим за попередників.