Чемпіонат світу з футболу в Україні. Чи втілиться фантазія міністра Бідного

Бідний і фантазії про чемпіонат світу в Україні і Польщі

"Найближча вільна дата для проведення чемпіонату світу десь у 2040-х роках, тому нам потрібно планувати з урахуванням цієї перспективи вже зараз. Ми залишаємося країною, спрямованою на найбільші спортивні досягнення. Це частина нашої національної культури, і ми хочемо розвивати її попри всі складнощі", — цитує Матвія Бідного видання Politico. Міністр пригадав, як у 2012 році обидві країни провели Чемпіонат Європи з футболу. На його думку, спільна заявка могла б посилити інтерес інвесторів до українських проектів. Щоправда, відразу уточнив: наразі йдеться лише про зацікавленість України у такій можливості, а офіційну заявку до ФІФА не подано. Та й подається вона футбольною асоціацією.

У Міністерстві спорту і туризму Польщі заявили Politico, що Варшава не веде переговорів із Києвом щодо спільного проведення чемпіонату світу, тому коректніше говорити про українську ініціативу та потенційну співпрацю, а не про вже сформовану спільну заявку. Отже, міністр Бідний просто нафантазував.

По-перше, перед тим, як щось подібне озвучити, варто проконсультуватися з УАФ та її очільником Андрієм Шевченком. Він би пояснив, чи це в принципі можливо, адже йому відома кон’юнктура у футбольному світі. По-друге, можна було передбачити реакцію польського міністерства, з яким, очевидно, також попередньо тему спільного чемпіонату не обговорювали. Очікувано, що тамтешні ультраправі, які трохи притихли, зараз знову підуть в атаку на Україну, звинувачуючи її у спробі знову щось нав’язати Польщі.

По-третє, українці пам’ятають не тільки хороше про Євро-2012, а й гучні скандали під час підготовки до турніру. Українсько-польську заявку затвердили при президенту Віктору Ющенку — це було політичне рішення після Помаранчевого майдану. А от заробляли на чемпіонаті вже при Вікторі Януковичу. Отака іронія долі.

По-четверте, проста математика підказує, що Україна і Польща самостійно не потягнуть організацію такого турніру. На чемпіонаті цього року виступали 48 збірних, його у себе приймали США, Мексика і Канада, де інфраструктура готова до проведення великих подій. Зараз ФІФА обговорює можливість збільшення учасників до 64-х уже на наступному чемпіонаті 2030 року, який приймуть Іспанія, Португалія і Марокко, а три перші матчі відбудуться в Уругваї, Аргентині і Парагваї. Цього року протягом місяця Мундіалю відбулося 104 гри на 16 стадіонах у 16 містах. Такої кількості стадіонів, які відповідають стандартам ФІФА, у нас із Польщею і близько немає. А 64 команди — це близько 130 матчів, отже потрібно ще більше стадіонів. При всій повазі до людей, які вкладають гроші у наш футбол, у Ковалівці чи Кудрівці грати такі матчі не дозволять.

І, нарешті, доки у нас війна, ніхто у ФІФА заявку не погодить. Інша річ, якщо Україна буде у компанії з країнами, які гарантовано проведуть турнір в разі, якщо хтось випаде. І така потенційна можливість існує. 

Як Марокко посунуло Україну

Україна могла бути серед країн-господарок чемпіонату світу з футболу 2030 року. Спільну заявку у жовтні 2022 році українці подали з іспанцями та португальцями, але через війну Україну згодом замінили на Марокко. Хоча від самого початку заявка виглядала радше жестом підтримки від іспанської та португальської федерацій, адже наші країни розділяє багато кілометрів, що явно не сприяє логістиці турніру.

Як обирають господарів великих футбольних турнірів? "Ділова столиця" детально розбиралася у причинах гучних корупційних скандалів у ФІФА та УЄФА, а також у обставинах нинішнього тертя між цими інституціями. Одна з причин скандалів — обрання країни-організаторки чемпіонату світу. Після приходу на посаду президента ФІФА Джанні Інфантіно цьому процесу надали вигляд чесного відбору. Господар ЧС-2030 визначався в конкурентній боротьбі: були спільні заявки Іспанії, Португалії, Марокко; Уругваю, Аргентини, Парагваю і Чилі; суб’єктів Великобританії плюс Ірландії. Останні заявку відкликали, щоб спільно провести Чемпіонат Європи 2028 року. У підсумку ухвалили рішення, що проводитиме трійка Іспанія, Португалія і Марокко, а трьом південноамериканським претендентам дадуть провести по одному матчу.

Наступного господаря обрати було легко — ним стала Саудівська Аравія. ФІФА критикували за повторення історії з вибором Катару, через що ігри чемпіонату проводилися взимку. Але крім клімату все інше зіграло на користь саудівців. А от за право приймати ЧС-2034 розгорнула серйозна боротьба. Головні претенденти — Великобританія, Німеччина, знову США, а також спільна заявка від учасників конфедерації Океанії. Кілька разів висловлювала побажання організувати турнір Австралія і Нова Зеландія, але повсякчас їх хтось обходив. Оскільки Австралія перейшла до азійської конфедерації, розглядають варіант спільної заяви США, Нової Зеландії і Фіджі. Таку заявку вже розкритикували, бо літати на ігри між цими країнами виснажливо. Також трохи дивно тут виглядає Фіджі, де нема стадіонів для ЧС.

У березні спільну заявку держав Балтії, Польщі, України та країн Північної Європи анонсував латвійський колега Бідного Вікторс Валайніс. Правда, анонсувати і подати — велика різниця. Тим більше, шансів вибороти право на проведення при такій конкуренції практично немає. Інша річ — чемпіонат Європи. Наприклад, у 2040 році. Або й чемпіонат світу 2042-го. Власне, якщо ініціатива Латвії в силі, чому б не включити Україну до заявки. Це ж не вдвох із Польщею проводити — тут вимальовується солідна компанія.

Скільки можна на цьому заробити

За підсумками минулого чемпіонату світу ФІФА заробила рекордні $15 млрд. Хоча Інфантіно й критикують за політичну всеїдність та готовність порушувати правила задля прибутку, він проявив дива управлінської ефективності. А скільки ж заробили організатори? Поки загальних сум немає, відомо тільки, що Міжнародна футбольна спілка заборгувала мільйони містам-господарям. Буцімто ФІФА обіцяла кожному місту "спадщину" по $1 млн. Але за прогнозами перед стартом чемпіонату світу, він мав збільшити світовий ВВП приблизно на $41 мільярд.

Євро-2012, витрати на яке, за різними оцінками, становили від $5 млрд до $6,5 млрд, за підрахунками опозиції принесло Україні $1 млрд. Тобто, турнір виявився збитковим, хоча під його егідою було збудовано багато інфраструктурних об’єктів. Таким чином організація європейської футбольної першості та її проведення все ж пішли українцям у плюс.

Тому ідея стати співорганізаторами великого футбольного турніру сама по собі непогана, інша річ, що висловлювати її зараз – не на часі. Якщо це не балаканина міністра заради піару, тоді влада спільно з УАФ мають продумати і порахувати, що це дасть Україні окрім статусу організаторки футбольного свята. Повоєнна відбудова країни займе десятки років і якщо під підготовку до Мундіалю або чемпіонату Європи виділятимуться серйозні зовнішні фінанси, вигода у цьому є. Та й буде кому наглядати за їхніми витратами, — у 2012-му антикорупційної вертикалі в Україні не було.