• USD 28.3
  • EUR 33
  • GBP 36.5
Спецпроєкти

Ігри в референдум і пошук цапів-відбувайлів. Що чекає на нас цієї політичної осені

1 вересня розпочалась осіння сесія парламенту, а з нею і новий політичний сезон. Його найважливішою подією стануть місцеві вибори 25 жовтня. І зараз саме час поглянути на головні теми, які будуть грати в ході передвиборчої кампанії за безпосередньої участі Верховної Ради

Фото: УНІАН
Фото: УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Ситуація на Донбасі і листи Кравчука і Фокіна

На хід передвиборчої кампанії, безсумнівно, вплинуть переговори по Донбасу і ситуація на фронті. Зеленський хотів би «під вибори» домовитися з Путіним, за сприяння лідерів Німеччини і Франції, про мир на Донбасі і потім «продавати» виборцям цю домовленість як нібито вже завершення війни. Але реалізувати цей план буде дуже важко. Особливо проблематично буде провести будь-які рішення через український парламент.

Нагадаємо, 23 серпня в Верховну Раду надійшов лист голови української делегації в Тристоронній контактній групі (ТКГ) Леоніда Кравчука, в якому той просив внести зміни до постанови парламенту про проведення місцевих виборів, щоб прибрати звідти формулювання, що суперечать Мінським домовленостями. 31 серпня спікер парламенту Дмитро Разумков повідомив, що до парламенту надійшов ще один лист — цього разу від першого зама Кравчука в ТКГ Вітольда Фокіна. «Він кардинально інший», — підкреслив Разумков. За його словами, Фокін наполягає на можливості проведення місцевих виборів на території окупованих районів Донецької та Луганської областей.

Судячи зі слів Разумкова, парламент не вноситиме до своєї постанови про місцеві вибори ніяких змін — ні тих, про які просить Кравчук, ні тим більше тих, яких хоче Фокін. «Станом на сьогодні внести зміни до цієї постанови — це втрутитися в процес, який почався, тому внесення змін до постанови може трактуватися, що вибори можуть бути зірвані або поставлені під сумнів», — пояснив він.

Кремль може відреагувати на це двома способами. По-перше, він може демонстративно заморозити переговорний процес по Донбасу. По-друге, він може зірвати перемирʼя, яким так хвалиться Володимир Зеленський. І те, й інше буде на руку Медведчуку, який вже оголосив: «У Зеленського немає політичної волі для встановлення миру на Донбасі». Путіну зараз вигідніше допомогти ОПЗЖ отримати на місцевих виборах максимальний результат, ніж підігравати Зеленському та його партії.

Ящик Пандори з референдумами

На зʼїзді партії «Слуга народу» 31 серпня Зеленський анонсував швидке ухвалення парламентом закону «Про народовладдя через всеукраїнський референдум». У першому читанні він був прийнятий 18 червня. Правда, Разумков незабаром після цього зізнався, що «сьогодні глобальних питань, які треба було б виносити на референдум, поки що немає».

Реклама на dsnews.ua

Але Зеленський на зʼїзді «слуг народу» чітко дав зрозуміти, що як тільки закон буде прийнятий, одразу у народу прокинеться ініціатива про проведення референдуму. У своєму виступі Зеленський по-панібратськи звернувся до виборця: «Саме ти будеш формувати порядок денний з ключових питань, вирішувати, що добре, а що погано, що потрібно країні, а що ні. І ми разом, так само як наші предки століття тому, будемо спільно вирішувати всі важливі і дуже складні завдання».

Правда, поєднати референдум з виборами 25 жовтня не вийде. Але можна буде встигнути почати збір підписів, адже це буде референдум нібито «за народною ініціативою». Можливо, у «слуг народу» вже є популістські задуми, які стануть частиною передвиборчої технології. Але не виключено, що майбутній референдум буде предметом торгу між Банковою і Кремлем. Перший віцеспікер парламенту, представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук на початку серпня підтвердив можливість проведення всеукраїнського референдуму з питання надання ОРДЛО особливого статусу.

Утім, закон про референдум може виявитися ящиком Пандори. Можливість інспірувати референдум — це привабливий елемент передвиборчих політтехнологій, і напевно ним захочуть скористатися не тільки «слуги народу», але й та сама ОПЗЖ. Тобто ми можемо отримати змагання референдумів на кшталт «Чи згодні ви поступитися тими-то і тими-то українськими інтересами заради путінської обіцянки миру на Донбасі?».

Ритуальні жертвування

Напевне «слуги народу» постараються знайти цапів-відбувайлів за всі провали в економіці й соціалці, включаючи боротьбу з коронавірусом. 29 серпня глава парламентської фракції партії «Слуга народу» Давид Арахамія розповів в ефірі телеканалу «Україна 24», що восени можуть відбутися кадрові перестановки у двох-трьох міністерствах в економічному блоці уряду. 31 серпня його слова підтвердив глава партії Корнієнко в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV. За його словами, до економічного блоку «є питання з боку фракції монобільшості».

Відзначимо, що в будь-якому разі критичним рубежем буде 15 вересня, коли Кабмін повинен внести в парламент проєкт держбюджету на 2021 р. Якщо на Банковій запланували причепитися до уряду, то проєкт бюджету — це якраз відповідний привід. Ще один привід — пандемія коронавірусу. Вже оголошено, що Верховна Рада планує заслухати доповідь міністра охорони здоровʼя Максима Степанова під час «Години запитань до уряду» 4 вересня.

Можливі різні варіанти — і відставки окремих міністрів, і відставка уряду загалом. В останньому випадку можливе формування нової коаліції, куди увійдуть групи «За майбутнє» та «Довіра».

Колізія навколо Ситника і рішення КСУ

Важливим подразником залишатиметься тема зміни керівництва НАБУ. Нагадаємо, що 28 серпня Конституційний Суд України прийняв рішення, в якому, по-перше, визнав неконституційним указ президента України «Про призначення А. Ситника директором Національного антикорупційного бюро України» від 16 квітня 2015 р.; по-друге, встановив, що цей указ втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення КСУ; по-третє, встановив, що це рішення КСУ «не поширюється на правовідносини, що виникли в результаті здійснення посадових обовʼязків особою, призначеною указом президента України «Про призначення А. Ситника директором Національного антикорупційного бюро України» від 16 квітня 2015 р. № 218/2015» .

Рішення КСУ — це багатошаровий кейс. У ньому є різні варіанти розвитку подій для самого Артема Ситника, для НАБУ як органу і для Петра Порошенка, який видав нещасливий указ.

Що стосується самого Ситника, то рішення КСУ однозначно говорить, що указ про його призначення директором НАБУ втратив чинність. У такому разі легітимним керівником НАБУ повинен вважатися перший заступник директора НАБУ Гізо Углава. Він був призначений на цю посаду наказом Ситника, а рішення КСУ (і це підкреслено в ньому ж) наказів Ситника не скасовує.

Однак НАБУ у своїй заяві запевняє, що Ситник залишається директором НАБУ. Фактично це можна розцінити як привласнення Ситником повноважень директора НАБУ. І на це могли б зреагувати ГБР і прокуратура. Чи скористаються вони цією опцією — питання відкрите.

Що стосується НАБУ як органу, то в рішенні КСУ згадується, що Порошенко видав свій указ на виконання закону про НАБУ від 14 жовтня 2014 р. Однак про неконституційність цього закону в рішенні КСУ не йдеться. Але ця прогалина незабаром може бути заповнена. На 10 вересня вже призначено розгляд справи про відповідність Конституції окремих положень закону про НАБУ. Йдеться про положення, що визначили процедуру створення НАБУ.

Очевидно, парламенту доведеться реагувати і вносити зміни в закон. Голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко вже заявив, що потрібно привести закон про НАБУ «до того стану, на який натякає Конституційний Суд, кажучи, що бюро — це центральний орган виконавчої влади, відповідно, призначення там повинен робити Кабмін».

Що стосується Порошенка, то проти нього можуть відкрити нову кримінальну справу, вже прикриваючись рішенням КСУ. У такому разі це може бути серйозніше, ніж червневі пустощі з так званою «справою Семочка», коли прокуратура вимагала від суду запобіжний захід для Порошенка до 10 жовтня, а потім раптом спішно відмовилася від своїх слів. Підкреслимо, що не стоятиме завдання посадити лідера «Європейської солідарності» в тюрму до виборів 25 жовтня, — це нереально, але якщо дуже захочеться, то можна якраз перед виборами відправити його під арешт.

На таку перспективу фактично натякає заява Офісу Зеленського, що наголошує на провині Порошенка. Говорячи про рішення КСУ, Офіс Зеленського заявив: «Згідно з цим рішенням, як ми його розуміємо, судді констатували, що непродумана, поспішна, а часто спекулятивна тодішня практика кадрових призначень, яка йшла врозріз з Конституцією України при формуванні найважливішого елемента антикорупційної архітектури в країні, привела до необхідності прийняти конкретне правове рішення про неконституційність. Розуміємо також, що КС дає оцінку саме тодішнім управлінським рішенням щодо кадрових призначень, а не оцінку якості роботи самого органу».

Зазначимо, що, всупереч заяві Офісу Зеленського, в рішенні КСУ ніде не констатується «непродумана, поспішна, а часто спекулятивна тодішня практика кадрових призначень». Слів «непродумана», «поспішна», «часто», «спекулятивна» в рішенні КСУ взагалі немає. І якщо Офіс Зеленського раптом чомусь приписав суддям КСУ цю свою думку, то можна припустити, що на подібних аргументах надалі будуватимуться звинувачення на адресу Порошенка.

    Реклама на dsnews.ua