Справа про 143 квартири. Чи врятує директора ДБР Сухачова перезавантаження уряду

Буремні політичні події відтіснили на задній план скандал навколо 143 квартир брата директора ДБР. Але ця історія не залишиться в минулому — ще зіграє роль антивладного триггера.

Для цього потрібно, щоб вона була прив’язана до вищого керівництва держави. Якраз це і зробив Володимир Зеленський.

"Вже всі на світі дізнались"

Ця історія від початку має непрямий зв’язок із Зеленським — через заступника керівника його офісу Олега Татарова. Давно відомо, що директор ДБР Олексій Сухачов орієнтується на Татарова. Також з Татаровим пов’язують суддю Печерського райсуду Києва Сергія Вовка. У 2020 році саме Вовк розпорядився забрати справу Татарова з НАБУ і передати її в СБУ, де вона так нічим і не закінчилась.

6 липня суддя Сергій Вовк став ключовою фігурою у спробі закрити рота незалежним медіа. "Слідство.Інфо" та Центр протидії корупції заявили, що Печерський райсуд заборонив їм оприлюднювати розслідування про об’єкти нерухомості харківського бізнесмена Олександра Сухачова, брата директора ДБР Олексія Сухачова. Зокрема, про 143 квартири та офісні приміщення, які йому належали чи належать, та обставини їхнього набуття. В ухвалі судді Вовка, значиться, що це "може завдати фізичній особі невідворотної шкоди, яку буде неможливо виправити після виходу матеріалу".

"Після тої дурнуватої судової заборони вже всі на світі дізнались, про що там готувався матеріал, то тут суд тільки допоміг розголосу, а отже незалежним медіа", — визнав 8 липня у вотсап-чаті пресслужби ОП радник Зеленського з питань комунікацій Дмитро Литвин.

Це цікаве зізнання. Спічрайтер Зеленського ще 8 липня чітко усвідомлював, що "вже всі на світі дізнались" про 143 квартири брата директора ДБР. А отже, ці "всі на світі" чекали, якою буде реакція президента.

Три невикористані можливості

Звісно, ніхто не сподівався, що він збере РНБО і за підсумками засідання видасть указ, яким зніме директора ДБР з посади і накладе на нього і брата санкції. Але президент мав три інші можливості, цілком законні.

По-перше, він міг попросити Олексія Сухачова самого оголосити про відставку. Цього не сталося.

По-друге, він міг попросити профільний комітет парламенту на чолі з Сергієм Іонушасом переглянути своє рішення від 1 липня, яке рекомендує Верховній Раді взяти до відома звіт директора ДБР за 2025 рік та визнати роботу директора ДБР задовільною.

Якби комітет запропонував, а парламент погодився визнати роботу Сухачова незадовільною, це (згідно із законом про ДБР) стало б підставою для президентського указу про звільнення директора ДБР з посади. Цього не сталося.

Щоправда, внесений Іонушасом та колегами проєкт постанови №15373, де робота директора ДБР визнається задовільною, Верховна Рада ще не прийняла. Але він і не відкликаний.

Нарешті, по-третє, він міг попросити Верховну Раду невідкладно прийняти законопроєкт про реформу ДБР. Ще 2 січня він повідомив: "Доручив підготувати та оперативно направити на розгляд Верховної Ради України пропозиції про оновлення Державного бюро розслідувань. Очікую, що президентський законопроєкт буде напрацьований уже в січні і невідкладно внесений до парламенту".

Ясно, що проєкт давно готовий. А якщо ні, то ще з серпня минулого року в парламенті лежить законопроєкт №13602 про удосконалення роботи ДБР, який внесли Ярослав Железняк, Анастасія Радіна, Ярослав Юрчишин, Максим Хлапук та Артур Герасимов. Але бажання негайно реформувати ДБР Зеленський не проявив.

Тобто президент мав навіть не один, а три способи продемонструвати "усім на світі", що він ніяк не пов’язаний із скандальним Сухачовим. Але жодною із цих можливостей не скористався. І вже сам цей факт чітко засвідчив глибоку зацікавленість Зеленського у збереженні Сухачова на посаді.

Лакмусовий папірець

Досі ми говорили про те, чого президент не зробив, хоча міг би. Але це не означає, що він взагалі ніяк не відреагував на скандал навколо 143 квартир брата директора ДБР.

12 липня він повідомив про потребу в новому уряді та заявив про "оновлену політичну стратегію", у якій "за кожен пріоритетний зовнішньополітичний напрямок відповідатиме конкретна людина зі значним досвідом, яка здатна реалізувати те, про що ми домовляємось на рівні лідерів і що очікує Український народ". Серед цих пріоритетних напрямків він назвав США та ЄС. Послом в США він захотів відправити Юлію Свириденко (і вона цьому досі пручається), а послом в ЄС — євроінтеграційного віцепрем’єра Тараса Качку.

За що він так з Качкою, 15 липня розповів редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко. Посилаючись на "численні джерела", він повідомив, що "дехто у Києві" сподівається, що відставка Качки обнулить так званий "план Качки — Кос". Йдеться про 10 пунктів зобов’язань України на 2026 рік, які містить "Спільна заява комісара Марти Кос та віцепрем'єр-міністра України Тараса Качки", оприлюднена 11 грудня минулого року.

"Ключові вимоги з боку ЄС не зникнуть попри перезавантаження уряду. Тож парламенту та Банковій після стадій "заперечення" та "торгу" доведеться повернутися до виконання пріоритетних вимог ЄС", — припускає Сидоренко. Але це буде колись. А зараз нам важливо, що бажання викинути Качку з уряду було спричинено саме бажанням обнулити згаданий план.

Як нещодавно констатував Європарламент, цей план виконаний лише на 15%, хоча йде вже сьомий місяць 2026 року. І Банкова явно не збирається його виконувати.

Їй не подобається там геть усе, але найбільше дратує пункт 5: "Реформувати Державне бюро розслідувань: Проведення незалежного комплексного перегляду інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та наглядових функцій для оцінки необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що призведе до підготовки, ухвалення та впровадження закону, який враховуватиме необхідні рекомендації".

17 липня Зеленський зустрівся з Качкою і підтвердив, що хоче відправити його послом в ЄС (це місце звільнив Всеволод Ченцов, який зайняв крісло віцепрем’єра замість Качки). Цікаво, чи справді сам Качка буде розповідати в Брюсселі, що оскільки він вже не віцепрем’єр, то його та Марти Кос спільна заява викинута українською владою у смітник. Для європейських партнерів це буде дуже переконливим лакмусовим папірцем прямого зв’язку між Зеленським і директором ДБР.

Європейський бенчмарк

Відмова від плану Качки — Кос не врятує Банкову від необхідності перезавантаження ДБР. Ціна питання подвійна: гроші за програмою Ukraine Facility та прогрес на переговорах про вступ до ЄС.

10 червня Кабмін схвалив зміни до Плану України за програмою Ukraine Facility. Одне з нових зобов'язань України — у IV кварталі 2026 року "набрання чинності законом про реформування ДБР з урахуванням результатів незалежного комплексного аналізу діяльності ДБР (за наявності), що включає такі елементи: значуща участь міжнародних експертів, зокрема у забезпеченні прозорості та обґрунтованості процедури відбору кандидата на посаду керівника бюро; механізм атестації керівного складу; незалежна зовнішня оцінка діяльності, що проводиться незалежними експертами, призначеними міжнародними партнерами".

15 червня Україна та ЄС офіційно відкрили переговорний Кластер 1 "Основи процесу вступу до ЄС" (Fundamentals). Україна також офіційно прийняла бенчмарки (умови), визначені Європейським Союзом для подальшого просування переговорів. В спільній позиції ЄС щодо Кластера 1 "Основи" говориться, що "Україні необхідно прийняти та впровадити комплексний закон про реформу Державного бюро розслідувань за зразком Бюро економічної безпеки України зі значною участю незалежних експертів, призначених міжнародними партнерами".

І бенчмарком (умовою вступу до ЄС) записано: має бути "досягнуто відчутного прогресу у комплексній реформі Державного бюро розслідувань зі значною участю незалежних експертів, призначених міжнародними партнерами".

Тобто реформувати ДБР доведеться у будь-якому разі. Суперечка йде лише про те, коли. І от Банкова усіма своїми діями показує європейським партнерам, що хоче відтягнути цю реформу кудись на наступний рік.

Нові перспективи для Зеленського

А тут 17 липня якраз виходить розслідування про 143 квартири. Вісім популярних видань оголосили "ініціативу 143" і оприлюднили те розслідування, яке заборонив оприлюднювати суддя Вовк. Це створює нові перспективи для Зеленського як у відносинах з Євросоюзом, так і всередині України.

Для країн ЄС (не обов’язково для всіх, але принаймні для деяких) питання якнайшвидшого перезавантаження ДБР може стати принциповим, тобто питанням довіри до української влади.

Автор законопроєкту №13602 Железняк 20 липня анонсував зростання уваги західних партнерів до цього питання. "Ми будемо це більше і більше прив'язувати до євроінтеграції, зробимо маяком ще Світового банку чи МВФ", — повідомив він.

А всередині країни це означатиме дискредитацію як самого директора ДБР, так і усіх його покровителів. І тут буде звучати прізвище не лише Татарова, а й того, хто заради Сухачова підважує вступ до ЄС та гроші від ЄС.

Чи здатна історія про 143 квартири збурити суспільство? Тут показовою є позиція Романа Ланського, CEO GovTech компанії Strimco, яка працює з Ветеран Pro, Резерв+, Армія+, Міжнародним реєстром збитків для України та ще купою систем. Він порахував, що придбати 143 об'єкти за ринковими цінами Харкова 2018-2019 років міг би собі дозволити середній регіональний виробник або дистриб'ютор з кількома сотнями працівників, власним виробництвом і роками інвестицій у розвиток.

"Тож на одній шальці терезів — зібрати команду, створити конкурентний продукт, знайти клієнтів і роками будувати бізнес з десятками мільйонів річного виторгу. Платити податки і пережити повномасштабну війну. На іншій — мати правильного брата в правильному місці, і купувати квартири по 1,4 тис. дол. штуку", — пояснює Ланський.

І от Зеленський чітко стає на той бік, який майже ні в кого в Україні не викликає симпатій. Чи залишиться це непоміченим? Про відставку Федорова він теж гадав, що вона залишиться непоміченою.

До речі, про Федорова. Злі язики кажуть, що невдовзі ДБР може заявити про розслідування, яке зачіпає ексміністра. Але тепер будь-яке таке розслідування виглядатиме двічі дискредитованим: всі казатимуть, що це помста Зеленського (який саме для цього хотів зберегти контроль над ДБР), і сміятимуться: "А, це те саме ДБР, у якого брат директора купив 143 квартири по $1400?"

Тобто що довше Сухачов зберігатиме свою посаду, то гірше буде для іміджу Зеленського. Хоча в оточенні Зеленського, мабуть, вважають, що це дрібна плата за збереження в своїх руках такого важливого важеля впливу на політиків і бізнесменів, як ДБР.