• USD 39.4
  • EUR 42.4
  • GBP 49.5
Спецпроєкти

Дві катастрофи. Що об'єднує аварії Мі-8 і пожежа на кораблі "Лагуна"

Минулий тиждень у військовій і околовоенной сферах пройшла на тлі двох вельми драматичних випадків, які, збігшись за часом і простору, тим не менш, продемонстрували як нинішній стан нашої військової промисловості, так і необхідність продовження реформ
Фото: dsns.gov.ua
Фото: dsns.gov.ua
Реклама на dsnews.ua

Мова йде про катастрофу вертольота Мі-8МТВ-МСБ-1 і пожежі на розвідувальному кораблі "Лагуна", який знаходиться на добудову біля причалу "Кузні на Рибальському".

Отже, пізно ввечері 29 травня під час навчально-тренувального польоту біля села Сестрятин у Радивилівському районі Рівненської області впав вертоліт Мі-8МТВ-МСБ-1 зі складу 16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України (р. Броди Львівської обл.). Чотири члени екіпажу, в тому числі і командир бригади, загинули.

Спочатку версій було кілька. Однак помилки в пілотуванні практично відразу мілини, хоча і політ проходив вночі без приладів нічного бачення, — за штурвалом був дуже досвідчений вертолітник, 40-річний Ігор Мазепа. Він з самого початку брав активну участь у війні на Донбасі, за що був нагороджений в липні 2014 р. орденом Данила Галицького.

З жовтня 2015 р. він був заступником командира з льотної підготовки 18-го окремого вертолітного загону Місії ООН в Конго. У числі іншого саме він на африканській землі в якості інструктора проводив навчально-тренувальні польоти з екіпажами Мі-8 і Мі-24 вночі. По всій видимості, саме в цій якості він виконував і фатальний політ.

Тобто, маючи досвід польотів на Донбасі і в Конго, він навряд чи міг допустити таку банальну помилку. Це було очевидно, і комісія з розслідування трагедії до 2 червня заявила про те, що з трьох первинних версій на сьогодні розглядається тільки одна — технічна несправність.

Вертоліт нової вітчизняної модифікації — фактично модернізований радянський Мі-8МТВ з більш потужними турбовальными двигунами ТВ3-117ВМА-СБМ1В 4Е серії виробництва "Мотор Січ" з електронним запуском, з дещо зміненим складом авіоніки, встановленими комбінованим пристроєм викиду помилкових теплових цілей "АДРОС" КУВ 26-50, а також екранно-вихлопними пристроями "АДРОС" АШ-01В. І це не рахуючи додаткових баків і озброєння. При цьому виробник говорить про те, що в результаті всіх робіт продовжується льотний ресурс вертольота на 2 тис. годин або 8 років експлуатації з можливістю подальшого продовження ресурсу вертольота до 16 років. Також варто зауважити, що модернізація одного Мі-8 варіант МСБ обходиться державному бюджету в $5,5–6 млн.

На сьогодні відомо, що саме цей конкретний апарат пройшов капітальний ремонт на конотопському "Авиаконе" восени 2017 р. В числі кращих машин бригади був відправлений у 2018 р. в Конго — до складу нашого вертолітного загону у складі миротворців ООН. Проте вже там у нього були проблеми, зокрема, був зруйнований генератор змінного струму, який був замінений у ході ремонту і мав гарантію чотири роки.

Реклама на dsnews.ua

Тобто катастрофа в черговий раз поставила на порядок денний основне питання — куди рухатися далі в розвитку вертолітного парку силових відомств країни? Адже всі без винятку вертольоти — як Мі-8, так і Мі-24 та Мі-2 — ще радянського виробництва. Їх вік просто зашкалює — самим новим більше 30 років.

При цьому вітчизняні підприємства зі скрипом, але можуть ремонтувати практично всі елементи обладнання. Крім одного — у нас немає виробництва корпусів, так і більшу частину критично важливих агрегатів доводиться закуповувати.

А метал має досить серйозну тенденцію до старіння, і як результат — ось такі катастрофи, в яких країна втрачає кращих вертолітників. І замінити їх найближчим часом просто ніким — досвід так просто й швидко не напрацьовується.

Фактично єдиним виходом стає або розгортання виробництва повністю вітчизняного вертольота, що вимагає багатомільярдних вкладень, причому не тільки і не скільки в розробку, але і на налагодження серійного виробництва. Адже не секрет, що верстатний парк наших підприємств оборонного комплекс застарів і морально, і фізично.

Або піти по шляху небагатих країн і або купити старі апарати західного виробництва, або взяти у лізинг нові. Однак такий шлях наштовхується на жорсткий опір червоних директорів, які звикли до монополії на цьому ринку і всіляко гальмують ухвалення політичного рішення.

Чого варто істерика в ЗМІ того ж власника запорізької "Мотор Січі", коли для потреб МВС була куплена партія вертольотів французького виробництва. У хід пішли буквально всі важелі, доступні почесного президента підприємства В'ячеславу Богуслаєву (екс-нардеп від Партії регіонів, зараз депутат ВРУ від "Волі народу").

Причому всі аргументи були досить примітивні і в підсумку зводилися до однієї тези — "купуй вітчизняне". При цьому той же "Мотор Січ" вже досить складно назвати повністю українським підприємством — не так давно стало відомо, що 56% акцій підприємства продані іноземним компаніям з рахунками в офшорах, пов'язаними з китайською корпорацією Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co.

У той же нещасливий день 29 травня відбулося загоряння на борту середнього розвідувального судна "Лагуна", на якому відбувався монтаж спеціального обладнання. Нагадаємо, що мова йде про середню морозильному траулері проекту 502ЕМ, модернізованому під потреби військового флоту. Довжина корабля складає 55 м, ширина — 10 м, повна водотоннажність — 1200 т, а швидкість ходу — близько 12 вузлів.

Судячи за неофіційною інформацією, сталося це під час проведення зварювальних робіт у трюмі судна. Внизу було утеплено піною, а вище — польська мінеральна вата. Пожежа була швидко погашена після того, як згоріла піна — мінвата не горить. Хоча обладнання західного виробництва вартістю $3 млн було знищено, і тепер терміни здачі корабля до складу ВМСУ в черговий раз переносяться.

Тут в повний зріст постала інша проблема нашої військової промисловості — гостра нестача кваліфікованих кадрів. З одного боку, фахівці ще радянського гарту вже пенсійного віку, з іншого — недостатнє фінансування не дозволяє залучити ринковими зарплатами молодь.

Таким чином, можна говорити про те, що п'ять років в умовах війни — вкрай недостатній термін для того, щоб вирішити всі проблеми у сфері оборони, які накопичувалися весь час незалежності. І варто лише сподіватися, що нова влада продовжить курс на переозброєння армії, на реформування всієї оборонної промисловості.

    Реклама на dsnews.ua