Дві країни - одна стара професія: Коли НСЖУ організовує семінари з росіянами в Криму
У п'ятницю, 16 березня, українські медійні організації висловили недовіру керівництву Національного союзу журналістів та інформації, яку він оприлюднить про стан свободи слова та стан українського медіаринку. Претензій у журналістської спільноти до голови НСЖУ Сергія Томіленка накопичилося немало: політичні маніпуляції, спотворення реальної ситуації зі свободою слова в Україні, гра під дудку медиаолигархов і захист російських ЗМІ, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
"Ми, українські медійні організації, висловлюємо публічне недовіру керівництву НСЖУ, оскільки його риторика містить маніпуляції, які за дивним збігом обставин, відповідають інтересам окремих політичних кіл та олігархічних кланів, спотворюють реальність і сприяють поширенню фейків і дезінформації про реальну ситуацію в медіасфері, - йдеться в заяві журналістських організацій. - Ми вважаємо, що українська медійна спільнота повинна ініціювати створення абсолютно нової членської журналістської організації, створеної на основі незалежності, підзвітності і прозорості ".
Під зверненням підписалися відомі журналісти і шановні громадські структури - ГО "Інститут масової інформації", ГО "Детектор медіа", Інститут демократії ім. Пилипа Орлика та інші, які займаються відстоюванням права українців на отримання чесної інформації. Під заявою подано значний перелік претензій до Томіленко - від сумнівності критеріїв і методології оцінки медійних процесів до відвертої захисту холдингу "Вести" і сайту "Країна", за яким виникли питання про джерела фінансування. Зате в НСЖУ це назвали випадками "силового впливу" з боку ГФС або ГПУ на ЗМІ.
Для тих, хто стежить за медійними процесами в Україні, позиція підписантів звернення виглядає цілком зрозумілою. Єдине зауваження: на жаль, така реакція не була висловлена раніше. Тому маніпуляції від НСЖУ лягали клеймом на нашу країну, адже міжнародні правозахисні організації у своїх висновках орієнтуються на звіти громадських організацій та спілок. В тому числі і Спілки журналістів України.
У свою чергу, ми також зацікавилися особистістю Сергія Томіленка. Виявилося, що голова НСЖУ має всі ознаки російської "консерви". Але про все по порядку.
Дві біографії
Майбутній головний "союзник" народився в Черкасах 42 роки тому. У рідному місті працював заступником головного редактора газети "Молодь Черкащини", головним редактором обласної газети "Новий час", з 2006 р. голова Черкаської обласної організації Національної спілки журналістів. Має кваліфікацію тренера з практичної журналістики - випускник програми IREX U-Media "Тренінг для тренерів". Активно проводить власні семінари і тренінги з практичної журналістики для регіональних журналістів. З травня 2012 р. призначений на посаду першого секретаря НСЖУ, з березня 2014 року до квітня 2017 рр. виконував обов'язки голови союзу у зв'язку з призначенням Олега Наливайка головою Держкомтелерадіо України. Повноправним главою став у квітні минулого року на черговому з'їзді НСЖУ. Офіційна біографія - навіть не до чого підкопатися. Тому звернемося до деталей, в яких, як відомо, ховається диявол.
У вересні 2016 р. чотири тодішні секретаря союзу Олександр Бухтатый, Віктор Набруско, Віктор Шпак і Віктор Чамара звернулися з відкритим листом до засобів масової інформації, а також до представників Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, де повідомили про сплановану кампанію з дискредитації НСЖУ та введення в оману міжнародних журналістських організацій. Зокрема, вони застерегли, що різні заходи за участю представників Спілки журналістів Росії, в яких бере участь і перший секретар спілки Томіленко, не представляє офіційної позиції всього колективу НСЖУ в умовах прямої і цинічною військової та інформаційної агресії Росії.
Автори листа відзначили: Томіленко не є повноважним керівником союзу, а є особою з окремими технічними та тимчасовими повноваженнями, який, "скориставшись відсутністю діючого голови, фактично незаконно привласнив одноосібне право представляти інтереси та позицію НСЖУ на міжнародному рівні, які в його інтерпретації не тотожні позиції більшості членів НСЖУ ".
Обурення членів союзу викликало і те, що на міжнародних заходах, де обговорювалися питання забезпечення свободи слова та інформації, Україна за ініціативою Томіленко представляли особи, які дискредитували себе утисками інформаційних свобод в часи режиму Януковича, а творчі проекти з Союзом журналістів Росії, дискусії про " мову ворожнечі "і підготовка та видання спеціальних словників "на допомогу "утвердження в Україні "лексики толерантності і благородства" в умовах фактичної війни виглядали як повний абсурд. Але масове невдоволення журналістів і звернення спілки секретарів щодо політики, яку проводить Томіленко, до уваги прийняті не були. І вже через півроку він очолив НСЖУ. Чому так сталося?
Дружок Дуні Міятович
Пояснення слід шукати в горезвісному грантоїдство. Пана Томіленко звинувачували в нав'язуванні Україні неприйнятних моделей внутрішнього миротворчого громадянського діалогу за зразком повоєнних Балкан, а точніше, Боснії і Герцеговини, які підтримувалися офісом на той момент головною щодо свободи слова в ОБСЄ Дуні Міятович. До грудня 2016 р. віце-спікер ВР, колишній журналіст Ірина Геращенко обурювалася з приводу методички ОБСЄ для українських і російських журналістів, яка будувалася на тезі "дві країни - одна професія". А ось Томіленко, який розкритикував заяву віце-спікера, і далі діє в матриці, заданої пані з Європи, що означає загравання з пропутінською Союзом журналістів Росії, ні разу не засудив агресію РФ проти України.
Після обрання Томіленко головою НСЖУ, конфлікт між ним і журналістським співтовариством тільки посилився. Проти методів одного Міятович виступив Незалежна медіапрофспілка України, він висловив невдоволення продовженням тісної співпраці громадських об'єднань вітчизняних журналістів і РФ. Члени НМПУ пояснюють зацікавленість Міятович в кандидатурі Томіленко його лояльним ставленням до міжнародної політики Росії в питаннях свободи слова. Воно, зокрема, проявляється у невключення до складу українських делегацій журналістів, що мають антиросійські погляди, що не влаштовує НМПУ. У жовтні минулого року Міятович навіть неофіційно приїжджала в Київ, щоб розрулити протистояння. Як бачимо, єдине, чого вона досягла, так це дала можливість Томіленко провести скандальний круглий стіл, за підсумками якого оприлюднили резолюцію "Припинити тиск на журналістів та медіа". Яка і викликала новий гучний конфлікт у вітчизняній медіаспільноті, який, швидше за все, закінчиться остаточним розколом НСЖУ на проросійський і патріотичний табору.
"Ми ж брати" від Томіленко
Спілкування глави журналістської організації з росіянами, як ми вже згадували, почалося задовго до його обрання головою спілки. На початку 2014 р. він разом з секретарями Спілки журналістів Росії Ашотом Джазояном і Надією Ажгихиной під егідою ОБСЄ Міятович виступив ініціатором проекту "Дві країни - одна професія". Коли Служба безпеки на три роки заборонила Джазояну в'їзд в Україну за порушення порядку перетинання державного кордону під час візитів на територію АР Крим та діяльності на шкоду національній безпеці України, Томіленко вимагав від СБУ пояснень. Той факт, що російський медийник протягом 2014-2016 роках брав активну участь в організації та проведенні в аннексированном Криму медиафорумов з участю російських діячів з антиукраїнськими поглядами, для нього, очевидно, не підстава для заборони. "Ми ж брати", чи не так, пане Томіленко?
З метою збереження у пані Міятович важелів впливу на вітчизняну журналістику, Томіленко напередодні проведення чергового з'їзду НСЖУ ініціював семінари для редакторів та журналістів регіональних друкованих та інтернет-видань. Їх учасниками були представники місії ОБСЄ і згадувана вище Ажгіхіна. У журналістському середовищі це сприйняли як піар-хід Томіленко, який піднімав свій статус.
Як сталося, що він став головою Спілки журналістів, який повинен висловлювати думку всіх журналістів, а не тільки тих, до кого має симпатії голова. Тут доречно згадати, як Томіленко в червні минулого року кидався на амбразуру, захищаючи Ігоря Гужву. Або у лютому цього року, коли в черговий раз став на захист медіахолдингу "Вести", коли в його офіс прийшли правоохоронці. Справедливі вимоги до власників медіа, яке фінансується міністром-біженцем Клименко, він назвав "проявом дикунства людей у владі і людей в погонах". Раніше "дикістю" він називав блокування ще одного проросійського ЗМІ, каналу NewsОne.
Раз, два і в дамках ...
За місяць до свого обрання Томіленко розвинув бурхливу активність. Про семінарах для регіональної преси вже згадувалося. Щодо них в журналістському середовищі виник конфлікт. Зокрема, в той час секретар НСЖУ Тетяна Котюжинська на сторінках інтернет-сайту "День" опубліковано статтю "Миротворчі конференції" - сценарій може бути несподіваним". У ній вона попереджала про небезпеку політики, яку веде Томіленко. Але це ще не все. Той звертався до місії ОБСЄ про допомогу у відновленні роботи "Радіо Вести", запросив на з'їзд серйозних людей - директора офісу місії ОБСЄ зі свободи ЗМІ Франа Мароевича, помічника генерального секретаря Міжнародної федерації журналістів Олівер Моні-Корла, генсека Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєреса, голови Товариства польських журналістів Кшиштофа Сковронського - ніж мав намір справити враження на делегатів. Вже тоді з'явилася кулуарна інформація, що їх намагаються залучити не тільки гучними іменами, але і більш матеріальними речами. І за цим стоять особи, близькі до екс-"регіоналам", зацікавлені у виборі Томіленко.
Його головним конкурентом був Олександр Бухтатый, головний консультант Головного департаменту інформаційної політики президентської Адміністрації, який сприймався багатьма делегатами, як ставленик влади. Так, Томиленко і люди, які його рухали, зіграли на застереженнях частини журналістської спільноти щодо можливого втручання влади у діяльність Союзу. Томіленко ж не визнали самостійною фігурою, адже на господарстві його залишив попередній голова Олег Наливайко. Так, певно, сподівалися, що все одно буде керувати Наливайко, а його креатура буде зіц-головою. Але помилилися. Новообраний голова НСЖУ з ще більшим запалом взявся реалізовувати помилкову стратегію "Дві країни - одна професія".
Це призвело до нових скандалів. Останній відбувся у минулому місяці, коли Національний союз журналістів оприлюднив спільну заяву з союзом журналістів Росії, закликавши звільнити українського журналіста Станіслава Асєєва, який з червня 2017 р. тримають в ув'язненні в Донецьку. На це загравання з рупорами Кремля жорстко відреагувала Ірина Геращенко, зазначивши, що звільнення Асєєва залежить виключно від президента Путіна. Але його у зверненні не згадали. Також вона обурилася з-за відсутності в заяві прізвищ Сущенко та Сенцова.
"Мене нудить від цієї публічно обраної політики "дві країни - одна прафесия". Рада, що ніколи не була членом союзу, тому що зараз мені б було за це соромно", - зазначила Геращенко.
Не зайвим буде нагадати, хто очолює Союз журналістів Росії. Володимир Соловйов, не той, який щодня виливає відра бруду на Україну, а його тезка, який був головним продюсером телеканалу "Росія" (ВГТРК), з 2017 р. - радник директора телеканалу "Росія-1". Тобто цей Соловйов готує бруд для іншого. До речі, голова Спілки журналістів Росії хоче запросити членів НСЖУ відвідати Крим для налагодження контактів та організації захисту російських і українських журналістів. Соловйов також має намір продовжити співпрацю між журналістськими організаціями України та Росії.
Пан Томіленко, треба їхати. Це ж такий шанс сподобатися лояльним до Кремля грантодателям з ОБСЄ і місцевим "оппоблоковцам". Кажуть, що голова НСЖУ нібито вже заручився підтримкою в оточенні Сергія Льовочкіна, що його включать до списку "Опозиційного блоку" на наступних парламентських виборах. Тому так і старається...
