• USD 26.9
  • EUR 31.9
  • GBP 37.5
Спецпроєкти

"Гради" і "Смерчі" ще знадобляться. Як втілюються наші програми модернізації РЗСО

Є шанс побачити вітчизняні некеровані ракети серійного виробництва

Модернізований БМ-21 «Град» на шасі КрАЗу
Модернізований БМ-21 «Град» на шасі КрАЗу/wikimedia.org/VoidWanderer
Реклама на dsnews.ua

Реактивна артилерія проявила себе під час активної фази війни на Донбасі ефективною зброєю майданного дії. Причому важкі РСЗВ типу БМ-30 «Смерч» за вітчизняною класифікацією взагалі належать до ракетного озброєння. Тому немає нічого дивного, що після 2015 р. військові запустили цілий ряд програм модернізації цієї зброї — це стосувалося як шасі, на які монтуються реактивні системи залпового вогню, так і безпосередньо боєприпасів.

Що стосується шасі, то тут все просто — радянські зразки замінюються на вітчизняні або іноземні. Причини очевидні — відсутність запасних частин і агрегатів, які здебільшого виробляються в РФ. Так з'явився цілий ряд варіантів БМ-21 «Град» на шасі КрАЗу (правда, жоден з них так і не став основним для армії). Або БМ-27 «Ураган» на фактично вже стандартизованому для ЗСУ шасі Tatra — під назвою «Буревій». Він не прийнятий на озброєння, але вже проходить випробування на полігонах і, ймовірно, буде показаний на військовому параді до 30-річчя незалежності.

Другим напрямком, повторимося, є створення боєприпасів. Тут, на відміну від артилерійських снарядів, загальна ситуація дещо краща, хоча райдужною назвати її складно. Попередні напрацювання від різних контор є за всіма трьома системам РСЗВ.

Так, державна програма створення некерованих реактивних ракет повністю зав'язана на конструкторське бюро «Південне». На сьогодні відомо про цілу лінійку ракет під загальною назвою: 122-мм «Тайфун-1», 220-мм «Тайфун-2», 300-мм «Тайфун-3» і 400-мм «Тайфун-4». Причому після реалізації програми «Вільха» від «Тайфун-3» дніпровці відмовилися, зосередившись з 2019 р. на 122-мм снаряді.

Нині «Тайфун-1» дійшов до першого етапу випробувань — запуск ракети на мінімальну дистанцію для перевірки роботи двигуна. Судячи з усього, за характеристиками це буде аналог турецької ракети TR-122 від Roketsan Missiles Industries з дальністю ураження цілей 40 км (вдвічі більше, ніж у стандартного радянського 9М22).

Паралельно заявлено про розробку коректуючого варіанта «Тайфун-1М». Аналогічні роботи в рамках проєкту «Загроза-1М» свого часу велися і в Росії, тоді говорилося про лазерне підсвічування цілей за допомогою безпілотника. Яким шляхом підуть наші конструктори, поки що невідомо.

Несподівано в темі снарядів для «Граду» засвітився ГАКХ «Артем». Так, на виставці «Зброя та безпека-2021» компанія представила макет 122-мм боєприпасів об'ємного вибуху РС-122ТБ. У стандартний снаряд конструктори помістили термобаричну бойову частину вагою 11,5 кг. Як і сам снаряд, цілі для нього специфічні — це насамперед жива сила на відкритій місцевості. Тут варто зауважити, що воювати нам рано чи пізно доведеться не з «військом» зразка 2014 р. і навряд чи противник дасть нам шанс відпрацювати по своїх позиціях в чистому полі. Тим не менше, як розширення асортименту боєприпасів для БМ-21 «Град» — чому б і ні.

Реклама на dsnews.ua

Про те, як ведуться роботи з розробки 220-мм снаряда, інформації немає, проте, судячи з усього, для ЗСУ це питання неактуальне, оскільки радянських запасів таких ракет ще вистачає.

Практично повністю закрите питання щодо 300-мм некерованих ракет. Ще восени 2018 р. на озброєння ЗСУ була прийнята 300-мм коректуюча ракета Р624М «Вільха» з можливістю ураження цілей на відстані до 70 км.

Причому відпрацьований як механізм простої модернізації радянського боєприпасу 9М55 із заміною двигуна і переспорядження окремих елементів вітчизняного виробництва — варіант «Вільха-Р», так і більш просунутої — власне «Вільха» з новим двигуном, системою корекції за допомогою газодинамічних рулів траєкторії польоту і бойовою частиною. Усе це дозволяє використовувати стандартні пускові установки БМ-30 «Смерч».

При цьому всі фахівці підтверджують зрослу ефективність боєприпасу. Так, якщо ракета «Смерча» з інерційною системою наведення дозволяє потрапляти в ціль з відхиленням 50 м, то такий же показник у «Вільхи» становить близько 5 м.

Є ще варіант «Вільха-М» — повністю з нових комплектуючих, включаючи корпус вітчизняного виробництва, і збільшеною дальністю польоту. Військовими куплено близько сотні ракет «Вільха» (кількість переспоряджених «Вільха-Р» невідома), і закупівлі припинені. Про «Вільха-М» не йдеться — «Артем» нині реалізує контракт на поставку обмеженої партії для однієї з близькосхідних країн.

Дуже цікавим видається проєкт «Тайфун-4» з нестандартним для радянської номенклатури калібром в 400 мм і можливістю ураження точкових цілей на відстані до 300 км. Виходить мінітактична ракетна установка за невеликі гроші з досить непоганими можливостями.

Отже, можна говорити, що запущені програми модернізації реактивних систем залпового вогню потроху втілюються і навіть є шанс побачити вітчизняні некеровані ракети серійного виробництва. Потрібні тільки гроші, час і політична воля.

    Реклама на dsnews.ua