Гра проти Порошенка. Кого поведе на вибори Коломойський
"Ділова столиця" продовжує цикл матеріалів "Вибори-2019 і олігархи", у яких розповідає про основні "центри сили", які можуть надати визначальний вплив на хід президентської кампанії-2019. Читайте також "Газові" міражі. Якими козирями зіграють Фірташ з Льовочкіним.
Причому далеко не факт, що поразка чинного глави держави буде найкращим підсумком для Ігоря Валерійовича, головне — це максимальне ослаблення позицій Петра Олексійовича.
До майбутніх президентських виборів Ігор Коломойський, один з найбагатших людей України, підходить у дуже порваному стані. Він вже не власник Приватбанку — найбільшого банку країни, а його позиції в ще одному вкрай важливому активі — "Укрнафті" — помітно ослаблені. Авіакомпанія Коломойського МАУ також явно не в захваті від приходу в нашу країну лоукостів і конкуренції з ними. Тим часом політичний проект КРІП застиг в стадії напівфабрикату, а відносини з рядом політичних партнерів дали тріщину.
Загалом, результати протистояння Коломойського з президентом Порошенко явно не на користь дніпровського олігарха, тим не менш в руках Ігоря Валерійовича та його соратників ще достатньо політичних та бізнесових активів, щоб бути одним з найважливіших гравців майбутньої президентської кампанії.
На сьогоднішній день в обоймі Коломойського залишається, по-перше, його медіаімперія на чолі з телеканалом "1+1", лояльність якого до того чи іншого кандидата буде багато в чому визначати його електоральні успіхи. Причому як політичний інструмент "плюси" вельми ефективні. Тут тобі і студія антикорупційних журналістських розслідувань "Гроші", і гумористи з "95 кварталу", значення політичної сатири яких, нехай і не дуже вишуканою і інтелектуальної, не варто применшувати.
По-друге, в обоймі Коломойського залишається група партнерів, які забезпечують олігарху контроль над низкою регіонів, які і стануть для групи "Приват" базовими під час виборів. Крім власне Дніпра, де сила позицій Коломойського очевидна, це насамперед Волинь, де місцевий облраду очолює давній партнер Коломойського і екс-губернатор Одещини Ігор Палиця, і Прикарпаття, де в руках "Привату" знаходиться ключовий об'єкт туристичної інфраструктури "Буковель", і важливе для регіону підприємство "Нафтохімік Прикарпаття". Не потрібно скидати з рахунків і Харків, одіозний мер якого Геннадій Кернес після революції багато в чому орієнтується на Коломойського.
Що стосується політичних активів, то інтерес олігарха до свого дітища Кропу то спалахує, то згасає, так що вкрай сумнівно, що ця політична сила зіграє на президентських виборах якусь вагому роль. На сьогоднішній день у Кропу немає свого потенційного кандидата в президенти. Лідер партії Геннадій Корбан хоч і яскравий політичний персонаж, але програв всі вибори, в яких особисто брав участь, а тому може зіграти тільки як технічний кандидат і політичний фрік. Так що далеко не факт, що партія Коломойського хоч кого висуне в президенти.
У той же час у діючому парламенті у Коломойського досить партнерів у різних фракціях, що дозволяють йому вести свою гру. Зокрема, до сфери впливу дніпровського олігарха відносять близько десятка позафракційних депутатів, частина яких під час чергового загострення відносин між Порошенком і Коломойським вийшла з БПП. Це Андрій Денисенко, Віталій Купрій, Олександр Дубінін, Олександр Шевченко, Тарас Батенко та ін. Також з Коломойським пов'язують Юрія Березу з "Народного фронту", Віталія Хомутинника з "Відродження", Насіння Семенченко з "Самопомочі" і т. д.
Окремо потрібно нагадати про старого соратника Коломойського Бориса Філатова — екс-нардепа, який займає зараз посаду дніпровського міського голови. І хоча останнім часом відносини останнього з Коломойським і Кропом досить натягнуті, швидше за все, обставини змусять їх миритися. Дуже багато що пов'язує Бориса Альбертовича з "Приватом".
Виходячи з таких стартових розкладів, які за два роки до виборів дуже можуть помінятися, і враховуючи тенденцію останніх років не на користь Коломойського, і буде визначатися стратегія "Привату" на президентські і парламентські вибори. При цьому імідж рятівника країни, який закріпився за Коломойським в перші місяці опору російської агресії, вже помітно ослаб, а до виборів 2019-го ослабне ще сильніше.
Таким чином, цілком очевидно, що у групи Коломойського не буде єдиного кандидата в президенти, на якого він буде робити ставку. Це не в стилі олігарха, так і такої людини немає і не передбачається. Головним завданням Ігоря Валерійовича буде в ході виборів максимально послабити Порошенко, а тому він буде грати проти чинного президента скрізь, де це можливо. Коломойський точно стане підтримувати Юлію Тимошенко, Олега Ляшка, Андрія Садового, якщо той буде балотуватися (іншого кандидата від "Самопомочі" важко собі уявити, знаючи ревниві амбіції львівського мера), і, можливо, навіть левочкинское крило "Оппоблока", кандидатом від якого повинен бути Юрій Бойко і посилення якого на противагу ахметовско-вилкуловскому в якійсь мірі вигідно Коломойському.
Не потрібно забувати і про цілий сонм маргінальних кандидатів, які намагатимуться розпочати на президентських виборах свою гру, нехай і без особливих шансів на перемогу. Їм Коломойський теж зможе підіграти. Серед таких кандидатів будуть люди, безпосередньо пов'язані з Коломойським, на кшталт Володимира Парасюка або Дмитра Яроша, так і ті, чий зв'язок з дніпровським олігархом не очевидна або відсутня зовсім. Тут мова йде про Семена Семенченко, Бориславі Березі і Надії Савченко.
При цьому далеко не факт, що перемога когось з цієї когорти потенційних кандидатів буде для Ігоря Валерійовича кращим результатом, ніж переобрання Порошенко на другий термін. Та ж Юлія Тимошенко, шанси якої поборотися з Петром Олексійовичем зараз виглядають як найбільш переважні, потенційно в кріслі президента може воювати з Коломойським куди жорсткіше Порошенко. Так що, підігруючи всім, хто проти чинного президента, Коломойський буде розраховувати не на поразку Порошенка, а на те, щоб на другому терміні той відчував себе не дуже впевнено і через хиткість політичного становища не наважувався на антиколомойские заходи.
Осідлати хвилю праву
Окремо варто відзначити можливістю союзу Ігоря Валерійовича з украй правими українськими партіями, головні з яких — "Національний корпус", "Свобода" і "Правий сектор", готуючись до майбутніх виборів, намагаються організувати якесь об'єднання і навіть підписали Національний маніфест і провели кілька спільних акцій. Далеко не факт, що це об'єднання доживе до президентських і вже тим більше до парламентських виборів. Якщо говорити про вибори президента, то складно собі уявити, щоб Олег Тягнибок, небезпідставно вважає себе політичним важковаговиком, відмовився балотуватися на користь молодого "вискочки" Білецького. Останній же ніколи не приховував своїх амбіцій, і роль молодшого партнера Тягнибока його явно не може влаштувати.
Як би те ні було, Коломойський, який має певний досвід співпраці з украй правими (мова йде про "Свободу" і "Правому секторі"), може взяти "шефство" над усім об'єднанням націоналістів відразу, або, граючи на протиріччях всередині правого табору, підтримувати то одних, то інших. Націоналісти отримають необхідний для кампанії ресурс, а олігарх ще одну або відразу декілька сил, які будуть відкушувати виборців від Порошенка.
Читайте також
Кошмари і мрії Банковій. Який сценарій готують Порошенко на вибори-2019
Ставки Кремля. Чому Рабінович не менш важливий, ніж Льовочкін
Всеїдний Пінчук. Зять Кучми продовжує триматися хваленої багатовекторності
Партійні забави мільярдерів. Хто танцює "Відродження" з Хомутинніком
Кандидатів мало не буває. Кого в президенти поведе Ахметов
"Газові" міражі. Якими козирями зіграють Фірташ з Льовочкіним
