Підсумки "великої риболовлі". Навіщо ГПУ нагадала про справу Добкіна
10 липня Генпрокуратура відрапортувала про завершення досудового розслідування щодо звинувачень нинішнього нардепа від "Оппоблока" Михайла Добкіна у зловживанні владою і шахрайстві під час його перебування в кріслі мера Харкова. Тепер матеріали справи, а це більше 40 томів, прокурори передали для ознайомлення стороні захисту, після чого даний обвинувальний акт розглядатимуть в суді вже по суті. Сам Добкін, звичайно ж, продовжує називати свою справу бездоказовим і навіть просто "маячнею", втім, до категоричним словесним ескапад Михайла Марковича всі давно звикли. А ось питання, чи здатна влада показати хоча б на добкинском прикладі результати своєї антикорупційної боротьби, видається дійсно важливим. Тим більше, що на носі старт активної фази великого передвиборного циклу, а Петра Порошенка з посадками віп-корупціонерів поки похвалитися абсолютно нічим.
Доторканний "ювілей"
За версією завершився Головним слідчим управлінням ГПУ досудового розслідування, Добкін і кілька інших екс-чиновників міської влади Харкова сприяли незаконного заволодіння земельними ділянками на ввіреній їм території із загальною площею землі в 74 га. Суть схеми полягала в тому, що "потрібні" будівельні фірми діяли під виглядом липових житлових кооперативів, і, як підрахували прокурори, розмір збитків, завданих ними територіальній громаді Харкова, складає понад 230 млн грн.
Власне, щось подібне звучало в претензії відомства Юрія Луценка до Добкіна ко ще рік тому, коли Верховна Рада зняла з колишнього головного харківського "регіонала" депутатську недоторканність, а також дала згоду на його затримання і арешт. Тоді ж Печерський суд Києва дозволив Добкіну гуляти на волі під заставу в 50 млн грн, який за нього внесли колишні його соратники по Партії регіонів Вадим Новинський і Борис Колесніков. Очевидно, що про подібне прикосновенном "ювілеї" обов'язково згадали багато українських ЗМІ, тобто в Генпрокуратурі просто вирішили зіграти на випередження, вчасно відзвітувавши перед громадськістю про виконання своєї ділянки роботи в цій гучній справі.
Правда, якщо вірити тому ж Добкіну, за весь останній рік ГПУ не викликала його на допити, не проводила з ним очних ставок і взагалі не виробляла у відношенні підозрюваного яких-небудь слідчих дій, крім недавнього пред'явлення йому уточненого підозри. Хоча ще в серпні 2017-го все виглядає багатообіцяюче — Печерський суд у даній справі задовольнив прокурорське клопотання, заарештувавши два автомобілі, два будинки, земельна ділянка і винний льох Добкіна. Однак цей арешт не завадив йому продовжувати користуватися цим майном, не відчуваючи у зв'язку з цим особливого дискомфорту.
Більш того, дуже комфортні "репресії" лише окрилили прикосновенного нардепа не тільки до подальшого сеянию ненависті в соцмережах, але і до епатажного партбудівництва власного проекту "Християнські соціалісти". Воно ведеться переважно у віртуальній площині, не обростаючи істотними політичними перспективами, але якщо б перед Добкіним реально маячив тюремний термін, то на такі витівки у нього банально не вистачало ні часу, ні сил.
А так за ст. 364 Кримінального кодексу (зловживання владою) в листопаді 2018 р. у нього закінчується 10-річний термін давності після правопорушення, а у звинуваченнях за ст. 190 КК (шахрайство) в судах нерідко виникають складнощі навіть у випадках рядових шахраїв. Таким чином, у "земельно-кооперативному" справі Добкіна де-факто встановлено дедлайн — небудь вирішити його в суді восени, або воно повністю розвалюється з усіма витікаючими з цього, насамперед іміджевими, наслідками.
Спокій "великої риби"
"Поточний рік буде роком відновлення довіри суспільства і великої риболовлі на велику рибу", — оголосив у червні 2016 р. новопризначений генпрокурор Луценко, виступаючи в Європарламенті, про свої найближчі плани на новій посаді. І вже через кілька днів направив до ВР перше своє подання на зняття депутатського імунітету з відомим "газовій справі" з члена депгрупи "Воля народу" Олександра Онищенка, який перед фінальним голосуванням у парламенті по своєму питанню встиг благополучно втекти за кордон.
Другий удар ГПУ був нанесений з більш багатого олігарха з колишньої ПР, воцерковленому "оппоблоковцу" Вадиму Новинському — колеги-депутати позбавили його недоторканності в грудні 2016-го, керуючись прокурорським підозрою про організацію ним спільно з Януковичем та екс-головою МВС Захарченко викрадення архієпископа Олександра Драбинка, особистого помічника покійного глави УПЦ МП Володимира. Однак Новінський з тих пір відчуває себе досить спокійно, вояжируя в інтересах Московського патріархату по православному світу і навіть вихваляючись, що продовжує проходити у власній справі як свідок.
Рік тому Луценко поставив справжній рекорд, відправивши до Верховної Ради одночасно шість уявлень про зняття депутатської недоторканності. Результат виявився успішним "на дві третини". Двоє — "фронтовик" Євген Дейдей і "радикал" Андрій Лозовий — взагалі відбулися легким переляком (їм пред'являлось незаконне збагачення та ухилення від сплати податків). "Бурштинова парочка" Борислава Розенблата та Максима Полякова свого імунітету позбулася, правда, без відчутних наслідків. Аналогічно сталося і у випадку з вищезазначеним Добкіним, і з Олесем Довгим, підозрюваним також у земельних махінаціях під час його перебування секретарем Київради у "молодої команди" Черновецького.
Нарешті, у березні цього року спочатку зняли недоторканність з "оппоблоковца" Євгена Бакуліна у справі про "вишки Бойка" (на спокійне життя Бакуліна це анітрохи не вплинуло, адже він як був, так і залишається за кордоном), а потім з Надії Савченко, якій інкримінують підготовку теракту і держперевороту. До речі, тільки остання опинилася в СІЗО, маючи, втім, хорошу перспективу скоро звідти вийти. В результаті за два роки генпрокурорства Луценко недоторканність за його уявленнями була знята з восьми нардепів. Але ні одна з цих справ досі не закінчилося-яким судовим вироком. Більш того, розгляди в судах тільки попереду.
Судові перспективи гучних справ
Перспективність всіх восьми позначених справ у кращому випадку виглядає 50 на 50. Само собою, дістатися українському правосуддю до Бакуліну і Онищенко поки не представляється можливим — обидва нині знаходяться за межами юрисдикції України, тож будь-які претензії на цей рахунок до нашої правоохоронної і судової систем можна вважати не зовсім доречними. Справа Савченко — особливий випадок, його також варто сміливо виносити за дужки. Значна політична і навіть геополітична складова є з Новинським, тому в очікуванні надання Українській православній церкві Томосу від патріарха Константинопольського на найвищому рівні було вирішено, мабуть, підійти за принципом "не нашкодь".
Справа Полякова–Розенблата є компетенцією НАБУ, тобто його результативність не залежить ні від Луценка, ні від очолюваної ним Генпрокуратури. Зате підозри на адресу Довгого і Добкіна щодо київського і харківського дерибанов землі — саме те, на чому може виїхати не лише генпрокурор, але і вся президентська вертикаль в цілому. І немає нічого дивного, що розпочато перехід до суто судову площину як раз з Добкіна. Цей персонаж став настільки одіозний, що навіть посварився зі своїми колегами з "Оппоблока", тобто ніхто прикривати його своїм політичним парасолькою вже не буде. Ну а Довгий, який останній рік веде себе тихіше води, нижче трави, може ще стати в нагоді своїми навичками організовувати правильні голосування нардепів з "Волі народу". Хоча передвиборча логіка вимагає від влади йти на певні жертви", однією з яких може стати скандальний екс-секретар Київради.
Однак Добкін — самий ідеальний варіант не лише для гучного посадки, але і своєрідною обкатки Вищого антикорупційного суду, особливо після прийняття поправки про апеляції всіх гучних антикорупційних справ безпосередньо до ВАС. Адже його звинувачення в земельних махінаціях є корупцією і по суті, і за формою. Єдине, що для всього цього потрібно, так це горезвісна політична воля, контрольним тестом на наявність якої у влади виступає знову ж таки справа Добкіна.
