До росіян з любов'ю. Коли Богдан заговорить про "єдиний народ"

Глава Офісу президента Андрій Богдан нарешті спробував пояснити, як саме нова українська влада має намір будувати відносини з Російською Федерацією. Вийшло дуже по-евангельски, в дусі непротивлення агресору
Фото: EPA/UPG

У своєму останньому інтерв'ю чолі Офісу президента, зрозуміло, довелося відповідати на питання про обмін полоненими, формулою Штайнмайера, відвід військ та інших поступки Росії, викликали бурхливу реакцію суспільства. І треба сказати, відповідь Богдана вийшов досить грунтовною, більш того, його спіч претендує на те, щоб вважатися певною стратегією нової влади щодо країни-агресора.

Отже, як же, на думку начальника президентської канцелярії, вибудовується політика щодо Росії і на який результат в команді Зеленського розраховують? Тут все більш-менш просто. І обміном полоненими, і погодившись на формулу Штайнмайера, та іншими поступками влада зараз "і для України, і для зовнішнього світу" демонструє "рух до миру". "І протилежній стороні, Росії, треба якось відповідати, тому що позиція "я нічого не чую, я нічого не бачу" не сприймається суспільством навіть всередині Росії, - продовжив Богдан. - І взагалі, потрібно розуміти, наші активні дії, наша миролюбна позиція розрахована не тільки на міжнародне співтовариство. Вона розрахована на громадян Росії".

Далі Богдан пустився в міркування про те, що для того, щоб у питанні досягнення миру щось змінилося, "потрібно перелаштуватися на ментальність росіян". Які, переконаний Богдан, з-за російських ЗМІ "накручені дуже вороже до України, вони вважають нас якоюсь негативною нацією, націоналістами". І в позиції, продовжив свою логіку Богдан, "коли ми відкриті, ми хочемо і йдемо назустріч, а керівництво Росії впирається, і аргументації, чому це відбувається, немає - з тієї сторони вже почнуться питання: а чому ми ведемо себе неадекватно?". Далі, судячи з усього, за логікою Богдана, Володимир Путін буде змушений під тиском російського народу відступити з України. Тобто Зеленський, підставляючи агресору щоку, переконає росіян, що українці не якісь злісні бандерівці і фашисти, а цілком адекватні і, головне, мирні люди, а росіяни, у свою чергу, пояснять своєму президенту, що воювати з братнім народом якось недобре виходить. Дивись, ще й Крим вмовлять повернути. Ось такий виходить простий і геніальний план з умиротворення агресора.

Говорити, що цей план жахливо наївний, і вказувати його внутрішню нелогічність як-то вже зовсім ніяково. Тим більше що вся кар'єра Богдана, і минула і теперішня, не дає нам сумніватися в тому, що нинішній глава Офісу президента далеко не наївний і зовсім не дурний. Звернемо лише увагу на кілька аспектів риторики Богдана. Все сказане їм дуже вже нагадує забуту логіку проросійських політиків "помаранчевого" періоду. Коли нинішній формальний лідер медведчуковской ОПЗЖ Юрій Бойко з рекламного ролика, звертаючись до команди президента Ющенка, стверджував: "Це не Росія відключила нам газ, це ви не змогли з нею домовитися". Сьогодні Богдан говорить все те ж саме, тільки замість газу - війна, та ще в формулу, де "Росія - братня країна", доданий "поганий Путін".

А ще риторика Богдана - це дзеркальне відображення типової риторики росіян, для яких українці - один народ, за винятком вузького прошарку "бандер", "націоналістів" і "русофобів", які, зрозуміло, повні відморозки і неадеквати. І для повного єднання і братерства з Україною Росії достатньо лише допомогти "адекватним українцям" відібрати владу у "неадекватних бандерівців". В останні роки навіть слово було красиве придумано шляхом додавання префікса "адекват" до образливого прізвиська російських шовіністів "ватник".

Саме тавро "неадеквата" російська пропаганда вішала в свій час і на Ющенка, і на Порошенка. Що ж до Януковича, то поки він готував асоціацію з ЄС, то його адекватність була під сумнівом, а коли почав робити те, що подобалося Кремлю, то тут же був повернутий у категорію адекватних і нормальних. Зеленський сьогодні для Кремля в деякому сенсі в положенні Януковича, тобто його "адекватність" з точки зору росіян поки що сумнівна. І хоча в Москві сьогодні не надто приховують своєї зневаги до нинішнього українського президента-кавээнщику, там все ще розраховують на його можливу "адекватність".

Однак повернемося до Богдана і його плану умиротворення агресора. На кого розрахована ця наївна логічна конструкція? З одного боку, це можна сприймати як якийсь сигнал "за поребрик", Україна, мовляв, готова бути "адекватною" для Москви, тобто готова йти на нові поступки заради миру. Однак це, звичайно ж, далеко не найголовніше.

В першу чергу пояснення Богдана направлено на власного виборця. Недарма голова Офісу президента все в тому ж інтерв'ю не раз загострював увагу на тому, що головне для команди Зе - це соціологія. Мовляв, у Зеленського готові робити те, чого хоче народ, навіть якщо наслідки таких дій можуть виявитися руйнівними. Останнє, як свято переконаний Богдан, народ Зеленському швидше пробачить, ніж затримки з негайним виконанням волі народу. Схоже, Богдан все ще свято вірить у 73% Зеленського, які найбільше хочуть миру і не дуже готові думати про те, що за цей світ доведеться заплатити. Для цієї категорії виборців, так само як і для зібраного Зеленським проросійського електорату Партії регіонів, пояснення Богдана більш ніж задовольнить.

Ну а та частина виборців Зеленського, яка все ще залишається на патріотичних позиціях, має задовольнитися розповідями про "поганому Путіна" при хороших, але одурманених пропагандою росіян. Та і скандальний Богдан для них все одно не авторитетний, для них що-небудь патріотичне скаже або сам Зеленський, або хтось інший з його команди.

При цьому і тим і іншим доведеться найближчим часом стати свідками нових поступок Путіну з боку Зеленського. Спочатку буде-таки здійснено відведення сил в Золотом і Петровському, потім дійде черга і до особливого статусу, амністії, російської мови тощо. Протести, звичайно ж, будуть, але їх постараються каналізувати й маргіналізувати, а фокус громадськості будуть переводити на "посадки старих корупціонерів" і досягнення у вигляді можливого нового обміну полоненими. При цьому, якщо умовні 73%, навіть якщо вони в реальності стискатимуться до 51% відсотка звичайних обивателів, будуть в цілому задоволені "замиренням Росії" за планом Богдана, з шляху поступок Путіну команда Зе сходити вже не стане.