Капітуляція із присмаком гарантій. Сім висновків із 28 пунктів плану Трампа

1. Це план Путіна

Спочатку Трамп говорив, що він бажає якнайшвидше закінчити кровопролиття. Тому він вимагав, щоб обидві сторони погодилися на припинення вогню, а потім шляхом переговорів виробили мирну угоду. Зеленський погодився на цей план ще у березні, однак Путін відмовився ― і, як бачимо, нав'язав Трампу власний план: спочатку мирна угода, а потім припинення вогню. Трамп погодився не тільки на це, а й на включення до нібито "своїх" пунктів кількох ключових вимог Путіна, зокрема головного ― про відхід ЗСУ з Донеччини.

Доказом того, що це план Путіна, стало і те, що Путін погодився на цей план одразу після того, як зі своєю заявою щодо нього виступив Зеленський. "Я буду наводити аргументи, я буду переконувати, пропонувати альтернативи, але точно ми не дамо ворогу приводів сказати, що це Україна не хоче миру, що це вона зриває процес і не готова до дипломатії. Такого не буде", — оголосив Зеленський 21 листопада. Очевидно, він розраховував, що, як завжди, зриватиме процес Путін. Але Путіну нема чого зривати свій власний план, ухвалений Трампом. І Зеленський потрапив у пастку.

2. Присмак гарантій

Трамп хоче, щоб ця угода підвищила його рейтинг, а не понизила. Для цього йому потрібно, щоб вона виглядала як примус обох сторін до миру, а не як примус України до капітуляції. Тому він погодився додати ароматизатор у те, що погано тхне.

У плані із 28 пунктів просто йдеться, що "Україна отримає надійні гарантії безпеки". Проте США презентували Зеленському ще один проект. Це "рамкова угода", яка "надає гарантії безпеки, змодельовані на принципах статті 5 Північноатлантичного договору, адаптованих до обставин цього конфлікту та інтересів Сполучених Штатів та їхніх європейських партнерів". Високопоставлений представник Білого дому заявив Axios, що адміністрація Трампа розглядає запропоновані гарантії безпеки як "велику перемогу" для Зеленського та довгострокової безпеки України.

На жаль, ця "рамкова угода" більше схожа на горезвісний Будапештський меморандум, ніж на статтю 5. По-перше, США та інші гаранти не збираються її ратифікувати (тоді як Північноатлантичний договір ратифікований усіма учасниками). По-друге, його підписантами названо Україну, РФ, США, ЄС та НАТО, а термін дії — "десять років з можливістю продовження за взаємною згодою". Якщо Росія не погодиться продовжити, гарантіям кінець і Росія спокійно зможе знову напасти.

А по-третє, ми стаємо заручником особистої думки президента США. У "рамковій угоді" "Сполучені Штати підтверджують, що значний, навмисний та тривалий збройний напад Російської Федерації через узгоджену лінію перемир'я на територію України розглядатиметься як напад, який загрожує миру та безпеці трансатлантичної спільноти. У такому разі президент Сполучених Штатів визначить заходи, необхідні для відновлення безпеки. Ці заходи можуть включати застосування збройної сили…" А можуть і не включати. Все залежатиме від думки президента США.

3. Асиметричний обмін

Держсекретар США Марко Рубіо також намагається створити враження, ніби план Трампа — це примус обох сторін, тобто Росії також, а не однієї України. "Досягнення міцного миру вимагатиме від обох сторін піти на важкі, але необхідні поступки. Саме тому ми розробляємо і продовжуватимемо розробляти список можливих ідей щодо припинення цієї війни, ґрунтуючись на пропозиціях обох сторін конфлікту", — заявив він 20 листопада.

У плані можна знайти одну поступку з боку Кремля: Росія має відмовитися від українських територій, які вона контролює за межами Криму, Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. В обмін Україна має вивести свої війська із тієї частини Донецької області, яку вона зараз контролює.

"Ініціатива США призведе до чистого збільшення площі, яку контролює Москва, приблизно на 2300 кв. км — майже такої ж площі, як Люксембург (2590 кв. км), без єдиного пострілу. Київ відмовиться від майже 5000 квадратних кілометрів, які зараз перебувають під його контролем у Донецькій області, та 45 кв. км на Луганщині, — оцінює AFP. — В обмін Москва поверне майже 2000 кв. км, на які вона претендує або які принаймні частково контролює у Харківській області; 450 кв. км у Дніпропетровській області; 300 кв. км у Сумській області; та 20 кв. км у Чернігівській області".

4. Ультиматум Трампа

Під приводом "примусу обох сторін до миру" Трамп не посоромиться шантажувати Україну. Він уже шантажує, не соромлячись. 21 листопада він заявив: "Я думаю, Україні слід поквапитися з ухваленням мирного плану, оскільки ця зима буде холодною. Зеленському доведеться схвалити американський план. Якщо він йому не сподобається, він може продовжувати боротися. Гадаю, ви розумієте, що якщо він його не прийме, підтримка США буде припинена. Я думаю, мир між Україною та Росією незабаром настане". Перед цим агентство Reuters повідомило, що США пригрозили скоротити обсяг обміну розвідданими та постачання зброї Україні, щоб підштовхнути її до згоди.

5. Європа не врятує

Європейські лідери, звісно, намагатимуться вплинути на Трампа. Але вони не можуть заблокувати реалізацію його плану. Там майже немає пунктів, які потребують згоди Європи. Наприклад, про скасування санкцій сказано так: "Скасування санкцій обговорюватиметься і погоджуватиметься поетапно і в кожному конкретному випадку".

Щоправда, Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія можуть заблокувати повернення Росії до "Великої вісімки". Також Європа може відмовитися направити частину заморожених російських активів до "американсько-російського інвестиційного фонду, який реалізовуватиме спільні проекти в конкретних галузях". Але не факт, що у такому разі Путін відмовиться від угоди.

6. Пом'якшення капітуляції

Радник керівника Офісу президента Андрія Єрмака Михайло Подоляк 1 жовтня минулого року в ефірі 24 каналу пояснив українцям, що пропозиція заморозити конфлікт є ідеєю "м'якої капітуляції". "Якщо Росія залишиться на території, яка є окупованою, то в Кремлі не відбудеться жодних змін, а агресор почуватиметься переможцем", — наголосив він.

Наскільки м'яку чи жорстку капітуляцію диктує план Трампа, щодо цього можна сперечатися. З одного боку, якщо порівнювати з максималістськими вимогами Путіна, можна побачити пом'якшення. Наприклад, газета Financial Times 19 листопада розповіла про той варіант "нового мирного плану для України", "розроблений американськими та російськими чиновниками", де "російській мові хочуть надати статус державної, а Російській православній церкві — офіційний статус". Однак у плані, оприлюдненому Axios 20 листопада, натомість міститься більш м'яке формулювання: "Україна прийме правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мовних меншин".

7. Посилення капітуляції

З іншого боку, план Трампа говорить не лише про заморожування конфлікту (що, за визначенням Подоляка, є "м'якою капітуляцією"), а й про жорсткіші вимоги до України: чисельність ЗСУ буде обмежена 600 000 осіб; Україна погоджується закріпити у своїй конституції положення про те, що вона не вступатиме до НАТО. Обидві ці вимоги означають обмеження суверенітету України. Якщо у Верховній Раді не знайдуться 300 голосів за внесення змін до Конституції, Трамп покарає Україну санкціями. У його плані записано: "Ця угода матиме обов'язкову юридичну силу. Його виконання контролюватиметься і гарантуватиметься Радою миру на чолі з президентом Дональдом Трампом. За порушення будуть застосовуватись санкції".

Зеленський 21 листопада сформулював дилему: "Зараз Україна може опинитися перед дуже складним вибором. Або втрата гідності, або ризик втрати ключового партнера. Або складні 28 пунктів, або вкрай важка зима — найважча — та подальші ризики". І він анонсував, що "буде конструктивний пошук рішень із нашим головним партнером".

Варіант, що Трамп передумає, схоже, малоймовірний. І хоча наші європейські друзі намагатимуться вплинути на нього, але водночас впливатиме Путін у протилежний бік. І на чию користь зрушить остаточний варіант плану Трампа — на сьогодні передбачити неможливо.