"Кільчень" та "Корал" будуть потім. Навіщо ми відновлюємо ЗРК "Тор"

Важливою частиною зміцнення обороноздатності є розвиток ППО. Це завдання стояло одним із перших одразу після окупації Криму навесні 2014 р., благо нам дістався практично повний асортимент радянських систем ППО — від військової "Тунгуски" до С-300 різних модифікацій. Що ж до сьогоднішнього дня, то цікавими видаються роботи з відновлення ЗРК 9К330 "Тор". Як показали бойові стрільби 18 листопада 2021 р. на державному випробувальному полігоні "Ягорлик", певні досягнення у цьому напрямі вже є.

ЗРК 9K330 "Тор" було знято з озброєння ЗСУ у 2001 р. через неможливість підтримувати його у боєготовому стані. І однією з маленьких сенсацій останніх років став показ бойової техніки на День Незалежності 2017 р., коли широкому загалу показали відновлений комплекс. А на військовому параді 2018 р. їх було вже шість.

Відновленням ЗРК займаються Львівський радіоремонтний завод "ЛОРТА" (також спеціалізується на модернізації С-300) та Науково-виробниче підприємство "Аеротехніка-МЛТ". Очевидно, для "Тора", окрім приведення систем у робочий стан, були виконані деякі поліпшення щодо нових алгоритмів обробки та відображення інформації.

Також інженери сподівалися замінити обладнання з аналогового на цифрове, що значно підвищило б ефективність застосування комплексу загалом. Цю інформацію у лютому 2019 р. після перших вдалих стрільб підтвердив тодішній начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко. Щоправда, відтоді й до сьогодні жодного фото чи відео бойових пусків відновленого комплексу не було.

"Тор" був розроблений наприкінці 1970-х для перехоплення низькошвидкісних цілей, таких як крилаті ракети. Ракети 9М330 для цього ЗРК, які вперше надійшли на озброєння в 1986 р., здатні вражати цілі на дальностях до 12 км, забезпечуючи сухопутні війська високомобільними засобами протиповітряної оборони.

"Тор" став першою системою у світі, у якої вісім ракет вертикально зберігаються всередині пускової установки, а не зовні, як у сучасних системах, що передбачає їхній найкращий захист як при перебазуванні, так і на бойовій позиції.

У 2019 р. військові оглядачі почали виказувати сумніви щодо доцільності вкладення грошей у відновлення та модернізацію, адже Україні дістався лише полковий (257-го гвардійського зенітно-артилерійського) комплект — 16 пускових установок. І навіть якщо відновити всі установки, кардинально на обороноздатність армії це не вплине — занадто їх мало, і вони найпершої модифікації (не "Тор-М1") з досить-таки посередніми характеристиками для нинішнього часу. Інша річ, якщо "Укроборонпром" планує створити клон цієї системи власними силами. Те, що такий варіант є цілком можливим, свідчить досвід Китаю та Ірану, які змогли на основі комплексу створити власні подібні системи.

В Україні роботи зі створення перспективних ЗРК ведуть як мінімум два серйозні підприємства — КБ "Південне" та ДержККБ "Луч".

Так, дніпропетровці вже представили проєкт ЗРК великої дальності "Кільчень" із вельми гідними характеристиками. Розробники говорять про те, що дозвукові аеродинамічні цілі виявлятимуться на відстані до 400 км і можуть бути знищені на відстані 280 км, надзвукові винищувачі — на відстані близько 130 км, а балістичні цілі — на відстані до 44 км.

А "Луч" представив макет зенітної ракети вертикального старту "Корал". Щодо її можливостей, то йдеться про перехоплення цілей на висоті до 10 км та дальності в межах 30-40 км.

Але все, як завжди, упирається в час та гроші. Для розробки першого зразка комплексу "Кільчень" та його випробувань потрібно п'ять років і понад 7 млрд грн, а один комплекс коштуватиме близько $150 млн. На ДержККБ "Луч" розпливчасто говорять про готовність вийти на державні випробування "протягом декількох років після отримання фінансування". Тому відновлені "Тори" нам ще знадобляться.