Колегія ухильників. Чому українські судді бояться судити Януковича
Якраз між травневими святами в Україні нарешті має стартувати заочний суд над президентом-втікачем Віктором Януковичем. Вже був призначений день - 4 травня, вибрано місце - Оболонський районний суд Києва та визначено склад колегії суддів - Владислав Дев'ятко, Дмитро Камбулов і Максим Титов. Однак дуже ймовірно, що в призначений день процес не почнеться, оскільки Віктора Федоровича буде просто нікому судити.
Двоє з трьох суддів колегії раптово вирішили звільнитися із займаних посад. Дмитро Камбулов вже офіційно звільнений, а заяву голови оболонського суду Дев'ятко чекає свого розгляду у Вищій раді правосуддя. Розгляд справи призначено на 16 травня, вже після старту процесу по Януковичу, однак не треба бути великим прозорливцем, щоб припустити, що суддя Дев'ятко за два тижні до своєї ймовірної відставки брати участь у суді не буде, пішовши, наприклад, на лікарняний. Адже більш ніж очевидно, що рішення суддів звільнитися безпосередньо пов'язане випала їм необхідністю судити Януковича.
У цьому бачиться якийсь український парадокс. У будь-якій цивілізованій країні за право вершити правосуддя у такій гучній справі вишикувалася б черга з суддів. Адже це не тільки знакова річ для кар'єри, але і гарантоване згадка в підручниках історії. Проте в українських реаліях все повністю навпаки - судді від справи Януковича тікають, як чорт від ладану.
По-людськи Дев'ятко і Камбулова зрозуміти, звичайно, можна. В українських реаліях проблем від участі в гучній справі буде куди більше, ніж можливої вигоди. По-перше, українські судді в принципі "люблять тишу". Зайве увагу громадськості до їхніх скромних персон завжди супроводжується інтересом до матеріального стану та сімейних зв'язків. А оскільки рівень життя більшості наших суддів не дуже відповідає рівню офіційних зарплат, а суддівська каста багато в чому носить характер сімейної, то і небажання зайвий раз світитися цілком зрозуміло.
У випадку зі справою Януковича не світиться явно не вийде. Можна не сумніватися, що вже зараз маса проросійських ватних ЗМІ посилено шукає будь-який компромат на суддів у справі Януковича, щоб у потрібний момент підкинути його в інформпростір з метою дискредитації процесу.
По-друге, вирішили звільниться судді явно побоюються за власну безпеку. Несподівана смерть представника Росії в ООН Віталія Чуркіна, який мав деяке відношення до справи Януковича (саме він демонстрував в ООН головне документальний доказ держзради президента-втікача), і зухвале вбивство у центрі Києва головного свідка по справі Януковича - колишнього російського депутата Дениса Вороненкова - можуть змусити дуже міцно задуматися. Російським спецслужбам прибирати незручних свідків на територіях інших держав не вперше. Так що причин побоюватися за своє життя у суддів більш ніж достатньо, нехай ці причини і з розряду ірраціональних. Серйозних раціональних причин вбивати суддів у російської сторони немає.
По-третє, схоже на те, що судді не дуже впевнені, що до влади в Україні через якийсь час не повернеться проросійська команда з колишніх і нинішніх друзів і соратників Януковича, яка може пригадати їм справу Януковича.
Тут відразу згадується відомий свого часу молодий і амбітний суддя Родіон Кірєєв, який за часів Януковича, незважаючи на пресинг демократичної громадськості, відправив за ґрати Юлію Тимошенко. Це справа принесло йому славу і кар'єрне зростання, але ненадовго. Після Революції гідності суддя Кірєєв був змушений безславно бігти з країни, був оголошений у розшук і звільнений з усіх посад. В даний час Кірєєв нібито ховається на території окупованої Росією Криму. Так що дуже успішним його кар'єрний зліт на справі Тимошенко не назвеш.
Загалом з мотивами суддів для нас все більш-менш зрозуміло. Однак найцікавіше тут не це. Те, що судді будуть боятися судити Януковича, неважко було передбачити вже давно. Питання в тому, а що зробила нинішня українська влада, прямо зацікавлена в тому, щоб суд над Януковичем пройшов швидко і показово, для того щоб не допустити такого неприємного іміджевого моменту.
Дуже малоймовірно, що у 2011 році судді були в захваті від перспективи судити Тимошенко. Про те, що влада може змінитися, явно замислювалися і вони. Однак "злочинна влада" Януковича зуміла відкопати "молодого і перспективного" Кірєєва, провести з ним роз'яснювальну роботу і переконати взятися за цю справу. Більше того, ЗМІ писали, що Кірєєв отримав і цілком відчутні матеріальні вигоди від справи Тимошенко. І хоча сам Кірєєв вже напевно сто раз пошкодував, що погодився на цю роботу, але тоді все пройшло без сучка і задирки.
Зрозуміло, давати суддям хабарі за вирок Януковичу нинішня влада суддям не буде, проте певну роботу з суддями цілком можна було провести, як мінімум, гарантувати їм повну безпеку, і переконати, що ця справа стане для їх кар'єри вкрай корисним.
Ну а що стосується можливого повернення проросійської влади, то в цьому треба переконувати не тільки суддів, але й всіх українців, і переконувати не тільки словами. Тепер же маємо зворотний ефект, звільнення суддів Януковича ненав'язливо підштовхують громадян до висновку, що сьогоднішня влада - це несерйозно, про подібної агітації Кремль може тільки мріяти.
