Гарного виходу вже нема. Навіщо Зеленський свариться з Євросоюзом

Вимоги до майбутніх виборів

Володимир Зеленський вже відверто дратує європейських партнерів, і це виявилося у резолюції Європарламенту 8 липня за звітом Єврокомісії щодо України за 2025 рік. Фактично це розлоге застереження від намірів перемогти на виборах у нечесний спосіб.

Резолюція містить кілька неприємних для Банкової компонент, які прямо чи опосередковано стосуються майбутніх виборів. І вже сам цей факт свідчить про глибокі сумніви європейських партнерів у намірах Банкової провести вибори чесно.

В пункті 42 Європарламент спеціально застерігає українську владу від намірів провести вибори нашвидкуруч в умовах воєнного стану. Констатуючи, що адміністрація США тисне, щоб Україна провела вибори під час воєнного стану, резолюція називає цей тиск "недоречним" і нагадує, що "вибори не можуть проводитися під час війни та в умовах воєнного стану".

В цьому ж пункті Європарламент "наполягає на тому, щоб було надано відповідний час для виконання необхідних стандартів та умов для вільних і справедливих виборів", вибори вимагають "достатнього часу для підготовки та доступу до інформації, щоб відповідати міжнародним стандартам".

Тобто ніяких виборів "за 60 днів" чи "щоб встигнути одночасно з виборами до держдуми РФ 20 вересня". Має бути забезпечено достатній час для повноцінної виборчої кампанії.

Претензії до Банкової

Сама виборча кампанія теж має відповідати демократичним стандартам. І з цими стандартами принципово несумісна нинішня політична практика Банкової, коли Зеленський накладає санкції на своїх політичних опонентів.

В пункті 54 Європарламент "закликає українську владу утримуватися від будь-яких політично мотивованих судових проваджень та від запровадження персональних санкцій проти представників опозиції та лідерів організацій громадянського суспільства; наголошує, що така практика ризикує підірвати демократичні стандарти та довіру громадськості".

Це пряме попередження про причинно-наслідковий зв’язок: якщо санкції проти опонентів Зеленського діятимуть під час виборчої кампанії, це підірве демократичні стандарти, тобто європейські партнери не визнають такі вибори демократичними.

З погляду європейських партнерів, подібні санкції мають на меті залякати політиків, громадських діячів і журналістів: хто б'є по болючих точках Зеленського — той отримає санкції, бо Зеленському потрібно перемогти на виборах. Це для європейців настільки прозоро і очевидно, що вони не мають жодних сумнівів у справжній меті санкцій.

Перелік способів політичного тиску

І це не єдина претензія до політичної практики Банкової. В резолюції є ще п’ять таких моментів. Європарламент:

• зазначає, що "випадки тиску на активістів та профспілки викликають занепокоєння та вимагають дій уряду" (пункт U);
• "нагадує про свою стурбованість щодо обмежень на закордонні поїздки членів Верховної Ради України та повторює свою рекомендацію скасувати обмеження на закордонні поїздки, пов'язані з мандатом, та політичні поїздки для членів парламенту" (пункт 39);
• "наполягає на тому, щоб українська влада гарантувала інституційну та операційну незалежність НАБУ та САП; засуджує будь-яке політичне втручання, інструменталізацію чи залякування, спрямовані на антикорупційні інституції, включаючи необґрунтовані перевірки, судові переслідування чи операційні обмеження, та вимагає негайного припинення надмірного тиску з боку служб безпеки та розвідки, включаючи СБУ" (пункт 59);
• "закликає до оперативного, незалежного та ефективного розслідування випадків залякування та прямих переслідувань, а також непрямих форм тиску на журналістів та медіа-установи" (пункт 64);
• "закликає всі українські органи влади … боротися з будь-якими формами політичного тиску на організації громадянського суспільства" (пункт 71).

Тобто євродепутати бачать системний і тотальний тиск влади на все, що демонструє незалежність: нардепів, НАБУ і САП, журналістів і медіа, громадські організації, активістів і профспілки. Треба було чимало постаратися, щоб заробити собі такий імідж.

Гальмування євроінтеграції

Резолюція містить також невдоволення темпами євроінтеграції України. Опосередковано це теж стосується виборів. Якщо Зеленський хотів "продати" виборцям швидкий вступ в ЄС, то цього не буде.

Резолюція попереджає, що стійкість української демократії зрештою оцінюватиметься "за її готовністю захищати плюралізм, інклюзивність, відкритість та політичне різноманіття всередині країни"; чинні Копенгагенські критерії вимагають "ефективного впровадження та гарантій основних прав, демократії та верховенства права".

Європарламент наголошує, що виконання 10-пунктного плану пріоритетних реформ (так званого плану Кос — Качки) станом на середину 2026 року на рівні приблизно 15% "слід вважати незадовільним для України". Він "висловлює стурбованість обмеженим прогресом у певних пріоритетних сферах та закликає українську владу прискорити виконання … оскільки своєчасне, надійне та ефективне виконання буде важливим для зміцнення демократичної стійкості України та просування процесу вступу до ЄС".

Зеленський хотів отримати членство в ЄС в 2027 році "авансом під чесне слово, що всі реформи потім буде виконано". І він сам створив собі "зачароване коло": Євросоюз утримуватиметься від будь-яких авансів нашій владі, допоки вона не проведе чесні вибори.

Свідоме загострення

Питання в тому, навіщо Банкова свідомо іде на загострення взаємин: невиконання плану Кос — Качки, тиск на усі незалежні інституції, санкції проти опозиції.

Таке питання взагалі не стояло у грудні минулого року, коли єврокомісар з розширення Марта Кос і віцепрем’єр України з євроінтеграції Тарас Качка проголосили свій план з 10 пунктів на 2026 рік. Тоді домінували позитивні очікування, що Банкова погодилася на цей план, щоби повністю і вчасно його виконати і хвалитися цим успіхом як на переговорах про вступ, так і на майбутніх виборах.

Європейські партнери всерйоз розраховували, що відкриття переговорних кластерів вчинить лікувальний вплив на українську владу: вона почне привчатися до європейських норм політичної пристойності і відвикатиме від автократичних манер. На це сподівалися також і опозиція, і антикорупціонери, і медіа.

Усі помилилися. Те, що здавалося автократичними манерами, — це насправді не манери, а магістральна лінія.

Але раніше Банкова досить успішно приховувала цю лінію, видаючи її за манери, породжені викликами воєнного часу. А тепер вона вже не грає в ці ігри і свідомо йде на загострення взаємин з Євросоюзом, не боячись (а можливо, і прагнучи) спровокувати розрив.

Вирішальний фактор

Кожен може сам спробувати знайти власну відповідь на питання, навіщо це Банковій. Хтось скаже, що все це ненавмисно, просто у Зеленського, як він сам зізнавався, "немає часу думати стратегічно". Хтось припустить, що це загострення свідоме, але має політтехнологічне призначення: продемонструвати на виборах, як Зеленський "гордо відмовляється лягти під європейців".

Мабуть, комусь спаде на думку й інший варіант відповіді: гарного способу виграти вибори вже немає, тому залишаються негарні. У грудні Зеленський був сповнений надій на чесну перемогу, тому й погодився на план Кос — Качки. Зараз цих надій суттєво поменшало.

Чому поменшало і наскільки? Відповідь на це питання можна знайти в нещодавній соціології. Загляньмо в результати опитування "Соціально-політичні настрої українців (червень 2026)", проведеного New Image Marketing Group спільно з "Діловою столицею".

Одне з питань з’ясовувало вплив корупційних скандалів (як-от справа "Династії") на рівень підтримки діючої політичної команди на майбутніх виборах:

• 31% відповіли, що це підтверджує їхні сумніви, і вони шукатимуть нові політичні сили;
• 29% — що це кардинально змінює їхню позицію, і вони точно не голосуватимуть за представників чинної влади;
• 20% вважають, що це не впливає на їхній вибір, оскільки корупція окремих осіб не відображає роботу всієї системи;
• 20% — не змогли відповісти.

Кардинально змінилася позиція у 29% виборців! До 31%, які вже були налаштовані проти Зеленського, додалися ще 29%, і їх стало 60%. А електоральне ядро, для якого Зеленський "тефлоновий" попри усі скандали, стиснулося до 20%.

Негарні способи

Якщо Зеленський справді зробив ставку на негарні способи виграти вибори, це означає, що виборча кампанія буде йти небачено гостро. Українці не мають досвіду виборів у таких умовах, коли президент намагається зберегти владу за будь-яку ціну.

Єдиний випадок нечесних президентських виборів був восени 2004 року і призвів до Помаранчевої революції. Але тоді президентом був Кучма, який не балотувався на новий термін. Тому він не "пішов до кінця" і не захотів робити Януковичу "перемогу за будь-яку ціну". Силова вертикаль була під президентом Кучмою, а не під прем’єром Януковичем, тому все обійшлося порівняно мирно і безкровно.

Якщо комусь цікаво, які бувають негарні способи, може зайнятися вивченням досвіду білорусів у 2020 році.