Криза Банкової. Хто тепер слухатиметься Зеленського

Господар своїх планів

Події останніх тижнів мають набагато ширше значення, ніж кінець кар’єри окремих чиновників. Уся вертикаль, яка раніше слухалася Банкову і особисто Володимира Зеленського, зіткнулася з двома проблемами, які саме зараз вийшли на перший план.

Перша проблема — це modus operandi Зеленського в ситуації, коли його публічні плани зриваються. Сьогодні він хоче, а завтра вже не хоче і, виявляється, ніколи не хотів. І завзятий виконавець перетворюється на цапа-відбувайла.

Михайло Ткач випустив відео про те, чи діяв Руслан Кравченко самостійно. "Він сам такий сміливий, що оголосив війну антикорам, чи він діяв за намовою високопоставлених інших осіб? — цікавиться журналіст. — Про те, що на НАБУ і САП готується атака, ми повідомляли ще минулого понеділка. Як стверджують наші джерела в правоохоронних органах, ось ці сім днів від заяви про відставку Кравченка він сам та інші представники правоохоронних органів і політичних еліт жили в атмосфері підготовки до можливого нападу, збирали різну інформацію, систематизували і так далі. І ми розуміємо, що ця інформація не могла бути новою для керівництва держави, для керівника фракції президента Давида Арахамії. І всі розуміли, що Кравченко готує, зокрема може підписати підозри, зокрема директору НАБУ Семену Кривоносу та керівнику САП Олександру Клименко або пов’язаним з Клименком особам".

Але після того, як Кравченко реалізував цей напад і евакуювався за кордон, Зеленський відчув, що його план не спрацює. Він одразу ж зробив вигляд, що ніколи і не хотів нападати на НАБУ і САП, а завше був їхнім палким прихильником. А Кравченко отримав сумну роль: з ганьбою бути відправленим у відставку і, переховуючись за кордоном, продовжувати оприлюднювати компромат на Кривоноса.

Перед цим був приклад Ірини Мудрої, яка за дорученням згори завзято шукала заставу для фігурантів операції "Мідас" — і в результаті сама отримала підозру від НАБУ, тут же втратила посаду заступниці керівника Офісу президента і ось уже три тижні не може зібрати 20 млн грн застави для себе, щоб вийти з СІЗО.

Ключова особливість modus operandi Зеленського: він ніколи не бере на себе відповідальність. Не каже: це я помилився, не розібрався, не розрахував свої сили, а тепер змінив свою думку, бо зважив на інші аргументи. Завжди винен не він. Ба більше: завжди має знайтись хтось, хто винен, і ця роль дістанеться тому, хто був найбільш завзятим виконавцем.

У липні минулого року цю роль виконав парламент — і саме на нього Зеленський переклав відповідальність за законопроєкт №12414, що обмежував діяльність НАБУ і САП, прийнятий за вказівкою з Банкової і негайно підписаний Зеленським.

Тобто ця проблема виникла не сьогодні, цей modus operandi у Зеленського був завжди. Але раніше його плани ламалися лише зрідка, як виняток. А тепер це стає правилом. І тому саме зараз ця проблема вийшла на перший план.

"Почую кожного"

Друга проблема, яка теж саме зараз вийшла на перший план, це результативність НАБУ і САП. Бюро очевидно краще від Януковича виконує обіцянку "Почую кожного". Донедавна чиновники могли сподіватися, що це трапляється лише з окремими нещасливцями. Але зараз до них почало доходити, що це система.

Голова парламентської ТСК з економічної безпеки Ярослав Железняк вранці 13 вересня навіть випустив відео про те, що "політичні еліти зараз в абсолютному страху". Цього висновку він дійшов після спілкування з представниками різних політичних сил.

"Настільки сильно зараз змінилося в голові всіх навколо, хто хоч якось пов’язаний з державним бюджетом, політикою, бізнесом, виступає в тендерах і таке інше. Всі реально не очікували, наскільки професійно, круто НАБУ збирає інформацію і відповідно до кого може дотягнутися", — каже депутат.

За його спостереженнями, зараз система увійшла у шок від глибини роботи детективів. Політикум не очікував, наскільки детально фіксується все: рух грошей, особисті діалоги, вказівки. Ілюзія "ми акуратно порішаємо" розбилася об якість доказової бази.

Наслідком стала тотальна параноя в кабінетах. "Зараз топчиновники думають не про те, які схеми будувати далі, а як непомітно з них зістрибнути та "піти у ліс". І очікують: а хто наступний? У приватних розмовах усі переконані, що довкола мікрофони, і демонстративно повторюють мантру: "Тільки в межах закону". На всяк випадок в цей момент шукаючи очима уявний мікрофон від НАБУ", — розповів Железняк.

Такі настрої були ще до фінальної історії з Кравченком. А вона створила ще одну підставу для параної чиновників. Виконавча вертикаль побачила, що НАБУ і САП сильніші за Банкову у своєму колі питань. Сподівання на те, що можна їх приручити, приборкати, приструнити виявилися не просто марними, а вкрай шкідливими для подальшої кар’єри.

І тут вже не важливо: чи виконують НАБУ і САП замовлення наших західних друзів, а чи просто діють на власний розсуд, користуючись міцним західним заступництвом. Важливо те, що Зеленський кілька разів спробував по них ударити — і щоразу в результаті вони сильнішали, а він слабшав.

Вказівки без виконавців

Система, яка базувалася на вказівках з Банкової, зависла. Тепер слухатися Зеленського будуть менше не тільки тоді, коли його вказівки "неправильні", а й коли вони "правильні".

Це аж ніяк не означає, що система влади тепер взагалі некерована. В держкомпаніях усі слухають своїх керівників. Чиновники виконавчої влади виконують рішення уряду, міністерств і відомств. Військовослужбовці виконують накази командирів.

Але вказівки з Банкової різко впали в ціні. Хоча впродовж семи років вони, навпаки, мали найвищу цінність. Примха Зеленського була вищою за закон, її спішили виконувати уряд, парламентська більшість, СБУ, ДБР тощо. Тепер це, навпаки, останнє, що вони поквапляться виконувати.

От увечері 14 вересня президент випустив відео з командою депутатам голосувати за закони, необхідні для отримання західного фінансування. Замість домовлятися він диктує. А це не спонукає іти назустріч його побажанням. Депутатам потрібні правила гри, а не вказівки, які залежать від планів у одній голові. Особливо коли ці плани змінюються на протилежні за один день, як це було з антикорупційними законами, які то не треба було вносити до порядку денного (і комітет Іонушаса не вніс), то раптом стало треба вносити (Корецький з трибуни парламенту попросив) — і депутати внесли.

Такий підхід спонукає насправді нічого не робити: навіщо, якщо завтра плани зміняться?

Реально депутати зараз будуть більше зважати на тих, хто відповідає за свої слова і з ким можна домовлятися.

Передусім це уряд і особисто прем’єр Сергій Корецький.

Також це західні партнери. Вони вже безпосередньо залучені до нашого законодавчого процесу — погоджувальна рада в понеділок 14 вересня пройшла за участі Корецького та послів країн G7 і країн ЄС.

"Посли отримали незабутнє враження від різноманіття бачень, візій та стратегій, яким чином і в яких частинах треба імплементувати те, що в ЄС працює роками. Виглядали трошки приголомшено від зіткнення з нашою демократією. Але іншої української демократії у нас для них нема. Виглядає так, що їхня дипломатична мова нікого не переконала, а зрозумілою для нас вони володіють не дуже. Прогнози щодо голосувань з більшості євроінтеграційних законів на тиждень песимістичні", — повідомив підсумки голова фінансового комітету парламенту Данило Гетманцев.

Тобто ось три владні інституції, які намагаються домовитися про "закони в обмін на гроші": депутати, уряд та західні посли. Банкової в цій формулі взагалі немає. Зеленського туди і не кличуть. Він уміє спілкуватися тільки вказівками, його новим трюкам не навчиш.

Новий трюк — це прийти на погоджувальну раду і домовлятись з усіма гравцями: про взаємні поступки, необхідні для суспільної злагоди; про спільні дії, необхідні для спільної перемоги; про правила гри.

Наприклад, про те, що для корупції більше немає місця у вищих ешелонах влади. Про це можна було домовитися ще 24.02.2022, але Зеленському тоді це не було потрібно. Екзистенційна загроза з боку Росії виявилася недостатнім стимулом. Однак зараз є новий стимул: неприборкані НАБУ і САП, додатково мотивовані спробами влади їх приборкати.

Також можна домовитися про відмову від популізму, про "всі гроші — на ЗСУ", про "єднання навколо ЗСУ". Але ж Зеленському важливішими є "тисячовесна" і телемарафон, рейтинги і відосіки. Тому якщо і будуть політичні домовленості, то — без нього.