• USD 36.6
  • EUR 35.7
  • GBP 41
Спецпроєкти

Локальне потепління. Яким буде компроміс Києва з Будапештом

Що виграє і що може програти Україна, закривши конфлікт навколо угорської громади Закарпаття

Реклама на dsnews.ua

Україна готова піти на поступки угорській стороні стосовно законів про освіту та про адміністративну реформу щодо Берегівського району. Але такі поступки можуть створити прецедент,що прямо зачіпає питання українського державного суверенітету в районах, де компактно проживають великі громади національних меншин, а такі громади є не лише в Закарпатті.

Назріле рішення

Тим не менш закрити проблему, що стала дуже болючою, для нас вкрай важливо. У відповідь Угорщина обіцяє розблокувати роботу комісії Україна — НАТО, перейшовши разом з іншими її членами на позиції підтримки надання Україні статусу партнера з розширеними можливостями. З 2017 р. Угорщина блокує вступ України в НАТО, звинувачуючи її у мовному тиску на 150-тисячну угорську меншину, що компактно проживає на Закарпатті.

Таким чином, тактично наявний безсумнівний виграш. Стратегічно все йде складніше, але теж, загалом, непогано. Видно, принаймні вдалині, варіанти подальшого розвитку подій, хоча видно і ризики. І ще: крок назад, зроблений Києвом для вирішення конфлікту, безумовно, правильний. Але правильним був і крок, який породив це протистояння. Щоб конфлікти, пов'язані з суперечностями між правами меншин в Україні та консолідації всього українського суспільства, стали вирішувані, вони спочатку повинні були бути зрозуміло позначені і інституалізовані. Після цього з'являється можливість побачити проблему загалом, оцінити дії усіх сторін і або вирішити питання в рамках міждержавного договору, що містить взаємні зобов'язання, у тому разі, якщо історична батьківщина цієї громади договороздатна в принципі, як у випадку з Угорщиною, або... Очевидно, якщо розмовляти свідомо ні з ким і немає про що, залишається тільки зафіксувати цей факт документально і працювати над тим, щоб така громада була і залишалася частиною українського суспільства і опозицією недоговороздатної влади країни свого походження. На щастя, така країна серед наших сусідів тільки одна, і це не Угорщина.

Угорська відлига

Потепління в українсько-угорських відносинах, прохолодних в останні роки, сталася в четвер, 25 червня. Міністр закордонних справ і торгівлі Угорщини Петер Сіярто прибув до Києва для участі у засіданні Спільної українсько-угорської міжурядової економічної комісії, яка не збиралася близько семи років. Засідання планувалося на березень, але було відкладене через коронавірус. Йому передувала зустріч у Будапешті глав МЗС двох країн, що відбулася 29 травня і спочатку також запланована на березень. Оскільки авіасполучення в умовах пандемії було обмежене, глава МЗС України Дмитро Кулеба добирався з Києва до Будапешта на автомобілі, подолавши понад тисячу кілометрів. Уже одне це говорило про те, що нормалізація відносин між країнами назріла у всіх сенсах.

"Немає жодних об'єктивних обставин для того, щоб між нами існували конфлікти. Ми розраховуємо, що буде відновлена повноцінна підтримка Угорщиною України в НАТО", - заявив Кулеба за підсумками будапештської зустрічі, додавши, що Угорщина, у свою чергу, може розраховувати на підтримку ініціатив в Центральній Європі з української сторони, оскільки Україна "також належить до центрально-європейської сім'ї". Публікації в угорських ЗМІ також говорили про взаємний інтерес до нормалізації українсько-угорських відносин.

Реклама на dsnews.ua

Закон спотикання

Повернемося, однак, до історії українсько-угорського похолодання. Закон "Про освіту", який визначав мовою освітнього процесу в усіх навчальних закладах виключно українську, набув чинності 28 вересня 2017 р. і відразу загострив відносини України з сусідами, причому саме з Угорщиною найбільше.

Утім, не тільки з нею. Проти нового закону виступили також Болгарія, Греція і Румунія, висловивши стурбованість у зв'язку з повсюдним впровадженням української мови, починаючи з п'ятого класу і далі. Потім прокинувся і МЗС Росії, звично заявивши про "утиск інтересів мільйонів російськомовних жителів України", а йому одразу ж підтакнув молдавсько-проросійський президент Ігор Додон.

З української точки зору, йшлося про запровадження єдиного стандарту освіти по всій Україні та інтеграції в українське суспільство всіх національних меншин, включаючи угорську. Ситуацію, коли близько 60% випускників угорських шкіл через незнання української мови не могли здати ЗНО, не можна було вважати нормальною.

При цьому насамперед закон був направлений усе-таки на українізацію саме російськомовної частини освітнього процесу. Згідно з цією логікою Міністерство освіти і науки виключило з 2018 р. російську мову з переліку предметів, із яких проводиться зовнішнє незалежне оцінювання.

Але в Угорщині закон розцінили саме як наступ на права угорської меншини і відреагували дуже різко. Не допоміг і дворічний перехідний період для дітей, що вступили на навчання мовами нацменшин до 1 вересня 2018 р. Після нетривалої перепалки загострення риторики дійшов до того, що Сіярто назвав новий закон "соромом і ганьбою", а глава адміністрації прем'єр-міністра Угорщини Гергей Гуйяш — "напівфашистським". Сіярто заявив, що дав угорським дипломатам пряму вказівку не тільки не підтримувати жодної української ініціативи або важливого для України рішення у міжнародних організаціях, але й усіляко перешкоджати в реалізації важливих для неї рішень на міжнародній арені, ставлячи на всіх форумах ООН, ОБСЄ і ЄС питання про внесення поправок в мовну статтю закону про освіту. Крім того, МЗС Угорщини відправило скарги в ОБСЄ, ООН та ЄС, а угорський парламент одноголосно прийняв резолюцію із засудженням українського закону.

Пізніше Верховна Рада пом'якшила закон, продовживши до 2023 р. можливість здобувати середню освіту мовою нацменшин з поступовим переходом на українську мову. Але і це не вирішило питання.

Історичні рани

"Раніше угорці мали право використовувати рідну мову в школі, ЗМІ, у вузах, при зверненні в держоргани і так далі. На жаль, ці права були ущемлені, певна їх частина повністю втрачена", - заявив Сіярто в інтерв'ю російським "Известиям" під час візиту до Москви, що передував київському. Втім, він одразу ж зазначив, що вести діалог з нинішньою владою України, порівняно з попередньою, йому "стало простіше". А відповідаючи на питання про те, чи підтримує Угорщина думку ЄС про рівну відповідальність Німеччини та СРСР за розв'язання 2СВ, плавно перейшов на історичний екскурс, згадавши "тисячолітню історію, повну окупацій", але і не згадавши ні 1848-го, ні 1956 р., коли в ролі окупанта виступали Російська імперія і СРСР. Утім, вистачило і фрази "Коли мова заходить про нацистів або комуністів, ми стверджуємо, що були окуповані ними обома і нам доводилося боротися за нашу свободу аж до 1990 року. Всього 30 років минуло з того дня, як ми повернули собі наш суверенітет".

"Щойно ми відзначили 100-річчя Тріанонського договору, підписаного по завершенні Першої світової війни, — продовжив Сіярто. — Тріанон — це, мабуть, найсумніша сторінка нашої історії: за цією угодою ми втратили 2/3 наших територій".

А оскільки кордони держави і регіону проживання нації для угорців не збігаються, то до дотримання прав діаспор, особливо права на рідну мову, в Будапешті ставляться надзвичайно вимогливо. "Можливо, це складно зрозуміти з точки зору тих, хто належить до великої мовної сім'ї, такої як слов'янська, — заявив Сіярто, коментуючи майбутню зустріч з Кулебою. — Але ми, угорці, по суті, одинаки. Навколо нас немає жодної спорідненої мови. Ми свого роду острів. Ось чому для угорців мова — дуже чутлива тема".

Торкнувшись участі Угорщини в російських газопровідних проєктах, Сіярто підкреслив прагматизм угорської політики: "Ми дбаємо лише про національні інтереси Угорщини. В даному разі нам важливо гарантувати безперебійне енергопостачання та газопостачання країни".

Але від присутності на московському параді 24 червня Сіярто акуратно ухилився, пославшись на щільний робочий графік. Перспектива стати єдиною країною ЄС, представленою на цьому параді, в національні інтереси Угорщини явно не вписувалася.

Про що домовлялися в Києві

Крім закону про освіту, проблемною темою стала і реформа децентралізації. Будапешт хоче, щоб район компактного проживання угорської меншини був єдиною адміністративною одиницею. Аналогічні побажання висловила і Болгарія щодо Одеської області, наполягаючи на збереженні Болградського району. Це викликало негативну реакцію в Києві, але якщо Україна піде на поступки угорцям, створивши Берегівський район, то логічним буде і створення Болградського. І, судячи з коментарів Сіярто, Україна вже готова поступитися Будапешту і цю позицію у тривалій суперечці.

В якій формі буде вирішено конфлікт, поки що незрозуміло. Домовленості носять загальний характер, документи знаходяться в стадії підготовки та узгодження. Ймовірно, вони будуть підписані у формі меморандуму, який і буде регулювати весь спектр двостороннього співробітництва між Угорщиною та Україною. А його підписання можливе під час зустрічі Зеленського та Орбана, яка може відбутися в липні.

З одного боку, це, безсумнівно, добре, хоча поки що і досить хитко. У будь-якому разі безвихідь у відносинах з Угорщиною була вкрай невигідною. Але виникає питання про те, в якій формі будуть зроблені ці поступки. Якби Україна в повному сенсі слова була в Європі, особливих проблем не було б. Правда, є прецедент Каталонії... Але навряд чи у Берегово і Болграді справа дійде до такого напруження — і там, і там не ті ресурси і не та історія конфліктів. Однак ми не зовсім у Європі. Ми на межі Європи і Орди. І угорський, а потім, очевидно, і болгарський прецедент будуть уважно вивчені в Москві, де теж придивляються до простоти діалогів з новою українською владою. Вивчені з самими ворожими нам цілями — для створення російських, точніше "російськомовних" "регіонів з особливим статусом", для врегулювання конфлікту на Донбасі за російським сценарієм і для реанімації проєкту "Новоросії" на півдні України.

Інакше кажучи, поступки двом країнам ЄС повинні бути зроблені в такій формі, щоб їх неможливо було тлумачити як аргумент на користь поступок Росії. Наприклад, можна використовувати той факт, що "російський" і "російськомовний" — далеко не синоніми. Такий поділ Орди і Європи на дипломатичному та юридичному рівні, з чітким позначенням неможливості однотипних підходів і рішень потребує від українських дипломатів чималого мистецтва.

    Реклама на dsnews.ua