Мінус електрифікація. ОРДЛО відрізають від української енергії

На весну 2014 р. в Донецькій і Луганській областях було шість теплових електростанцій. У Донецькій області: Зуївська ТЕС, Кураховська ТЕС, Слов'янська ТЕС, Старобешівська ТЕС і Вуглегірська ТЕС. Ще одна - Луганська ТЕС - у Луганській області. Їх сумарна встановлена потужність становила близько 15% загальної встановленої потужності в країні.

Причому всі вони належали різним приватним компаніям, що зіграло свою роль в їх подальшій долі. Після липня 2014 р. (виходу бойовиків зі Слов'янська) на непідконтрольної території залишилися лише дві ТЕС - Старобешівська і Зуєвська, ще три - Курахівська, Вуглегірська та Слов'янська функціонували на звільненій території, причому частина електрики з Курахове йшло на Донецьк. Луганська ТЕС опинилася на лінії зіткнення і постачала електрика по обидві сторони фронту.

Влітку 2014 р. стався перший серйозний розрив - постраждали лінії електропередач, трансформатори на всій території, де відбувалися бойові дії. Тому сторони почали шукати заміну для традиційних постачальників - керівництво "молодих республік" зробило ставку на Росію, а наше керівництво спробувало вирішити питання цивілізовано - шляхом регулювання перетоків в рамках загальної енергосистеми (благо станції формально залишалися в українському правовому полі). І навіть цей варіант був збитковим для України, так як населення перестало платити за поставлену електрика зовсім або платило "республіканським структурам", що призвело до багатомільярдної заборгованості.

При цьому постійні обстріли на лінії протистояння зовсім не вселяли оптимізму, особливо це стосувалося прифронтовій Авдіївки, де регулярно перебивалася єдина лінія електропередач, яка йде через Ясинувату з Зуївської ГРЕС. Це часто призводило до аварій - насамперед відключалася Донецька фільтрувальна станція, яка подавала воду в місто, і Авдіївський коксохім, який забезпечував гарячою водою і теплом.

У зв'язку з цим дуже гостро постало питання про створення альтернативних шляхів електрифікації Авдіївки. Однак для цього потрібні були досить великі кошти, крім того, серйозно тиснув і часовий фактор. Всі фрагменти пазла почали складатися в єдину картинку тільки до весни 2017 р.

Так, 11 квітня було заявлено, що Станично-Луганський район Луганської області припинив отримувати електроенергію по лініях з так званої ЛНР, так як була введена в експлуатацію нова лінія "Гребля - Камышное" на підстанцію "Станично-Луганська". Її протяжність склала 13 км, а роботи проводилися "Луганським енергетичним об'єднанням" весь 2016 р.

Через тиждень, 18 квітня, у Маріуполі були озвучені найближчі плани по будівництву електромагістралі із Запорізької області. Таким чином, Маріуполь планують живити енергетикою, виробленої Запорізькою атомною електростанцією. Взагалі тут ситуація дуже показова - після початку бойових дій і пошкодження електромереж від Старобешівської ТЕС (знаходиться на окупованій території) місто і підприємства перейшли на резервне живлення з Запорізької області. Зараз, коли відбувся спад обсягів виробництва на меткомбінатах, обсягу поставляється електрики вистачає. Але якщо виробництво повернеться до довоєнного рівня, то цілком можуть виникнути серйозні проблеми з балансом. У той же час запорізькі атомники після припинення поставок в Крим фактично працюють вхолосту.

І нарешті, на 25 квітня заплановано введення в дію лінії електропостачання Авдіївки з боку підконтрольній території Україні.

Таким чином, можна говорити, що до кінця квітня фактично буде вирішена проблема електропостачання прифронтових територій. Зрозуміло, що з деякими застереженнями, та ж лінія в Авдіївку поки буде одна, без резервної, що вкрай вразливою з точки зору енергобезпеки. Цілком очевидно, що з нашого боку зроблено наголос на енергонезалежність Донецької та Луганської областей від ОРДЛО, що в умовах триваючого протистояння і невизначеної позиції сторін по виконанню Мінських угод є єдино правильним рішенням.

До речі, можливе відключення неконтрольованих територій від загальноукраїнської енергосистеми на сьогоднішній день не приведе до гуманітарної катастрофи - ті ж південні райони ЛНР з 2015 р. забезпечуються електроенергією з території Росії, для потреб 2 млн чол. населення цілком вистачить потужності Старобешівської та Зуївської ТЕС. А ось постачання захоплених промислових підприємств з такими потужностями без залучення російських ресурсів вже буде неможливо. В цих умовах Кремлю доведеться вкласти кілька десятків мільйонів доларів для надійного енергетичного постачання "молодих республік". Питання не в тому, чи потягне таку суму російський бюджет - для великої країни не така вже й критична сума, а питання в тому, що ціна змісту Донбасу постійно зростає.