Мобілізація нардепів. Чи налякає Зеленський "слуг народу" окопами

"З перших днів повномасштабного російського вторгнення були депутати, які хотіли скласти мандат. Можуть бути різні бажання і різне ставлення до них, але у нас воєнний стан і треба захищати державу. І тому народним депутатам доведеться або служити в парламенті згідно з українським законодавством, або я готовий проговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт. Якщо не служиш державі в парламенті, то служи державі на фронті. Це мій підхід", — сказав Зеленський у неділю під час спілкування з журналістами.

Знову винна опозиція?

Зробимо короткий екскурс в історію парламенту IX скликання, який допоможе діагностувати причину нинішньої парламентської кризи. Точніше, не парламентської, а кризи в монокоаліції. Її від розвалу відділяє лише 4 мандати — зараз у президентській фракції лишилося 228 "штиків" із 254 на момент її формування. 26 депутатів "загубилися" з різних причин, найбільше — внаслідок виходу з фракції або виключення з неї. Це мажоритарники, які склали непоповнювану частину, тобто замість них не можна підтягнути когось за списком.

Проблеми у фракції "Слуга народу" почалися не сьогодні, а ще перед повномасштабним вторгненням, коли для проходження важливих законопроектів доводилося спиратися на депутатські групи-сателіти. Нині без їхніх голосів — тупик. Чути про переформатування коаліції Зеленський не хоче, під час учорашньої зустрічі з пресою він це ще раз підтвердив. "Вважаю, що це не буде корисно й потрібно", — заявив він. За його словами, "сьогодні нікому нічого не заважає голосувати за ті чи інші закони, наприклад, від Міжнародного валютного фонду або інші потрібні для функціонування держави".

Але тут варто зазначити, що президент дещо змістив акценти. Минулого тижня Верховна Рада провалила кілька важливих законопроектів, серед яких — про оподаткування цифрових платформ, його ухвалення було серед вимог МВФ для отримання кредитної програми на $8,1 млрд. Найбільш опозиційно налаштованою проти нього була фракція "Батьківщина", але свої суттєві зауваження висловлювали й інші опозиційні фракції. Проте їхня чисельність сумарно не завадила б ухвалити закон, якби "слуги" мали для цього підтримку своєї фракції та сателітів. Підсумок голосування — 168 "за", президентська фракція дала лише 126 голосів. 

Тож перекладати відповідальність на опозицію — означає не бачити системності кризи. Монобільшість давно живе власним життям, а Офіс президента та уряд, який орієнтується на нього, а не на законодавчий орган, від схвалення якого залежать урядові документи, — своїм. З 228 членів "зеленої" фракції її ядро, яке голосує за потрібні для влади закони, становить лише 111 осіб. Таке число днями озвучив перший заступник очільника фракції "Слуга народу" Андрій Мотовиловець. Також близько сорока нардепів хочуть скласти мандати. Очевидно, йдеться саме про представників президентської фракції, наскільки відомо, члени опозиційних фракцій не висловлювали бажання припинити роботу в парламенті. Тож погроза відправити небажаючих працювати на фронт стосується передовсім "слуг народу".

Чому депутати не злякаються погроз Зеленського

"Слуги"-мажоритарники з переляку передумають складати повноваження? По-перше, депутати і зараз можуть служити добровільно, поєднуючи депутатські повноваження зі службою, і кілька таких у Верховній Раді є. По-друге, нардепи чоловічої статі, які хочуть скласти мандати, з втратою статусу автоматично втрачають і відстрочку від мобілізації. Для цього не потрібно вносити зміни до мобілізаційного законодавства, а просто виконувати існуючі норми. Але є "але". За останні роки добровільно від статусу депутата відмовилися Дмитро Шпенов, Ігор Абрамович, Віталій Данілов, Максим Єфімов, Юрій Арістов, Андрій Холодов, Олександр Трухін, Олесь Довгий, Михайло Забродський. Наскільки відомо, лише останній, ексдепутат від "Європейської солідарності", після складання мандату пішов на військову службу.

І навіть якщо ці сорок чи четверо, вихід яких із фракції припинить існування нинішньої більшості, передумають, це не означає, що вони почнуть голосувати за урядові законопроекти. Так, президентська фракція збереже формальну монобільшість, однак її системні проблеми не вирішаться. Це — відсутність діалогу Офісу президента та уряду з народними депутатами. А, судячи з причин внутрішніх бід у монобільшості, які окреслив Мотовиловець в інтерв’ю Forbes, її керівники шукають не там і роблять винними не тих. За його словами, причина у розслідуваннях НАБУ і САП. Ідеться про п’ятьох нардепів, які мають підозри за отримання коштів за певні голосування. І тепер інші буцімто бояться опинитися під підозрою через голосування "за вказівкою".

В цьому інтерв’ю є коментар НАБУ, який спростовує закиди з боку Мотовиловця. Процитуємо: "У Кримінальному кодексі України немає і не може бути відповідальності за суть голосування. Але є відповідальність за отримання неправомірної вигоди посадовцями. При цьому ці законопроекти стосувалися широкого кола питань — від реформ до ініціатив, вигідних певним групам. Підставами для підозр є достатні докази отримання коштів". Простіше кажучи, відмова "слуг" підтримати законопроект, необхідний для отримання траншу МВФ, навряд чи мотивувалася страхом перед НАБУ. Якщо ж замість "конвертів" від своїх вони почали отримувати "конверти" від лобістів втрати Україною підтримки фінансових донорів, тоді керівники фракції першим ділом мають бути зацікавлені в тому, щоб антикорупційні органи розслідували, чи були такі факти.

Принагідно варто зауважити, що не керівникам президентської фракції ображатися на НАБУ. Воно розслідує не лише справу про можливе отримання неправомірної вигоди від голосувань, а й не менш гучну справу, в якій фігурує Юлія Тимошенко. Замість красно подякувати Антикорупційному бюро за вчасно провалену спробу розвалити монобільшість, його роблять крайнім за внутрішні негаразди у фракції.

Отже, страшилка мобілізувати неслухняних депутатів радше розрахована не на них, а на громадську думку. Частині суспільства такого роду популізм сподобається. Але пофантазуємо, що президент справді внесе законопроект про зміни в законодавство про мобілізацію, які стосуватимуться народних депутатів. Скоріше за все, це б закінчилося черговою хвилею взаємних звинувачень. Бо шанси бути ухваленим у такого документу близькі до нульових.