Москітна проблема. Чим озброїти подаровані американцями "Айленды"
Ще при розділі Чорноморського флоту СРСР росіяни зробили все, щоб нашій країні дісталися не найкращі бойові кораблі. Так, флагманом став взагалі корабель Прикордонної служби, а велика частина найкращих бойових кораблів була благополучно "порізана на голки" вже в часи незалежності.
Далі була анексія Криму навесні 2014 р., в ході якої були втрачені не тільки кораблі, але і велика частина особового складу, який перейшов під російські прапори. Знову-таки росіяни з захоплених кораблів повернули тільки кораблі постачання, причому самі древні.
З початком війни флот виявився не в числі пріоритетів — вистачало інших проблем. Тому зважаючи на обмежене фінансування була прийнята програма створення "москитного флоту": будівництво на вітчизняних верфях катерів як морського, так і річкового базування різного призначення (в тому числі і ракетних). За короткий час у дію були введені шість бронекатерів типу "Гюрза-М", нині тривають ходові випробування десантно-штурмових "Кентаврів".
З початком відкритої російської агресії щодо блокування українського мореплавства в районі Керченської протоки у вересні 2018 р. в Бердянськ сухопутним шляхом перекинули два катери — "Кременчуг" і "Лубни".
Однак спроби посилити азовську флотилію морським шляхом завершилися піратським захопленням російським флотом 25 листопада 2018 р. відразу двох катерів — "Бердянськ" і "Нікополь". При цьому кораблі отримали вогневе ураження як з повітря, так і з моря. Повернуті росіянами тільки восени 2019 р.
Однак для протидії російській загрозі на Чорному, а особливо на Азовському морі цього було явно недостатньо, і почалися пошуки варіанту отримання бортів з-за кордону.
В результаті не без проблем були реалізовані домовленості про отримання двох патрульних катерів з США. У жовтні 2019 р. вони прибули до Одеси, отримавши власні імена "Слов'янськ" і "Старобільськ".
Здавалося б, ці кораблі повинні серйозно підвищити бойові можливості флоту, однак не все так просто.
Так як кораблі поставлялися за програмою військової допомоги, то вони йшли без озброєння. І якщо поставлені того ж Пакистану або Грузії суду без проблем були озброєні західними зразками, то у нас виникли проблеми.
По-перше, озброїти кораблі треба було швидко, по-друге, з наявності — тобто радянськими зразками. Ще до приходу кораблів навколо озброєння почалися дискусії. Причому військові спостерігачі і люди, близькі до флоту, висували самі різні варіанти. Від примітивної установки на палубі пари великокаліберних кулеметів ДШК до варіанту від миколаївських корабелів (ДП "Дослідно-проектний центр кораблебудування") з частковою переробкою конструкції і установкою двох бойових модулів "Катран-М". Вони вже випробувані на броньованих катерах типу "Гюрза-М" і серійно виробляються ДП "Миколаївський бронетанковий завод". До їх складу входять 30-мм автоматична гармата ЗТМ1, ПТРК "Бар'єр", 7,62-мм кулемет і автоматичний гранатомет АГ-17. Все озброєння вітчизняного виробництва. Плюс до цього передбачалося поставити 12,7-мм кулемети ДШК-М.
Однак реальність виявилася досить прозаїчною і, м'яко кажучи, не найбільш очевидною в плані ефективності. Буквально днями стало відомо, що на лафети від демонтованих артилерійських установок MK-Mk 38.0 будуть поставлені стовбури і автомати з 25-мм спареною артилерійської установки 2М-3М.
З одного боку, це крок до уніфікації, адже такі ж установки стоять на рейдовому тральщике "Генічеськ" ВМСУ, а також на трьох бронекатерах типу "Шмель" Морської охорони.
З іншого боку, бойова ефективність установки розробки 1950-х років викликає великі сумніви. Наявний багатий досвід її застосування в локальних конфліктах показує, що для боротьби з надводними цілями це не найкраще рішення. Тим більше в сучасних умовах артилерійська установка з ручним наведенням без стабілізатора повний анахронізм.
Другий важливий питання — боєприпаси. Наявні на складах 25-мм снаряди зроблені як мінімум 40 років тому, і як себе поведуть графитованные пороху, не знає ніхто.
І це якщо залишити осторонь питання з зносом стовбурів. Адже виробництва 25-мм стволів в Україні просто немає. У випадку активного використання на скільки вистачить наявних радянських (теж, до речі, далеко не нових)?
Розуміючи ситуацію, адмірали плавненько так спробували перетворити зраду в перемогу, заявивши, що в майбутньому розглядається варіант покупки в США і установки на катери сучасних артилерійських гармат Mk 38 з оптико-електронною системою наведення і стабілізації. При цьому виникає відразу кілька питань — чому це не було зроблено відразу, адже за 2,5 роки, поки кораблі проходили ремонт і процедуру передачі, можна було вирішити питання з покупкою?
І другий — боєприпаси. Адже для американських установок потрібні і снаряди натовського зразка. А як показали останні закупівлі, такі розхідники виявляються досить дорогим задоволенням. Причому навіть якщо просто брати моменти з навчальними або випробувальними стрільбами, а не випадок повномасштабної війни.
Таким чином, можна говорити про те, що навіть отримання щодо сучасної західної техніки для флоту не обернулася серйозним посиленням, тому що з цим озброєнням патрульні кораблі навряд чи зможуть протистояти достатньо сучасним російським бойовим судам. Причому навіть якщо брати прикордонну службу, а не Чорноморський флот.