Харківська заморозка. Що спільного між Кернесом, Шароном і Арафатом

У Зеленського зараз невитравний психологічний страх перед місцевими виборами, який можна діагностувати як "криворізький синдром"

Геннадій Кернес / УНІАН

У Берліні в клініці "Шаріте" помер мер Харкова Геннадій Кернес. Долю виборів його наступника вирішують в Києві на Банковій.

Диспозиція така. За Конституцією призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування входить в число повноважень Верховної Ради. Процедура і терміни описані в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з цим законом в разі смерті міського голови його повноваження вважаються достроково припиненими; їх здійснює секретар відповідної міської ради. Він не пізніше ніж на 15-й день після смерті міського голови звертається до Верховної Ради з клопотанням про призначення позачергових виборів міського голови. Таке клопотання розглядається Верховною Радою не пізніше ніж у 90-денний строк з дня дострокового припинення повноважень міського голови.

У Харкова вже є господар

9 грудня секретарем Харківської міськради був обраний висуванець партії "Блок Кернеса — Успішний Харків!" Ігор Терехов. Він входив в саме близьке оточення Кернеса. Нагадаємо, що Кернес з березня 2006 р. був секретарем Харківської міськради, а з березня 2010-го виконував обов'язки міського голови (після того як мер Михайло Добкін отримав від Януковича посаду голови Харківської ОДА). Так ось, уже в квітні 2010-го Кернес дав Терехову посаду заступника міського голови. Восени того ж року Кернес був обраний мером, а Терехов рішенням міськради затверджений на посаді заступника міського голови з питань розвитку та життєдіяльності міста. У вересні 2015-го міськрада затвердила Терехова на посаді першого заступника міського голови.

Так що більше п'яти років Терехов був правою рукою Кернеса. І посаду секретаря міськради він отримав в грудні саме для того, щоб керувати містом замість Кернеса.

Фактично Терехов вже відчуває себе господарем Харкова. Дійсно, після смерті Кернеса Терехов вже за законом є виконуючим обов'язки (і здійснює повноваження) міського голови. І ніякі вибори йому не потрібні.

Також вони не потрібні команді Кернеса — їй ні до чого додаткові потрясіння. У неї вже є свій публічний лідер, в.о. міського голови, секретар міськради Терехов. А своє вміння домовлятися з іншими гравцями вона продемонструвала 9 грудня, коли успішно провела всі кадрові питання через сесію новообраної міськради.

Тому ні Терехов, ні міськрада не будуть благати Верховну Раду якнайшвидше призначити позачергові вибори харківського міського голови. Втім, це не означає, то Терехов намагатиметься зірвати або загальмувати процес призначення цих виборів.

По-перше, йому зовсім нема чого проявляти якийсь страх перед гіпотетичними виборами. Навпаки, йому вигідно демонструвати готовність перемогти в будь-який момент.

А по-друге, у Виборчому кодексі записано, що в разі дострокового припинення повноважень міського голови рішення про призначення позачергових виборів приймається Верховною Радою не пізніше ніж у 90-денний строк з дня дострокового припинення повноважень міського голови. І тут вже (на відміну від Закону "Про місцеве самоврядування в Україні") ніяке клопотання в.о. міського голови не згадано. Та й взагалі, ніякий місцевий орган не може перешкодити Верховній Раді реалізувати свою функцію призначення виборів, записану в Конституції.

Криворізький синдром Банкової

90-денний термін для прийняття Верховною Радою рішення про призначення позачергових виборів мера Харкова мине в середині березня 2021 г. Однак зовсім не факт, що Верховна Рада вкладеться в цей термін. Досить імовірно, що вона взагалі не прийме такого рішення до самого кінця своєї каденції. І що Харків буде залишатися без законно обраного мера аж до чергових місцевих виборів, які повинні відбутися восени 2025 р.

"Оголошення позачергових виборів — питання, яке лежить в площині відповідальності парламенту і може бути розтягнуте у часі на роки, що демонструвала неодноразова практика, — підкреслює голова правління громадянської мережі "Опора" Ольга Айвазовська. — На практиці відсутня відповідальність колегіального органу — парламенту — за непризначення дати, і де-не-де процедура не була виконана роками".

Киянам не потрібно далеко ходити за прикладами. Досить згадати власний досвід. 12 липня 2012 р. депутати Київради задовольнили заяву мера Леоніда Черновецького про відставку; і. о. міського голови стала секретар Київради Галина Герега. А позачергові вибори київського міського голови (і депутатів міськради) Верховна Рада призначила тільки через півтора року, 25 лютого 2014 р. Причому для цього потрібна була ціла Революція гідності, а інакше Київ залишався б без законно обраного мера ще півтора року — аж до чергових місцевих виборів восени 2015 р.

Призначати чи ні вибори в Києві — це насправді вирішувалося не в парламенті, а на Банковій. Адміністрація Януковича хотіла зробити мером столиці Олександра Попова і дала йому для розкрутки пост голови КМДА. Однак виміри соціологів стійко показували, що Попов програє вибори Віталію Кличку. І Банкова тупо блокувала будь-які спроби опозиції домогтися від Верховної Ради виконання нею своєї конституційної функції.

Схоже, зараз офіс Володимира Зеленського піде по стопах адміністрації Януковича. У Банкової практично немає шансів провести свого кандидата на пост мера Харкова. Як відомо, на виборах мера 25 жовтня Кернес набрав 60,34%, друге місце отримав нардеп з фракції ОПЗЖ Олександр Фельдман (14,32%). І тільки третє місце дісталося висуванцю партії "Слуга народу" Олексію Кучеру — за нього проголосували всього лише 7,24% харків'ян, які прийшли на виборчі дільниці, хоча він на той момент очолював Харківську ОДА.

Зараз Кучер — взагалі рядовий депутат міськради. 27 листопада Зеленський призначив головою Харківської ОДА Айну Тимчук. І на Банковій є всі підстави припускати, що на позачергових виборах мера в Харкові результат будь-якого "слуги народу" (хто б не був висунутий — Тимчук, Кучер або хтось інший) буде ще гірше, ніж той, що показав Кучер 25 жовтня.

До того ж у Зеленського зараз невитравний психологічний страх перед місцевими виборами, який можна діагностувати як "криворізький синдром". Нагадаємо, що в Кривому Розі, рідному місті Зеленського, Банкова зазнала приниження виборами. Фаворит першого туру Юрій Вілкул знявся з виборів за станом здоров'я і закликав голосувати за кандидата від ОПЗЖ Костянтина Павлова, якого він назвав членом своєї команди. І виборці Вілкула в переважній більшості своїй проголосували в другому турі за Павлова, хоча він в першому турі зайняв лише третє місце. І в результаті Павлов здобув переконливу перемогу над "слугою народу" Дмитром Шевчиком.

Зеленський має всі підстави побоюватися, що на позачергових виборах харків'яни стрункими рядами проголосують за того кандидата, якого висуне команда Кернеса. І що марно буде агітувати їх за "слугу народу" навіть відосіками від Зеленського — цей спосіб не спрацював навіть у рідному місті президента.

Тому цілком ймовірно, що Банкова намагатиметься просто заблокувати вибори в Харкові, щоб ця виборча кампанія не стала ще одним приниженням для Зеленського. Тим більше що команда Кернеса зовсім не протестуватиме. Їй теж вибори не потрібні, її і так все влаштовує.

Звичайно, своє невдоволення можуть висловити потенційні конкуренти Терехова. Найвідоміші з них — Михайло Добкін, який вже був мером в 2006-2010 рр. і потім головою ОДА в 2010-2014 рр .; екснардеп, лідер партії "Наші" і власник телеканалу "Наш" Євген Мураєв; колишня голова ОДА (в 2016-2019 рр.) Юлія Світлична, яка за підсумками останніх виборів отримала власні фракції в облраді та міськраді. Ну і, зрозуміло, Фельдман з ОПЗЖ, який був головним суперником Кернеса.

Але навіть якщо всі ці гравці об'єднають свої зусилля (а це малоймовірно, бо у них занадто суперечливі інтереси), то цього буде явно недостатньо, щоб примусити Банкову чи умовити Верховну Раду. Тобто все буде залежати від Зеленського.

Що спільного між Кернесом, Шароном і Арафатом

Резюмуючи, можна привітати команду Кернеса з вдало проведеною кампанією. Нагадаємо, що мера Харкова доставили в клініку "Шаріте" в ніч на 17 вересня. Помер він рівно через три місяці. За цей час він благополучно виграв вибори мера, а його блок посів перше місце на виборах до міськради і облради. Його команда вирішила всі організаційні питання в новій міськраді і, ціною істотних поступок "слугам народу", в новій облраді. Всього цього не було б, якби Кернесу три місяці тому дозволили відмовитися від боротьби.

Однак команда Кернеса тут не перша. Вона всього лише творчо розвинула досвід, напрацьований оточенням Ясіра Арафата в 2004-му і оточенням Аріеля Шарона в 2006-му.

Про серйозну хворобу глави Палестинської національної адміністрації Ясіра Арафата було оголошено 28 жовтня 2004 р. На наступний день Ізраїль дав дозвіл на вивіз Арафата за кордон, і 29 жовтня він був поміщений в паризький військовий госпіталь Percy de Clamart. Стан хворого погіршувався з кожною годиною. Незабаром стало відомо, що він впав у кому і життя його підтримується лише завдяки апаратурі життєзабезпечення. Арафат був відключений від апаратури життєзабезпечення рано вранці 11 листопада. Тоді багато писалося про те, що ці півтора тижні знадобилися для з'ясування відносин, в тому числі фінансових, між соратниками Арафата і його молодою дружиною.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон 4 січня 2006 р. впав у кому, в якій перебував вісім років — до своєї смерті 11 січня 2014 р. Пост прем'єр-міністра він займав до 14 квітня 2006 р., тобто понад чотири місяці після того, як впав у кому. За цей час партія "Кадіма", яку очолював Шарон, встигла виграти парламентські вибори, що відбулися 28 березня 2006 р.