Перу, Філіппіни, Білорусь, Росія? Чому виборці голосують за дітей диктаторів

Як донька Фухіморі йшла до влади "по трупах" опонентів

Кейко Фухіморі вчетверте балотувалася в президенти, у другому турі виборів вона отримала 50,135% голосів, випередивши Роберто Санчеса, лівого політика та психолога за освітою, з мінімальним відривом. Сам другий тур відбувся 7 червня, ще майже місяць перераховували бюлетені. Перед тим, як ближче познайомитися з переможницею, трохи про демократію по-перуанськи. У цій країні традиційно відбувається дуже жорстке протистояння між правими і лівими політиками, причому в обох випадках підходить слово "ультра". Непримиренність політичних таборів спричинила у Перу ситуацію перманентної кризи, яка триває з 2016 року. Тоді главою держави став Педро Пабло Кучинськи, політик польсько-єврейського походження та ліволіберальних поглядів. Однак у Конгресі — вищому законодавчому органі — більшість мали праві партії, лідеркою яких була Кейко Фухіморі. Її Кучинськи обіграв на виборах. Уже скоро потому Перу струсонув корупційний скандал через зв’язок президента з бразильською будівельною компанією. Конгрес оголосив йому імпічмент, проте з першого разу відправити Кучинськи у відставку не вдалося, але він сам її прискорив, помилувавши Альберто Фухіморі, котрий на той час відбував 25-річне ув’язнення за корупцію. До цього повернемося трохи згодом.

Очевидно, президент у такий спосіб хотів покращити стосунки з донькою експрезидента та опоненткою, натомість розізлив своїх прихильників. У березні 2018-го Кучинськи пішов у відставку. В Перу окрім президента обирають двох віцепрезидентів, перший з них Мартін Віскарра й замінив президента-відставника. Він почав антикорупційні реформи, однак Конгрес, в якому домінували прихильники Фухіморі, у листопаді 2020 року оголосив йому імпічмент у зв’язку з хабарництвом. Повноваження президента перейняв на себе правий спікер законодавчого органу Мануель Меріно. Втім, покерував він лише 5 днів і пішов з посади під тиском масштабних вуличних протестів та зіткнень протестувальників з поліцією. До загальних президентських виборів, які відбулися у квітні та червні 2021 року, в.о. президента працював центрист Франсіско Сагасті, котрий усіх влаштовував як тимчасова фігура.

Однак президентські вибори кризу не вирішили, а загострили. На них знову переміг лівий політик Педро Кастільо. Шкільний учитель, прямо як Василь Голобородько із серіалу "Слуга народу". Цей політик користувався значною популярністю як профспілковий діяч. А переміг він знову Кейко Фухіморі. Та поразку не вибачила і в Конгресі Кастільо почали "зливати" як Кучинськи і добилися свого у грудні 2022 року. Це все відбувалося під акомпанемент вуличних протестів. Відставного президента замінила перший віцепрезидент Діна Болуарте (першою обраною жінкою-президентом є саме Фухіморі, оскільки Болуарте не обирали як президента на всенародних виборах — "ДС".). За її тимчасового президентства ситуація в країні загострилася, перуанці вимагали відставки Болуарте, яку звинувачували в корупції. Більше того, вона перефарбувалася, пішовши на співпрацю з правими фухіморістами з "Народної сили". Що, втім, їй не допомогло — після імпічменту в жовтні 2025 року її замінив спікер Конгресу Хосе Хері. Той посидів у кріслі чотири місяці і втратив владу після імпічменту — його також звинуватили в корупції. До президентських виборів в. о. президента був 83-річний дідусь Хосе Марія Балькасар, який представляв ліву партію "Вільне Перу".

Кейко Фухіморі стоїть на правоконсервативних позиціях і в цьому є ідеологічною продовжувачкою свого батька. Після недавньої перемоги на президентських виборах у Колумбії ультраправого адвоката Абелардо де ла Еспріельї, якого особисто підтримав Дональд Трамп, Перу стала другою країною Південної Америки, де вищу державну посаду отримали прихильники трампізму. Враховуючи жорсткий політичний клінч із лівими, які користуються підтримкою перуанської бідноти, варто очікувати, що президентство Кейко Фухіморі складатиметься проблемно й не обійдеться без потужним вуличних протестів, сутичок протестувальників із поліцією і тому подібного.

Чому виборці вважають, що діти диктаторів не стануть диктаторами

Перу — не єдина країна, де до влади приходять діти колишніх глав держав, а взагалі династії в політиці — давня традиція, яка збереглася і при демократіях. Правда, переважно таке буває там, де демократичні інституції — нестабільні. Можна пригадати США, де президентами були два Джорджа Буша, батько і син, але це виключення з правил. У сьогоднішніх Штатах значний вплив на політичне життя має старший син Дональда Трампа, теж Дональд. Але варіант його балотування в президенти після батька — радше тема для жовтої преси. Хоча згодом, не виключено, він спробує сили як кандидат у президенти. Якщо після правління батька прізвище Трамп не стане табуйованим в американській політиці.

В Європі династично влада передається у королівських родинах, намагання в’їхати у політику на імені батьків результату не дає. Тому українським можновладцям краще не дратувати європейців нашим непотизмом. Так, два роки тому ЗМІ повідомляли, що у велику політику вирішив податися син експрезидента Франції Ніколя Саркозі Луї. І відразу заявив: хоче наслідувати Трампа та боротися проти лівого вокізму. Правда, про якісь успіхи на політичному поприщі Саркозі-молодшого не чути. Скоріше, це була спроба привернути увагу до батька, якого тоді саме збиралися судити (засудили у вересні 2025-го до 5 років ув’язнення) за фінансування його президентської кампанії Лівією.

Зате є багато прикладів династій у країнах третього світу. Відразу на гадку приходить пакистанська прем’єр-міністр Беназір Бхутто — її дід і батько також були прем’єр-міністрами. Батько ще й президентом. Перебування на посаді закінчилося для пакистанської діячки трагічно — вона загинула в результаті замаху у грудні 2007 року. Але родина Бхутто в Пакистані асоціюється не з диктатурою, а з ліберальними реформами. А є приклади, як із Фухіморі. Її батько правив Перу 10 років — з 1990-го по 2000-й, його президентство багато перуанців згадують із жахом. Балотуючись, він обіцяв навести лад із лівими екстремістами, які партизанили в джунглях та на високогір’ї. І навів, але вкрай жорстокими методами. В результаті політичної кризи Фухіморі-батько втік до Японії, де отримав політичний притулок, бо виявився японським громадянином. Конгрес відправив його у відставку шляхом імпічменту, проти нього в Перу велося розслідування як за корупційні злочини, так і за порушення прав людини, зокрема, за примусову стерилізацію жінок із бідних родинах, переважно корінних народів країни.

У 2005 році Фіхіморі затримали в Чилі, депортували і відправили до в’язниці на 25 років, але у 2023 році його звільнили за станом здоров’я. Він навіть збирався балотуватися в президенти в 2026-му, але у вересні 2024 року помер. Його дочка завжди позиціонувала себе як продовжувачка політики батька, тобто виборці чудово знали, хто вона, яку політику і якими методами збирається проводити, і висловили прихильність доньці диктатора. І вона не одна така із нині правлячих глав держав. Президент Філіппін Фердинанд Маркос-молодший (відомий як Бонгбонг) керує країною з червня 2022 року, а його батько керував з 1965-го по 1986-й і ввійшов в історію як один із найжорстокіших диктаторів, який створив навколо себе культ особи, зловживав владою і зрештою був скинутий політичними супротивниками. До слова, на відміну від Фухіморі-старшого Маркос-старший був марксистом, тільки з місцевою специфікою.

У філіппінських виборців також коротка пам’ять, бо вони обрали президентом сина диктатора? По-перше, за правління їхніх батьків попри методи управління було зроблено чимало такого, що позитивно сприймалося значною частиною населення. При тому ж Маркосу влада боролася з бідністю, наростила чисельність збройних сил, а при Фухіморі — придушили ліваків-радикалів "Сендеро Луміносо". Подальша демократизація і лібералізація спричинили політичні кризи та конфлікти еліт. Фухіморі був президентом 10 років поспіль, а з 2016-го у Перу вже десятий президент. Коли він помер, багато перуанців плакали і називали його національним героєм. Тобто це такий собі Стокгольмський синдром у частини виборців, яка вважає, що в часи авторитаризму було краще, без політичного хаосу. А діти диктаторів у масовій свідомості набувають образу продовжувачів справи батьків.

По-друге, і Кейко Фухіморі і Бонгбонг Маркос мають західну освіту, перша закінчила Бостонський університет у США, другий навчався в Оксфорді. Політики, які довго перебувають на посадах, намагаються підготувати собі заміну, розуміючи, що після втрати влади їм та їхнім родинам згадають все. Тому ведуть своїх дітей до влади спочатку самі, потім це роблять їхні близькі соратники. Це прояв інстинкту політичного виживання. На відміну від дочки Фухіморі, яка завжди наголошувала на правоті батька, Маркос-молодший витратив чимало часу на відбілювання батька серед філіппінців, що того несправедливо звинувачували в диктаторстві. Зараз він президент, отже — задум спрацював.

По-третє, обоє згаданих нащадків авторитарних діячів прийшли до влади на хвилі кризи. Маркос замінив Родріго Дутерте, який так боровся зі злочинністю, що сам став клієнтом Міжнародного кримінального суду. На його фоні син колишнього диктатора для виборців, мабуть, виглядав лібералом. Кейко Фухіморі, йдучи до влади, сама створювала кризи, з якими потім боролася. Доборолася аж до президентського крісла.

Також на згадку приходить білоруський самопроголошений президент Олександр Лукашенко, який готує собі заміну — сина Миколу. Скоріше за все, плани не здійсняться, бо хто правитиме Білоруссю після Батьки — визначатимуть у Москві, а не в Мінську. Це за гіршого для білорусів сценарію. Хоча є надія, що після закінчення нашої війни у Москви залищиться набагато менше спроможностей признпчати президентів у сусідніх країнах.

Насамкінець — про диктатора Путіна. Нещодавно журналісти-розслідувачі проекту "Система" опублікували розслідування про навчання і виховання молодших його дітей. Виявилося, їх навчають не росіяни, а західні вчителі і гувернантки. Особливо ставка робиться на знання англійської і німецької мов. Старші дочки диктатора Марія Воронцова і Катерина Тихонова, інформацію про яких ретельно приховували, також не відцуралися західного світу. Старша Марія заміжня за громадянином Нідерландів Йоррітом Фаасеном, жила в Нідерландах. Що Путін спростовував. Воронцову батько почав виводити в світ, вона, будучи медиком-ученою, займається медичними проектами, офіційно — для боротьби з раком, неофіційно — шукає ліки від смерті для Путіна. Утім, старші доньки Путіна не розглядаються в якості його політичних спадкоємниць, а доки підростуть менші діти, зокрема син Іван, кремлівський дід вже зіграє в ящик. І за давньою російською традицією, яка тягнеться від царів до Сталіна і до сьогодення — наступники Путіна зроблять усе, щоб його діти ніколи не отримали владу. Якщо виживуть, писатимуть за кордоном мемуари про свого навіженого татка, як писали дочка Сталіна Світлана Алілуєва та син Микити Хрущова Сергій. Не дарма ж вчать англійську…