Не як у людей. Чому українці хочуть відкритий конкурс для наступного генпрокурора

Відібраному генпрокурору більше довірятимуть?

Більшість українців — 69% — підтримують проведення відкритого конкурсу на посаду генпрокурора, не підтримують 25% (решта 6% не визначилися із своєю думкою) — такі дані оприлюднив КМІС. У разі проведення такого конкурсу 56% зазначили, що у них зросте довіра до генерального прокурора, а у 53% зросте довіра до прокуратури в цілому (лише, відповідно, у 4% і 6% довіра знизиться; решта відповіли, що або не вплине на довіру, або не змогли визначитися із думкою). Соціологи зазначили: у серпні-вересні про очікування від незалежного конкурсу за участі міжнародних експертів запитували на замовлення Фонду "Демократичні ініціативи" і Центру протидії корупції. Оскільки опитування проведене на тлі операції НАБУ "Карфаген", утечі генпрокурора Руслана Кравченка та подальшої його відставки, дивно, що за відкриті конкурси не висловилося 90 відсотків опитаних.

Отже, з одного боку можна сумніватися в релевантності отриманих цифр, з іншого ці дані підтверджують: українське суспільство дуже втомилося від корупційних скандалів у владі. Як писала "ДС", більш як три чверті (75,2%) респондентів дослідження "Соціополісу" сказали, що за час повномасштабного вторгнення рівень корупції в Україні збільшився, на питання, "З ким насамперед Ви пов’язуєте високий рівень корупції в Україні?" найбільше набрав варіант "з Президентом України та його оточенням (Офісом Президента)" (59%), другий за кількістю респонденті варіант — "з Верховною Радою України/народними депутатами" (54,7%).

За такої дуже поганої для Зеленського ситуації, здавалося б, правильним кроком стала б згода на проведення відкритих конкурсів за участю міжнародних експертів на голову податкової, ДБР і на генпрокурора. Опитування КМІС підтверджує, що це б позитивно сприймалося населенням. Натомість бачимо протилежну тенденцію, про яку також розповідала "ДС": замість почути українців і розпочати відкриті конкурси з посади голови ДПС, яка після відставки Лесі Карнаух лишається вакантною (обов’язки голови виконує Юрій Конюшенко), Банкова шукає, як усіх перехитрити. Тільки її хитрість аж надто очевидна і для українців, і для європейських партерів.  

Французька Le Monde повідомила, що Євросоюз не підтримує нове прохання України про додаткове фінансування й закликає Київ спершу провести реформи, необхідні для отримання вже схвалених мільярдів євро. На зустрічі донорів 29 вересня єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявила: "Наше послання українським друзям чітке: виконайте узгоджені реформи, щоб ми могли й далі підтримувати вас фінансово". Простіше кажучи, європейські партнери демонструють втому від надання фінансування без реформ. Відкриті конкурси на посади — одна із них.

Відкритим конкурсом на генпрокурора підкладуть свиню наступнику Зеленського?

Існує аргумент, що ніде у цивілізованому світі генерального прокурора на відкритому конкурсі не обирають, а Україну, мовляв, буквально до цього змушують. Такий пункт з’явився у плані Марти Кос і Тараса Качки з десяти кроків, оприлюдненому в грудні минулого року — прозоро мають обиратися й інші прокурори, не тільки їхній начальник. У липні цього року Європарламент нарахував скромних 15% виконання цього плану.

Після крутого піке Кравченка в. о. генпрокурора призначили Антона Ковальського, у цьому статусі він може перебувати досить довго, проте це абсолютно не відповідає вимогам ЄС та не додає популярності ні йому, ні президенту. Можливо, коли наступні опитування демонструватимуть невідворотність програшу Зеленського на президентських виборах, він і погодиться узаконити відкриті конкурси на керівників ДПС, ДБР і генпрокурора. Поки ж, очевидно, на Банковій упевнені у другому терміні Володимира Олександровича. І, відповідно, у необхідності зберегти під контролем ці інституції.

Щось схоже в нашій історії вже було: коли Леонід Кучма остаточно вирішив не балотуватися на третій термін, хоча Конституційний суд дав йому добро, в тодішній президентській адміністрації виникла ідея змінити Конституцію і перетворити Україну на парламентсько-президентську республіку, щоб потенційні наступники Кучми мали менше повноважень, аніж мав він. Реформа йшла зі скрипом, зрештою 8 грудня 2004 року її ухвалили як частину великого політичного компромісу.

Як стають генпрокурорами не у нас

В країнах Євросоюзу та в США існують різні процедури призначення генпрокурора — на конкурсах за участю міжнародних експертів та ще й з пріоритетом їхніх голосів цю посадову особу там не обирають. Конкурси існують, проте є орган, який ухвалює остаточне рішення: в Латвії, наприклад, репутацію кандидатів перевіряє рада юстиції, в Ірландії спеціальний незалежний комітет, куди входять судді, адвокати та урядовці. Є держави, де взагалі немає відкритого добору. В Угорщині кандидата пропонує президент, а затверджує парламент двома третинами голосів. Причому відразу на 9 років. Але нинішній угорський прем’єр Петер Мадяр ініціював конституційні зміни, які стосуватимуться і процедури призначення генпрокурора. А от в Албанії, котра як й Україна, стоїть в черзі на вступ до ЄС, кандидатів перевіряє вища рада прокурорів, причому — під мікроскопом роздивляється їхні статки, майно, зв’язки, після цього формує шорт-лист із трійкою претендентів за рейтингом. Парламент кваліфікованою більшістю (три п’ятих — 84 голоси із 140) затверджує когось із цих осіб терміном на 7 років без права переобрання. Коли ж не зможе затвердити нікого, тоді після 30 днів генпрокурором автоматично стає той чи та, хто у рейтингу на першому місці.

У США кандидата номінує президент. Це може бути хто завгодно — від відомого юриста до члена президентської команди, але цю фігуру обов’язково затверджує Сенат більшістю голосів. При цьому обговорення кандидатури часто дуже політизоване, особливо, коли президент не має у Сенаті більшості.

Тобто, процедури різні і залежать від традицій, форми державного устрою тощо. В Україні також є традиція — глибинна корупція, яка надзвичайно складно лікується. Обрання генпрокурора на відкритому конкурсі — не панацея, та якщо громадська думка схиляється до цього варіанту, влада, вочевидь, має прислухатися до волі народу. Бо після випадку з Кравченком навіть до найчеснішої людини, делегованої президентом, рівень довіри залишатиметься вкрай низьким.