Парадокс соціології. Як корупція відкриває Зеленському шлях до перемоги на виборах

Головна втрата Зеленського

Поки Володимир Зеленський проводив зустрічі у Нью-Йорку, під’їхала свіжа соціологія. "Соціополіс" розповів, що порівняно з червнем президентський рейтинг Зеленського впав з 31,2 до 23% (серед респондентів, які мають намір взяти участь у голосуванні та визначилися з вибором).

Тобто за три місяці він втратив чверть підтримки. Кожен четвертий з тих, хто ще в червні хотів проголосувати за Зеленського, вже не хоче.

У червні він випереджав Валерія Залужного майже на 9% (31,2 проти 22,3%). У вересні розрив скоротився до смішних 0,1% (23,0 проти 22,9%), тобто став на порядок меншим від соціологічної похибки.

І це точно не результат якоїсь однієї події. Скоріше, наслідок тривалої тенденції: Зеленський дедалі менше асоціюється з війною проти Росії і дедалі більше — з корупцією.

Саме в цьому полягає головна втрата Зеленського. Падіння рейтингу — це наслідок. А причина — це те, що Зеленський в очах народу вже не стільки верховний головнокомандувач ЗСУ, скільки очільник армії корупціонерів. Це дуже серйозний системний зсув суспільної парадигми.

Головний здобуток Залужного

Звісно, цей зсув грає на користь Залужного. Колишній головнокомандувач ЗСУ за ці три місяці спокійно зберіг і навіть трохи наростив свій рейтинг (з 22,3 до 22,9%), попри феєричну появу нового конкурента в особі Михайла Федорова.

Раніше в очах інших гравців Залужний був таким собі "X-фактором": може, піде на вибори, а може, не піде; може, виграє, а може, не виграє. Але за три місяці обидві невизначеності відпали. Залишилися визначеності: піде, виграє.

Про те, що він піде, стало ясно після появи в медіа інформації про його червневі переговори із самим Зеленським та членами його команди, де Залужний підтвердив, що балотуватиметься, і цим зламав плани Зеленського провести вибори вже восени цього року.

Якби Залужний погодився, ми, можливо, на сьогодні вже мали би нашвидкуруч проведені вибори і за їхніми підсумками другий термін Зеленського. Тобто Залужний одним своїм рішенням вже радикально змінив перебіг політичних подій.

І як виявилося, це було прозорливе рішення. Навряд чи він знав, що за найближчі місяці рейтинг Зеленського просяде аж так сильно.

Але тепер шанси Залужного на перемогу є найбільшими, незалежно від того, хто стане його конкурентом у другому турі. І це головний його здобуток за три останні місяці.

Кастинг на другий тур

За даними "Соціополісу", у другому турі чотири гіпотетичні кандидати розташувались так:

Залужний виграє і у Буданова (59,7 проти 40,3%), і у Федорова (65 проти 35%), і у Зеленського (62,2 проти 37,8%). Його відрив від чинного президента виріс за три місяці у сім разів (у червні Залужний вигравав у Зеленського ледве-ледве — з рахунком 51,7 проти 48,3%).

Буданов виграє у Федорова (57,9 проти 42,1%) і у Зеленського (57 проти 43%). Його відрив від чинного президента виріс майже удвічі (у червні Буданов вигравав у Зеленського з рахунком 53,8 проти 46,2%).

Федоров виграє у Зеленського (51,5 проти 48,5%). Відрив хоч і невеликий, але переконливо демонструє шалене зростання антирейтингу Зеленського.

Зеленський опинився на найнижчій сходинці. Він став найзручнішим конкурентом, хлопчиком для биття хлопчиками. Його переможе навіть Федоров. Звісно, це змінює систему координат у світогляді інших гравців. Вони "кучкуватимуться" навколо Залужного, або навколо Буданова, або навколо Федорова. І лише невдахи, які нікому не потрібні, залишаться біля Зеленського.

Реальні електоральні симпатії

Опитування "Соціополісу" чітко засвідчило, що народ готується побачити у другому турі саме Зеленського і Залужного. Саме ці два кандидати мають набагато більшу підтримку, ніж їхні гіпотетичні партії. Це означає, що чимало виборців вболівають за інші політичні сили, але відчувають, що кандидати від цих сил "непрохідні" і тому вже у першому турі президентських виборів роблять ставку на "менше зло" з двох основних кандидатів.

Реальні електоральні симпатії можна побачити саме з парламентських рейтингів. А їхня динаміка дозволяє вирахувати тенденції у суспільній думці.

• Перше місце посідає гіпотетична партія Залужного. За три місяці її рейтинг трохи підріс (з 15,7 до 16,0%), але залишається значно нижчим від рейтингу самого Залужного (22,9%).
• Нижче стоїть віртуальний блок Зеленського. Це така красива обгортка, щоб люди повірили, що це буде щось краще від "слуг народу". Рейтинг цього проєкту трохи впав (з 14,1 до 13,9%) і залишається значно нижчим від рейтингу самого Зеленського (23%). Ось це — реальне електоральне ядро чинного президента, яке залишається вірним йому попри всі скандали.
• На третьому місці — "Європейська солідарність". Її рейтинг виріс з 12,1 до 13,5 і значно перевищує рейтинг її лідера Петра Порошенка, який теж виріс: з 8,6 до 10,7%.
• Наступну сходинку несподівано зайняла гіпотетична партія "Третя штурмова" Андрія Білецького. Її рейтинг підскочив з 9,5 до 13,1% і значно перевищує рейтинг самого Білецького, який теж підскочив: з 4,8 до 8,7%. Саме сюди перетікає той електорат, який раніше бачив в Зеленському символ спротиву російській агресії, а тепер бачить у ньому вже якийсь інший, менш привабливий символ і шукає більш героїчну особистість.
• П’яте місце — у віртуальної партії Буданова. Її рейтинг впав з 12,7 до 9,1% і залишається трохи нижчим від рейтингу самого Буданова, який теж упав: з 14,1 до 9,5%. Перебування в команді Зеленського стає токсичним навіть для тих, хто намагається грати в ній власну гру.
• Нижче стоїть "Розумна політика". Її рейтинг знизився з 10,4 до 7,9%, а рейтинг її лідера Дмитра Разумкова — з 7,2 до 6,9%.
• Також долають 5% бар’єр гіпотетичні партії Ігоря Терехова (зростання з 4,6 до 6%) та Михайла Федорова (6%). Терехов не фігурує в президентському рейтингу, а Федоров має там 7,6%.

Ось, власне, і весь список політичних сил вищого ешелону, яким його зараз бачать українці. Три з восьми гіпотетичних партій, які пройшли б до Верховної Ради, якби вибори відбулися прямо зараз, очолюють генерали: Залужний, Білецький і Буданов. Ці партії мають в рейтингу перше, четверте і п’яте місця. І дуже сумнівно, щоб Зеленський зміг відвернути увагу від них на себе якимось героїчними вчинками, незламністю на переговорах та потужністю у захисті країни під час зими.

Антикорупційний фронт Зеленського

Як бачимо, справа тут не в Федорові. Корупційні скандали йдуть один за одним, і не збираються закінчуватися. Вони зачіпають все нових і нових осіб з оточення Зеленського. Ті, хто розумніший, як Федоров, самі піднімають скандали, аби не стати їхніми фігурантами.

Більш як три чверті (75,2%) респондентів "Соціополісу" сказали, що за час повномасштабного вторгнення рівень корупції в Україні збільшився.

На питання "З ким насамперед Ви пов’язуєте високий рівень корупції в Україні?" можна було обрати декілька варіантів відповіді. Найбільший відсоток набрали варіанти "з Президентом України та його оточенням (Офісом Президента)" (59%) та "з Верховною Радою України/народними депутатами" (54,7%).

Тобто Зеленський і його партія дуже потужно спромоглися міцно пов’язати себе у суспільній свідомості з корупцією. І ноу-хау тут полягає не в тому, щоб не попадатися на корупції. Нерозривний зв'язок виникає тоді, коли кажеш: "У нас немає корупції, вона вся виїхала за кордон", або "У нас корупція не більша, ніж в інших країнах Європи", або "Це не моя справа боротися з корупцією, цим мають займатися антикорупційні органи". Люди чують такі одкровення і починають недобре усміхатися.

Щоб подолати цю тенденцію, потрібно не воювати з антикорупціонерами, а очолити антикорупційну кампанію. Зараз дуже слушний час. У Зеленського все одно є невідкладне домашнє завдання від кредиторів: забезпечити прийняття Верховною Радою купи антикорупційних законопроєктів.

Це доведеться робити у будь-якому разі, причому в авральному турборежимі. Але можна робити це так неохоче, так демонстративно з-під палки, що люди зайвий раз переконаються: він боїться боротьби з корупцією, як чорт ладану. А можна використати це як шанс ще раз купити нард прикольною виставою.

Він міг би зробити шоу: вимагаю від нардепів ухвалення цього пакету, який дасть нам гроші і водночас допоможе подолати корупцію. І вселяти в народ думку: "Я не знав про корупцію, бо був зайнятий війною, а тепер як взнав, то жахнувся, і все, тепер начувайтеся, корупціонери, пощади від мене нікому не буде".

Маємо соціологічний парадокс: народ, з одного боку, вже давно не покладає на Зеленського надій, що той виграє війну з Росією, але з іншого боку, почав надавати вирішальне значення вже не результатам війни з Росією, а рішучості у війні з корупцією. І це створює для Зеленського нове вікно можливостей, утім, доволі вузьке: до кінця року потрібно показати відмінний законодавчий результат.