Бородатий анекдот. Що замінить депутатам недоторканність
Вічна тема відміни депутатської недоторканності знову повернулася в актуальний порядок денний української політики. Всього сім з половиною місяців знадобилося Конституційного суду, щоб проаналізувати рівно дві пропозиції із законопроекту №6773 про внесення змін до Конституції щодо зняття з усіх депутатів їх імунітету. І в результаті дійти до позитивного висновку, що дана законодавча ініціатива не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також не спрямована на ліквідацію незалежності або порушення територіальної цілісності України.
В принципі, у вирішенні конституційних суддів немає нічого сенсаційного, тим більше, що найближчим часом очікується аналогічний вердикт КС і з приводу президентського законопроекту №7203. Їм також пропонується виключити з тексту Основного Закону першу і третю частини статті 80, які гарантують нардепам депутатську недоторканність і не дозволяють залучити їх до відповідальності, затримати чи заарештувати без згоди Верховної Ради. І в тому, і в іншому документі передбачено збереження у Конституції загальносвітової практики так званого депутатського індемнітету. Тобто вищезгадана 80-я стаття повинна звучати так: "Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп".
Єдина відмінність проектів Петра Порошенка та "свободівця" Юрія Левченка (співавторами якого виступили ще 157 нардепів з БПП, "Народного фронту", "Самопомочі", Радикальної партії, "Батьківщини" та деяких позафракційних) в тому, що президент ініціює набуття чинності цих конституційних змін з початку 2020 р., а депутати - з наступного дня після опублікування цього закону. Таким чином, у президентського варіанту більше шансів набрати фінальні більше 300 голосів, так як нинішні парламентарі збережуть весь свій депутатський імунітет до кінця скликання, втратять ж його лише обрані у нову ВР на осінніх виборах-2019.
На перший погляд, все виглядає цілком реалістично: на поточній сесії нардепи приймають зміни до Конституції про скасування своєї недоторканності в першому читанні простою більшістю, а вже восени двома третинами - у другому, і вічне питання назавжди закритий. До того ж, як показали голосування 19 жовтня 2017 р. за напрямом обох законопроектів до КС, в парламентському залі потенційно є для цього голосу - тоді депутатський варіант набрав 328 "за", а президентський і того більше - 336. Втім, у недавній історії конституційні судді вже неодноразово підтримували ідею виключення з Основного Закону принципу депутатського імунітету, реагуючи на відповідні звернення з ВР, хоча реальних наслідків цього досі не було.
Ще в 2000 р. тодішній президент Леонід Кучма навіть виніс тему обмеження депутатської недоторканності на референдум, за що висловилися 89% громадян, але ні цей, ні три інших пункту того волевиявлення імплементувати в конституційні норми так і не вдалося. Наступний президент - Віктор Ющенко - взагалі вирішив зробити це вимога передвиборчою фішкою свого блоку "Наша Україна - Народна самооборона" під гаслом "Закон один для всіх". Ось тільки після перевиборів-2007, коли НУ-НС зміг створити парламентську коаліцію з БЮТ, голови обох фракцій В'ячеслав Кириленко та Іван Кириленко внесли до Верховної Ради законопроект про скасування недоторканності, на тому виконання обіцянки благополучно завершилося.
Так зможуть нардепи на цей раз дійсно сподобиться відмовитися від своїх недоторканних привілеїв, причому добровільно? На це питання чітко й категорично, швидше за все, не зможе відповісти ніхто - надто він багатогранний. З одного боку, зараз важко знайти в Україні політика, відкрито виступає за збереження за собою особливих прав, якими він відрізняється від інших співгромадян. Тим більше що суто політичну свободу висловлювання та прийняття рішень у нього ніхто і не відбирає, тому говорити про відкриття для влади якихось можливостей для переслідувань своїх опонентів як-то абсолютно непереконливо.
Але, з іншого боку, після реальної скасування депутатської недоторканності, за що в нашому політикумі загальноприйнято боротися, автоматично зникне зручний спекулятивний гасло, на якому виросли кілька поколінь політиків за останні два десятиліття. Виходить таке собі самобичування шляхом посягання на "недоторканний запас" демагогії і популізму. Та й сьогоднішнє наявність імунітету, що поширюється не тільки на всі сфери правопорушень, але і на особисту та службову власність, де-факто перетворило нардепів в особливу безкарну касту. Так що від такого привілейованого статусу багатьом буде дуже важко відмовитися з власної волі чисто психологічно.
