Нова серія Міндічгейту. Чи перетворився Одеський припортовий на канал для торгівлі з Іраном і Росією

Нагадаємо, в "Енергоатомі" діяла схема "шлагбаум": щоб отримати платежі за надані послуги, контрагенти компанії мали сплатити учасникам злочинної організації "відкат" у 10-15% від суми контракту. У разі відмови їм загрожувало блокування платежів. Отримані у такий спосіб гроші злочинна організація легалізувала через "бек-офіс" у центрі Києва.

Але самі послуги контрагентів були цілком законними і, загалом кажучи, потрібними з погляду інтересів України. Злочином був лише "відкат". В схемі, про яку розповідає Ар’єв, ситуація гірша: там сама оборудка шкодила інтересам України та фактично сприяла інтересам Росії та її спільника Ірану.

Без "шлагбауму"

10 лютого Ар’єв з трибуни парламенту заявив, що люди з оточення президента були причетні до схем незаконної торгівлі з Іраном та Росією. "Про "шлагбауми" в енергетиці ми вже чули завдяки операції НАБУ. Але я думаю, що "шлагбауми" були не для всіх закриті. Бо "шлагбауми", наприклад, для нелегального експорту за таємними схемами української кукурудзи в Іран, вони були відкриті, і це відбувалося через Одеський припортовий завод. Кораблі ми відстежили всі, які увійшли в іранський порт Імам-Хомейні. І при цьому ця фірма була під дахом Міндіча, який так само кришував всіх на Одеському припортовому заводі, де його людина досі працює виконувачем обов’язків директора", — зауважив депутат.

Детальніше про цю схему Ар'єв розповів у розслідуванні, над яким, як він стверджує, працював кілька місяців. "2025 рік. В Іран з України постачається кукурудза, а звідти мінеральні добрива — карбамід. З Росії теж іде карбамід. Все це було заховано під схемою. Ділки думали замести сліди, проте не вийшло. На документах все наче добре: українська кукурудза йде в Туреччину або Оман. З Оману в Україну йдуть мінеральні добрива — карбамід. Але насправді ці країни лише перевалочні пункти", — стверджує нардеп.

Щоб з’ясувати це, Ар’єв використав VesselFinder — сервіс для відстеження суден у реальному часі, що використовує глобальну мережу наземних приймачів та супутників AIS. За допомогою VesselFinder депутат відстежив маршрути трьох балкерів: Lotus Rising, Majesty та King M. Два з них — Lotus Rising та Majesty — здійснювали регулярні рейси між Одесою та іранським портом Імам-Хомейні в місті Бендер-Імам-Хомейні на північному березі Перської затоки, поруч з Оманом. Третій суховантаж, King M, доходив до Оману і там, у безпосередній близькості до іранських вод, вимикав транспондер — прилад, який дає інформацію про місцеперебування судна.

Той самий "Карлсон"

В Ірані, продовжує розповідь Ар’єв, всі три кораблі змінюють вантаж і заправляються. До речі, додаткова вигода: пальне з Ірану обходиться вдвічі дешевше.

"Чому я вирішив, що то саме українські компанії і особи стоять за цими оборудками? Все просто. Я зробив запити на Державну митну службу. В першому випадку вони мені надали всю інформацію про вантажі, які судно King М завозило в Україну і вивозило з неї. Тут все чітко доведено: туди — кукурудзу, звідти — карбамід. Але всю оцю інформацію митники поставили під гриф "для службового користування". Так само і щодо інших двох суден: Lotus Rising і Majesty", — розповів депутат.

У чому причина утаємничення інформації? "Там міститься назва компанії, через яку реалізовувалась схема. Офіційно швейцарська Arista Trade AG. Та її власником і керівником є молодий український бізнесмен Михайло Воронич. Настільки талановитий, що у віці 30 років підім'яв під себе більшість експорту кукурудзи, яку скуповує у виробників, звозить на вищезгадані кораблі і везе в Іран. Ви вірите, що він може це зробити без "Карлсона" з даху?", — ділиться сумнівами нардеп.

Після Міндічгейту згадки про "Карлсона" — це вже не жарт, а сумна констатація українських реалій. "Хто ж той "Карлсон", що живе на даху? Це Тимур Міндіч, друг президента Зеленського і підозрюваний НАБУ внаслідок операції "Мідас". Саме його людина, яка на записах НАБУ має прізвисько "Француз", а в миру фінансист Олександр Мужель, є "смотрящим" від Міндіча на Одеському припортовому заводі, — пояснив Ар’єв. — Він є фігурантом кримінальної справи НАБУ по Одеському припортовому заводу разом з Міндічем та екс-заступником керівника офісу президента Ростиславом Шурмою, про що вже писав мій колега Ярослав Железняк".

Справді, нардеп Железняк з фракції партії "Голос" розповів про схему на ОПЗ за участю Шурми, Міндіча і Мужеля ще у квітні минулого року у відеорозслідуванні "Пограбування "по-французьки": гроші, газ і дві бочки аміаку". Днями Железняк зробив нове відео про Алекса "Француза" Мужеля — "Смотрящий від Міндіча повертається".

"У правоохоронних органах неофіційно мені дали зрозуміти, що саме Міндіч був одним з контролерів ОПЗ. А виконувачем обов'язків директора Одеського припортового заводу досі є Юрій Ковальський, людина Міндіча, — продовжує свою розповідь Ар’єв. — Іншим контролером ОПЗ досі є Олег Кіпер, голова обласної військової адміністрації та близький друг Андрія Єрмака. Тепер ви розумієте, чому митники закрили деталі під грифом "для службового користування". Імена болючі для президента, дуже болючі".

За словами Ар’єва, експорт кукурудзи до Ірану здійснювався саме через перевалочний комплекс ОПЗ. Зокрема, як стверджує нардеп, "у вересні 2025 року Одеський припортовий завод уклав угоду з компанією Воронича, швейцарською Arista Trade AG, тією, яка масово вивозила українську кукурудзу в Іран".

Тут варто уточнити, що АТ "Одеський припортовий завод" є на 100% державною власністю. Юрій Ковальський був призначений виконувачем обов’язків голови правління — директора АТ у червні 2022 року наглядовою радою, яка, у свою чергу, була сформована у серпні 2021 року під час засідання Комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, утвореного при Мінекономіки. Тобто відповідальність за цю схему лежить на Кабінеті міністрів або конкретно на Мінекономіки (тобто у будь-якому разі на Юлії Свириденко). Але не тільки.

Дах для підсанкційного карбаміду

Не менш важливим є зворотний маршрут суден — з іранського порту Імам-Хомейні до Одеси. Цим маршрутом в Україну завозився карбамід. Але чий?

"Ці добрива завантажували на ті самі кораблі після кукурудзи і везли в Україну. Документи нам доводять, що походження карбаміду не з Оману. В Омані є хімзавод, який його виробляє. Проте підприємство випускає високоякісну і тому досить дорогу сировину вартістю від $420 за тонну. Мені вдалося роздобути митну декларацію на завезений в Україну карбамід. За документами він з Оману, привезений в Одесу у жовтні минулого року. Тільки ціна товару в декларації, якщо порахувати вартість і кількість вантажу, буде в районі $350 за тонну, тобто суттєво дешевше. За такою ціною можна придбати хіба іранські та російські підсанкційні добрива".

Фахівці аграрного ринку, з якими поспілкувався Ар'єв, підтвердили йому, що саме Оман і Туреччина системно використовуються як майданчики перевалки російського карбаміду. "А те, що його продала в Україну фірма з ОАЕ, де росіяни цілком привільно роблять бізнес, лише укріплює підозри щодо походження товару", — сказав депутат. Він зазначив, що компанія із ОАЕ має "ознаки ширми для тих, хто хоче заховати походження товару. А хто у нас хоче заховатись за ширмою від санкцій? Росія, Іран? Та невже?"

Аналіз законодавства свідчить, що в Україні досі немає заборони на експорт товарів до Ірану. Але заборона на зворотний товаропотік існує. 12 жовтня 2022 року Кабмін прийняв постанову №1178, якою заборонив здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації та Республіки Білорусь. Два роки тому, 9 лютого 2024 року, до цих двох країн-ізгоїв додалася третя: Ісламська Республіка Іран.

Отже, ввезення в Україну карбаміду хоч російського, хоч іранського походження — це пряме порушення законодавства. І це бізнес на крові, фінансування війни проти України. Тому, якщо ця схема працює, то відповідальність за неї лежить не лише на Кабміні, а й на СБУ. Злочини за такими статтями Кримінального кодексу, як 111-2 (Пособництво державі-агресору), підслідні саме СБУ.

"Я нарахував мінімум три рейси, і згідно з навігаційними картами всі судна досі спокійно собі човникують між Одесою та Перською затокою. Туди кукурудзу, звідти карбамід. А отже, дах досі є, виходить, — каже Ар’єв. — Я звернувся до Служби безпеки України двічі. Ну не жарти ж, через підставних осіб іде по повній торгівля з Іраном, на який РНБО наклала санкції, та з Росією. Отримав дві відписки: врахуємо, вживемо заходів і тому подібне. Думаєте, зі мною хтось зв'язався щось уточнити? Аж ніяк. Тут, як на мене, два варіанти. Або вони все знають і так, а отже, дахують, або ігнорують очевидні факти з тої ж причини".

Звісно, Ар’єв як нардеп від опозиційної "Європейської солідарності" має право робити політичні висновки: "Тому виходить, що в оточенні президента Зеленського відбуваються цікаві речі. З одного боку, публічно і гучно запроваджуються санкції проти ворожих держав, а для своїх тихо і під дахом іде торгівля. Особливо, коли з одного рейсу одного судна чистий заробіток десь $4 млн. І байдуже тоді на російські ракети чи іранські шахеди".

Однак мають право на існування й інші версії. Наприклад, хто зна, а раптом в СБУ якраз збираються гучно накрити цю схему разом з усіма організаторами і виконавцями.