Опозиційна частка. Кому "Слуга народу" подарувала чотири парламентських комітету
У списку парламентських комітетів кандидати від опозиційних фракцій розташувалися наступним чином:
Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій в Донецькій і Луганській областях та АР Крим, Севастополя, національних меншин, міжнаціональних відносин - Дмитро Лубинець (самовисуванець)
Лубинець закінчив Донецький національний університет, спеціаліст з міжнародних відносин.Також навчався на юридичному факультеті Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, судово-прокурорська спеціалізація. Отримав кваліфікацію спеціаліста правознавства.
Юрист у КФГ "Практика", колишній депутат міської ради Волновахи. Депутат Волноваського міської ради VI скликання (з 2010 року).
У 2014 році став нардепом від БПП, балотуючись по одномандатному виборчому округу № 60, пройшов у Раду, набравши 48,18% голосів виборців. Секретар Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.
Комітет з питань свободи слова - Нестор Шуфрич (ОПЗЖ).
У 1992 році закінчив історичний факультет Ужгородського держуніверситету.
З 1989 по 1998 рр. працював радником кооперативного об'єднання "Ретро, заступником директора, директором, президентом СП" Вест-Контрейд.
У 1996 році Шуфрич став членом Соціал-демократичний партії України (об'єднаної). До 1998-го по партійних сходах піднявся до члена політради, до 2003-го - до заступника голови СДПУ(о). У квітні 2005 року був вибраний першим зампредседателя партії Віктора Медведчука, екс-голови Адміністрації президента Леоніда Кучми.
Шуфрич п'ять разів обирався народним депутатом України - до Верховної Ради III, IV, VI, VII,VIII скликань. Два роки працював у парламентському комітеті з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, потім - у комітеті з питань бюджету.
На виборах-2006 "есдек" Шуфрич йшов у парламент за списком "Опозиційного блоку Не так!", очолюваного однопартійцем, екс-президентом України Леонідом Кравчуком. До прохідного бар'єру блок не дотягнув. А в грудні 2006-го Шуфрич отримав портфель міністра з питань надзвичайних ситуацій в уряді Віктора Януковича
На позачергових парламентських виборах 2007 року отримав високе 5 місце у списку Партії регіонів.
У березні 2010 року повернувся на пост глави МНС в уряді Миколи Азарова. Проте вже в липні того ж року був усунутий з посади і призначений заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони Раїси Богатирьової.
З грудня 2012 року - народний депутат України VII скликання від Партії регіонів (№27 у списку). Член комітету з питань бюджету.
16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.
За результатами позачергових виборів Верховної Ради, які відбулися 26 жовтня 2014 року, став народним депутатом України VIIІ скликання від партії Опозиційний блок (№7 у списку).
У листопаді 2017 року вступив в партію "За життя", засновану колишнім членом "Оппоблока" Вадимом Рабиновичем.
За роки роботи в політиці Шуфрич зажив слави одного з найбільш забіякуватих депутатів. Так, Шуфрич побився з соратником по Партії регіонів Сергієм Льовочкіним, політичним опонентом - Юрієм Луценком, збирався влаштувати показовий бій з Валерієм Гелетеєм. Під час виборів 2014 року Шуфрич був побитий в Одесі активістами-патріотами, після чого майже всю виборчу кампанію проходив з пов'язкою на оці. Останній раз Шуфричу дісталося вже в парламенті VIII скликання, де в грудні 2018-го він отримав по обличчю від колеги з "Народного фронту" Юрія Берези.
Комітет з питань молоді та спорту - Андрій Кожем'якін ("Батьківщина").
У 1986 році закінчив Київське вище військово-морське політичне училище. У 1996-му - Київський університет ім. Шевченка за спеціальністю правознавство.
Почав службу в 1986 році на посаді офіцера спецпідрозділу Чорноморського флоту Міноборони СРСР.
1988-2004 рр. - оперуповноважений, старший оперуповноважений, начальник напрямку, заступник начальника відділу, начальник відділу, заступник начальника служби, начальник служби, начальник управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ.
З квітня по вересень 2005 рр. - заступник голови СБУ з оперативних питань - начальник Головного управління по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. Шефом Кожем'якіна був Олександр Турчинов, заступник лідера Блоку Юлії Тимошенко.
2005-2006 рр. - радник голови СБУ Ігоря Дріжчаного.
У 2006 і 2007 рр. стає народним депутатом України від БЮТ. Член комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
З грудня 2012 року - народний депутат України VII скликання від партії "Батьківщина" (№13 у списку). Голова комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Восени 2014 року на позачергових виборах пройшов у Верховну Раду за списками ВО "Батьківщина" (під №13). Член депутатської фракції партії ВО "Батьківщина". Знову очолив комітет ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Батько Кожем'якіна був високопоставленим офіцером КДБ, генерал-лейтенант СБУ.
В березні 2016 року Кожем'якіну присвоєно звання генерал-лейтенанта.
Комітет з питань євроінтеграції - Івана Климпуш-Цинцадзе ("Європейська солідарність").
Батько нового голови комітету євроінтеграції, Орест Климпуш, у свій час був міністром транспорту, нардепом і дипломатом.
Климпуш-Цинцадзе має кілька вищих освіт. Вона закінчила Український педагогічний університет імені Михайла Драгоманова за спеціальністю "дефектологія і логопедія". Паралельно навчалася в Державному університеті штату Монтана в США. Також має диплом з відзнакою за спеціальністю "міжнародні відносини" Київського університету імені Тараса Шевченка.
У 1993-1999 - керівник проектів, керівник відділу міжнародних відносин, керівник Департаменту міжнародних відносин в ТОВ "Український незалежний центр політичних досліджень".
2001-2002 - керівник проектів, згодом в. о. директора по "Київський Центр Інституту Схід-Захід"
2002-2007 - кореспондент Української служби радіо ВВС США (р. Вашингтон) і на Кавказі (р. Тбілісі).
2007-2011 - працювала заступником директора і керівником програм міжнародної благодійної організації Open Ukraine Foundation, а з вересня 2009 до травня 2011 займала посаду директора фонду. Займалася стратегічним плануванням і оперативної реалізацією програм Фонду, спрямованих на підтримку міжнародного співробітництва України, публічної дипломатії, просування позитивного іміджу країни, міжнародного діалогу з питань безпеки.
2011 - 2014 - директор Ялтинської європейської стратегиеи (YES) - міжнародної мережі, покликаної сприяти розвитку справедливої, демократичної та процвітаючої Україні та підтримки реформ, необхідних для європейської інтеграції України.
2014-2016 - народний депутат Верховної Ради VIII скликання.
З 16 квітня 2016 року - Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
