Перехитрити всіх. Чи може Молдова стати членом ЄС і НАТО шляхом самоліквідації
Палата депутатів Румунії запалила світло для початку процедури об’єднання з Молдовою. Якщо Сенат не заблокує законопроект партії Діани Шошоаке, румунському уряду доведеться виконувати дороговказ законодавців. Та чи можлива така унія?
Єднання з Молдовою як "вічний двигун" політичного піару в Румунії
Проуніоністичні політсили в Румунії та Молдові виникли після проголошення молдовської незалежності у 1991 році, проте в Бухаресті та Кишиневі вбачали об’єднавчий процес по-різному — як просто приєднання Молдови чи як об’єднання двох рівноправних держав в одну. Значна кількість політиків, особливо молдовських, десятиліттями спекулювали на антиуніонізмі. Власне, придністровський конфлікт, підігрітий із Москви, також у своїй основі має антирумунську спрямованість.
Поки Росія утримувала Молдову у сфері свого впливу, Румунія у березні 2004 року стала членом НАТО, у квітні 2005 року підписала договір про членство в Євросоюзі. Хоча за єдність з молдавськими братами виступає більшість румунських політиків, тема злиття двох держав в одну десятиліттями була радше політичною технологією в руках правих партій, аніж реальною програмою. Простіше кажучи, румунських політиків цілком задовольняв процес, коли на темі єднання з Молдовою можна було спекулювати вічно, звинувачуючи політичних опонентів у тому, що вони мало що роблять для унії. Тут відразу варто нагадати недавню реакцію президента Нікушора Дана на слова молдовської колеги Майї Санду, що вона проголосувала б за об’єднання її країни з Румунією: сценарій єднання можливий, але лише за умови підтримки більшістю населення Молдови. Видається, що і в Бухаресті, і в Кишиневі не надто поспішають з реальними кроками.
І от днями Палата депутатів румунського парламенту "мовчки" схвалила законопроект, що передбачає вказівку уряду негайно почати переговори з Кишиневом. "Мовчки" — це означає, що в разі, коли внесений законопроект не дебатувався і щодо нього не було повноцінного голосування, він вважається автоматично ухваленим. У нас такої процедури немає, інакше б законодавчий спам ставав законом просто тому, що його не встигали заблокувати. З іншого боку, є версія, що румунські законодавці навмисно дали хід ініціативі ультраправої партії S. O. S. Romania Діани Шошоаке, аби поглибити політичну кризу.
"ДС" у травні детально аналізувала причини та наслідки перманентної урядової кризи у наших сусідів. Задля вотуму недовіри проєвропейському уряду Боложана у парламенті соціал-демократи порозумілися з ультраправими. Відтоді мало що змінилося: на початку червня президент Дан призначив прем’єр-міністром уродженця Одещини Еуджена Томака, проте парламент відмовив йому у довірі. Тепер президент пропонує голову окружної ради Брашова Андріана Вештю. Ймовірність, що парламент погодиться на цю кандидатуру – незначна. На тлі цієї невизначеності і нестабільності Палата депутатів підсунула уряду та президенту Дану свиню. Якщо Сенат вчинить так само, питання про початок переговорів Бухареста і Кишинева про об’єднання держав стане не просто розмовами про далеке майбутнє, а пунктом політичного порядку денного. Але якщо починати переговори, потрібно розуміти, чи буде у них геппі-енд для обох країн.
Коли можуть початися переговори Бухареста і Кишинева про унію
Законопроект політичних соратників Шошоаке передбачає, що в разі схвалення уряд негайно інформує про початок переговорів владу Молдови, керівництво Євросоюзу, США та НАТО і запускає процес на підставі Гельсінського заключного акту, який дозволяє зміну кордонів мирним шляхом. Вочевидь, якщо після ухвалення законопроекту уряд всього цього не зробить, опозиція здійме ґвалт, звинувачуючи владу у небажанні єднатися з братами-молдаванами. Простіше кажучи, будь-якого майбутнього прем’єра Румунії заганяють у політичну пастку. Бо навіть якщо він оголосить про початок переговорів, це не означає, що у Кишиневі тому будуть дуже раді.
Так, Санду казала, що проголосує за об’єднання, але для цього має відбутися референдум, під нього потрібно готувати громадську думку. Варто нагадати позицію уряду Молдови, озвучену віцепрем’єром Еудженом Осмоческу: у Кишиневі готові розглянути об’єднання з Румунією лише в разі гальмування чи зупинки євроінтеграції Молдови. Себто, зникнення країни з мапи в обмін на злиття з членом ЄС і НАТО Румунією — варіант "Б".
Навряд чи молдовська влада зараз буде рада отримати з Бухареста пропозицію розмовляти про об’єднавчий процес. По-перше, нещодавно для молдован, як і для українців, Брюссель відкрив перший переговорний кластер. Поки знову вперлася Угорщина, інші можуть скоро не відкрити, але процес євроінтеграції триває. Тобто є перспектива стати повноправним членом ЄС приблизно до 2030 року без втрати державності. По-друге, згідно із соцопитуваннями об’єднання з Румунією підтримує 44% громадян Молдови, проти — 39,2%, якщо переговори розпочнуться зараз, вони здатні наростити число противників і дати в руки Кремля інструменти для розколу молдовського суспільства.
Крім того, серйозні переговори щодо об’єднання мають передбачати шляхи вирішення проблеми Придністров’я. "ДС" аналізувала, навіщо Путін почав спрощено роздавати російські паспорти жителям цього сепаратистського регіону. Молдовська влада у березні презентувала свій проект повернення територій за Дністром, один із найважливіших його пунктів — розділення євроінтеграції Молдови та реінтеграції ПМР. Однак такий варіант все одно не вирішує головну проблему — перебування в ПМР російської військової бази. Вона стоїть на перепоні членству в ЄС. Те ж стосується і переговорів із Румунією — в НАТО Бухаресту заборонять поглинання Молдови з російською базою на її території.
Також цікавим залишається питання, чи можна Молдові вступити до Євросоюзу вже як частина Румунії. Іншими словами, пропетляти, не виконуючи вимоги щодо вступу. Прецедентів поки не було. Приклад возз’єднання Німеччини в результаті якого зникла комуністична НДР — не підходить. Це відбулося у 1990 році, а договір про створення Євросоюзу підписали у лютому 1992 року, тож в ЄС Німеччина увійшла вже єдиною державою. У Брюсселі спробу прискорити процес злиття двох держав не коментують і принципових заперечень не висловлюють. По-перше, для розмов про унію є історичне підґрунтя, його залишають самим румунам і молдованам. По-друге, це відносно швидкий спосіб виходу Молдови з-під впливу Росії, що може розглядатися як позитивний сценарій.
Але є і по-третє: серйозні європейські політики вважають черговий сплеск уніонізму політичними іграми в самій Румунії. Простіше кажучи, таке було і буде. Більш імовірний варіант — злиття Румунії та Молдови в одну державу після вступу другої до ЄС, тоді процедури будуть зрозумілішими. Та навряд молдовським політикам, які отримуватимуть від ЄС кошти для економічної інтеграції, буде цікавою відмова від державності заради злуки з румунами.
