Чому Гетманцев не стане Пишним. Що стоїть за чутками про заміну голови НБУ

Потрійне підтвердження

Bloomberg, "Економічна правда" і нардеп Ярослав Желязняк в один день повідомили, що на Банковій обговорюється відставка голови Національного банку Андрія Пишного. Однак не ясно, чи матимуть ці обговорення якісь практичні наслідки.

Bloomberg розповідає, що, "за словами людей, знайомих із ситуацією", Володимир Зеленський дедалі більше незадоволений Пишним, але не планує знімати його, принаймні поки що, оскільки не бачить сильних кандидатів йому на заміну.

ЕП стверджує, що це вже друга хвиля незадоволення Зеленського Пишним. Якийсь час тому співрозмовники ЕП у владі розповіли, що над Пишним нависла загроза відставки, але згодом повідомили, що на початку серпня Пишний відвідував Офіс президента, після чого від ідеї його відставки нібито відмовилися.

Але тепер джерела ЕП повідомляють, що Зеленський незадоволений Пишним, питання його відставки вже "обговорювалося на рівні президента, Верховна Рада може розглянути його після канікул — 18–19 серпня".

Железняк підтверджує — і заперечує: "Відставка голови НБУ обговорюється. Але станом на зараз ніяких змін немає і не очікується".

Якщо спробувати знайти спільний знаменник у цій суперечливій інформації, то, мабуть, це те, що Зеленський хоче зняти Пишного, але ще не придумав, на кого. Ця історія містить в собі одразу три анекдоти про те, що коїться в мізках у нашої влади.

Анекдот про Арахамію та Гетманцева

Першим анекдотом поділився київський журналіст агентства Bloomberg Володимир Верб’яний. Його джерела повідомили, що голова парламентської фракції партії Зеленського Давид Арахамія "наполягає" на тому, щоб посаду голови НБУ обійняв депутат Данило Гетманцев, а як ще один потенційний претендент розглядається перший заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук. На своїй фейсбук-сторінці Верб’яний підтвердив, що, за словами його джерел, кандидатури Гетманцева та Ніколайчука обговорювалися із Зеленським і що за Гетманцевим "начебто стоїть" Арахамія.

Джерела Верб’яного використали його втемну, щоб виставити Зеленського і Арахамію на посміховисько в очах впливових читачів Bloomberg у західних столицях. Причому цілком можливо, що вони розповіли журналісту чисту правду. Знаючи Арахамію, неважко повірити, що він справді міг обговорювати із Зеленським відставку Пишного, а коли зайшла мова про кандидата на заміну, міг запропонувати кандидатуру Гетманцева.

І от сидять два потужних державних діяча, обговорюють заміну Пишного на Гетманцева. Справи війни та миру відкладено в бік — вони можуть зачекати, поки не вирішено більш важливе питання встановлення контролю Арахамії над НБУ. А потім за підсумками бесіди з президентом стомлений, але щасливий голова фракції зустрічається із своїм протеже.

— Готуйся переїжджати на Інститутську, я вже все порішав, — каже Давид.

— Тільки не кажи про це Bloomberg, бо нас засміють. Ти закон про НБУ читав?

Сам Гетманцев вирішив не посміятися, а обуритися. На його думку, джерелом журналіста був не хто інший, як сам голова НБУ.

"Радив би Bloomberg, перед тим як розповсюджувати сенсації-розслідування від Андрія Пишного, почитати закон про НБУ, де чітко визначені вимоги до голови НБУ, яким я не відповідаю, а шляхом Андрія Григоровича йти не хочу", — заявив депутат у фейсбуці, натякаючи на скандал довкола документів щодо освіти Пишного.

Справді, в статті 18 закону про НБУ є вимога до голови НБУ мати повну вищу освіту у галузі економіки чи фінансів або науковий ступінь у галузі економіки чи фінансів. Гетманцев цій вимозі не відповідає: він за освітою юрист і має науковий ступінь доктора юридичних наук.

Железняк нагадав, що у цієї історії є ще кумедніший бік. Гетманцев — голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики.

"Якщо йде голова комітету, то його роль до призначення нового (а це, як показує практика економічного комітету, може тягнутися майже рік) виконує перший заступник голови комітету. А вгадайте, хто у податковому та фінансовому комітеті перший заступник і як ОП на таку перспективу дивиться?" — спитав Железняк, який якраз і є відповіддю на питання "хто?".

Але це, звісно, не спростовує можливість того, що Зеленський зупиниться на іншій кандидатурі, названій в публікації Bloomberg. Перший заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук відповідає усім вимогам закону. Він зв’язаний з експрем’єркою Юлією Свириденко та президентом Київської школи економіки Тимофієм Міловановим. У 2019-2020 роках, коли Мілованов був міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Ніколайчук і Свириденко обидва були його заступниками, а потім обидва стали почесними професорами практики КШЕ. З липня 2021 року Ніколайчук працює заступником голови НБУ; піднявся на позицію першого заступника в серпні 2025 року, невдовзі після того, як Свириденко очолила уряд.

Банкова може скористатися цією кандидатурою, може шукати якусь іншу. У будь-якому разі Bloomberg, ЕП і Желязняк стверджують, що Зеленський заміну Пишному шукає. І це дозволяє нам перейти до другого анекдоту всередині цієї історії.

Анекдот про незалежність НБУ

В законі про НБУ є стаття 57 "Гарантії невтручання". Вона декларує, що "не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом".

Конституція визначає, що призначення на посаду та звільнення з посади голови НБУ здійснює Верховна Рада за поданням президента. У законі записано, що голова НБУ призначається на посаду строком на сім років. І серед підстав дострокового звільнення немає "за бажанням президента" чи "за домовленістю між президентом та лідером його фракції".

Звісно, Зеленський і раніше нехтував нормами політичної пристойності. Але існує чітка межа між непристойністю законною та незаконною.

Законна політична непристойність — це, наприклад, коли президент всупереч Конституції заявляє про намір замінити керівника уряду. Всі знають, що це прерогатива не його, а парламенту. Але водночас усі розуміють, що коли президент контролює парламентську більшість, то він без проблем організує рішення парламенту про відставку старого прем’єра і призначення нового. Непристойною тут є лише демонстрація свого домінування над власною партією. Це завжди викликає підозру щодо якихось психологічних комплексів і глибинних страхів. Але якщо не можеш себе стримати — будь ласка, всі все розуміють, робота нервова.

Інша річ — хотіти замінити голову НБУ. Причому вже втретє за свою каденцію.

Яків Смолій був призначений головою НБУ 15 березня 2018 р., але пропрацював менше трьох років замість семи. 1 липня 2020 р. подав у відставку, пояснивши це політичним тиском на НБУ.

Його наступник Кирило Шевченко був підібраний самим Зеленським, але теж пропрацював менше трьох років. Був призначений 16 липня 2020 р., а подав у відставку 4 жовтня 2022 р., після чого виїхав з України у зв’язку з кримінальною справою.

Його наступник Андрій Пишний теж був підібраний самим Зеленським. Був призначений 7 жовтня 2022 р., тобто йому залишилось працювати ще більше трьох років.

Якщо він теж втратить посаду достроково, для західних партнерів слова Банкової про незалежність НБУ будуть звучати як анекдот, причому непристойний. Тому що — репутація.

Анекдот про дотримання зобов’язань

В законі про НБУ серед підстав для дострокового звільнення голови НБУ є одна нетривіальна: "встановлення факту надання недостовірної інформації при призначенні на посаду Голови Національного банку". Саме це інкримінується Пишному. 10 серпня стало відомо, що ДБР відкрило справу про підробку диплома Пишного.

Можна назвати ще цілу низку об’єктивних мотивів для критики Пишного. Передусім — його тісні зв’язки з Андрієм Єрмаком. В медіа висміювали, що Пишний носив браслети-амулети, подібні до тих, які носив Єрмак, але після відставки Єрмака припинив їх носити.

Гетманцев, у свою чергу, закликає Bloomberg приділити уваги звʼязкам голови НБУ "з Василем Веселим та Сенс Банком, що завдає прямої шкоди репутації" НБУ. Тут Гетманцев не оригінальний: ще в травні з’ясувалося, що фігурант "плівок Міндіча" Василь Веселий неодноразово відвідував Нацбанк.

Однак Bloomberg просуває геть іншу версію, винісши її прямо в заголовок статті: "Зеленський втрачає довіру до свого центрального банкіра через зв'язки з МВФ".

Головний меседж статті — у "поганих" зобов’язаннях України перед МВФ винен Пишний, а не Зеленський. Хоча такі самі "погані" зобов’язання ми маємо і перед Євросоюзом, від якого залежимо фінансово значно сильніше.

Ще одним мотивом невдоволення Зеленського стаття називає те, що Пишний "недостатньо підтримує економіку воєнного часу". "Кілька високопосадовців, які мають доступ до Зеленського, висловили стурбованість тим, що банк під керівництвом Пишного зробив занадто мало для підтримки економіки, що перебуває у скрутному становищі".

Автор статті Верб’яний пояснює у фейсбуці, що чимало радників "радять президенту схилити НБУ до більшої підтримки воєнної економіки. Очевидно, йдеться про пом'якшення монетарної політики — минулого місяця Нацбанк ще більше підвищив ціну українського кредитування для банків".

Якщо ці сигнали йдуть від людей з оточення президента — це саме те, що потрібно західним партнерам, щоб ставитися до Зеленського ще більш глузливо. Нема у президента функції диктувати НБУ грошово-кредитну політику. Для цього є рада НБУ, причому ця її функція закріплена в Конституції: "Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням".

Фактично стаття в Bloomberg "розкриває очі" західним партнерам, що Зеленський хоче примусити НБУ діяти всупереч їхнім рекомендаціям. І що звільнення Пишного потрібне Банковій саме для цього.

Запевняння Банкової в дотриманні своїх зобов’язань будуть сприйматися на Заході ще іронічніше, ніж раніше. А хто саме є джерелом витоку інформації — це для західних столиць справа другорядна.