Все під Єрмаком. Чому Мзс Кулеби не стати навіть Держдепом Помпео
Зовнішня політика України у світлі безперервної агресії Кремля є невід'ємною складовою державної політики. І з приходом на Банкову Володимира Зеленського звучало чимало нарікань на те, як вона здійснюється. Втім, як і на діяльність уряду Олексія Гончарука. Кабмін перезавантажили, деякі пости зайняли нові міністри, в тому числі змінився і глава Міністерства закордонних справ. Зміняться підходи відомства до роботи?
Дмитро Кулеба заявив, що має намір реформувати міністерство. Яким чином?
Під час зустрічі-знайомства з працівниками Мзс новий міністр зробив кілька важливих заяв.
Перше стосується свого роду перегляду статусу дипломатів на місцях. За словами Кулеби, найважливішою людиною в Мзс має стати аташе, а не міністр. "Людина, яка знизу буде мотивувати людей, підштовхувати вгору процеси і отримувати свою нагороду у вигляді кар'єрного зростання. Працювати за принципом, коли я роздаю доручення, - не мій стиль. Я завжди чекаю, щоб до мене приходили і говорили: "А давайте зробимо ось це", - пояснив Кулеба. Загалом, якщо кожен українець - президент, то кожен аташе - міністр закордонних справ. Але, з іншого боку, є різниця: далеко не кожен українець може ефективно виконувати президентські функції, а аташе, перший/другий секретар, консул, професійно розвиваючись на дипслужбу, цілком можуть дорости до рівня міністра.
Друга заява стосується середнього і верхнього ланок Мзс. "Заступники міністра будуть користуватися моїм повним довірою. Розмова з заступником міністра матиме таку ж вагу, як розмова з міністром. Це буде стосуватися не тільки внутрішніх, але і міжнародних зустрічей. Винятком будуть лише кілька країн з урахуванням їх внутрішньої ситуації", - зазначив Кулеба.
Він дав зрозуміти, що хоче посилити інститут заступників і, по суті, провести дипломатичну диверсифікацію, пропонуючи за прикладом західних зовнішньополітичних відомств включити деск-офисеров в комунікацію з партнерами.
За лекалами Держдепу
Така модель, наприклад, властива Державному департаменту США, де, крім держсекретаря, публічно працює ціла армія дипломатів: заступники з політичних питань, з питань управління, економічного зростання, енергетики і екології, зв'язків з громадськістю, контролю над озброєннями та питань міжнародної безпеки, з питань цивільної безпеки, демократії та прав людини.
За кожним заступником закріплені бюро і різні служби, що займаються конкретні напрями (Євразію, Африку, розвідку, дипмісії, бізнес і економіку, освіту, озброєння, боротьбу з тероризмом тощо). І не можна сказати, що лише держсекретар артикулює позицію Сполучених Штатів. Не меншу вагу мають слова як його заступників, так і помічників заступників, голів бюро або одного конкретного фахівця. Таким, наприклад, був спецпредставник з питань України Курт Волкер. Всі вони присутні в інформпросторі і створення зовнішньополітичного порядку США, відповідаючи кожен за свій напрямок.
Український МЗС таким рівнем комунікації поки, на жаль, похвалитися не може. Що, втім, не означає, що департаменти з ранку до вечора грають в "Косинку". Ведеться величезна, але виключена з публічних комунікацій робота. Ось кого найчастіше чути? Міністра (раніше Вадима Пристайка, зараз вже Кулебу), час від часу постпреда при ООН Володимира Єльченка, прес-секретаря Катерини Зеленко, а раніше стала послом в Естонії Мар'яну Бецу. При Павлові Климкине топ-спікером був посол в США Валерій Чалий зважаючи значення відносин зі Штатами. Але Чалого Зеленський звільнив, а щодо наступника ведеться тривала дискусія з Вашингтоном. Також була присутня в медіапросторі екс-заступник міністра Лана Зеркаль. Однак знову ж до судових спорів з Росією у міжнародних арбітражах нова влада трохи охолола, і питання втратив актуальності.
Якщо Кулеба здійснить задумане - чудово. Це дозволить розвантажити голову відомства, виведе на авансцену профільних дипломатів.
Проблема в тому, що, по суті, вирішили "злизати" модель Держдепу, існуючу в даний конкретний момент. А нинішній Держдеп, як кажуть, "вже не торт". Є Дональд Трамп і його Twitter-дипломатія, і є дуже лояльний до нього Майк Помпео, який звільнив посла в Києві Марі Йованович, незважаючи на неприйняття з боку дипкорпусу, і є дуже урізаний штат відомства. Скорочення, нагадаємо, почалися відразу після приходу Трампа в Овальний кабінет.
І як би Зеленський ні дорівнював на Трампа, про що він говорив під час телефонних розмов з американським лідером, він все ж не Трамп. Той при всій його неординарності, скандальності, часом дитячому поведінці все ж гравець сильний. І роль Трампа у формуванні зовнішньої політики величезна. І що головне — гранично була і є зрозуміла: "нагнути" Китай і Іран; змусити Канаду і Мексику переглянути торговельну угоду; змусити членів НАТО платити більше; підтримка Ізраїлю та Саудівської Аравії; домогтися миру з "рокетменом" Кімом; спробувати налагодити діалог з Росією, коли це стане можливим і доцільним.
Зрозуміла так само зовнішня політика Зеленського? Немає. Україна ніби як в НАТО і ЄС продовжує рух, і Кулеба це підтверджує, проте паралельно Зеленський заглядає в очі Путіну. Тобто зовнішня політика формується за принципом " і вашим і нашим, і під оплески, будь ласка. При цьому, на відміну від Трампа, не Зеленським, а його підлеглим - головою ОПУ Андрієм Єрмаком. Саме він здебільшого спілкується з іноземними дипломатами, зокрема з послами країн G7, від імені Банкової. Так, український президент вчора теж з ними зустрівся - у Полтаві пива випив. Однак переговори по суті, виходить, проводить Єрмак. І не завжди публічно, а в якості українського Руді Джуліані.
Буде Кулеба незалежним міністром з урахуванням впливу Єрмака, у якого були негаразди у стосунках з Пристайко? Нехай він і не був у відвертій опозиції. І адже все одно "пішли", хоч і недалеко - на посаду Кулеби, тому що, як пише один Telegram-канал з Банкової, Зеленський його поважає як професіонала. Пристайко, нагадаємо, також заявляв про необхідність перегляду мінських домовленостей, що обурює Москву. Цікаво, чи продовжить цю лінію його наступник? Або ж не буде ризикувати своїм кріслом і йти на конфлікт з Єрмаком?
Є підстави припускати, що не буде. Тому-то американська модель зовнішньополітичного відомства навіть у поточній її варіації в Україні неможлива. Задає тон по найбільш болючим для України питань, повторимося, не Зеленський, а керівник його Офісу. Думку глави МЗС і самого відомства особливої ролі грати не буде. Їм світить доля виконавців.
