• USD 28.3
  • EUR 34.4
  • GBP 38.8
Спецпроєкти

Проблемна самохідка. Чому навіть нестреляющая "Богдана" - це досягнення

Історія з самохідною артилерійською установкою "Богдана" багато в чому показовою для нинішнього стану нашого військово-промислового комплексу
Фото: Апарат РНБО України
Фото: Апарат РНБО України
Реклама на dsnews.ua

На хвилі "обов'язкової" мілітаризації до 24 серпня викотили по суті тестовий зразок, на який відразу ж обрушився вал критики - як від фахівців, так і більш всього - від нефахівців.

Фактично ми побачили нестреляющий зразок, на якому не відпрацьовані основні моменти, необхідні для САУ, - явно відсутня система автоматичного заряджання і т. д. Досить неоднозначним виглядає і база - "КрАЗ" з російським двигуном, що явно не вкладається в концепцію замкнутого циклу виробництва. Створюється стійке враження, що показали з-за того, що потрібно було щось показати. Тому всерйоз обговорювати якісь характеристики принаймні зарано.

Хоча досягнення оборонки явно видно - це насамперед вітчизняний нарізний ствол. До сьогодні в країні не вироблялися стовбури калібром понад 30 мм. Мабуть, останні три роки завдяки закупівлі верстатів і найголовніше технологій, це зробити вдалося. До того ж останній рік ми спостерігаємо і великий прогрес у виробництві порохів і боєприпасів.

Ясно, що "Богдана" в нинішній комплектації не буде прийнята на озброєння, тим більше, що паралельно з нею проходять випробування та інші зразки. У тому числі зарубіжного виробництва, але тут дещо складніше, так як політичне керівництво країни поставило завдання максимального використання вітчизняних ресурсів оборонних підприємств. Тобто навіть у разі прийняття на озброєння зразка, наприклад, з ринку Східної Європи, він буде максимально локалізовано і пристосований для потреб ЗСУ. У цьому плані дуже цікавою виглядає та ж словацька Zuzana 2000 (155-мм варіант відомої ще з радянських часів САУ "Дана") з двигуном MAN D28 76 LF або Tatra T3B-928 і знаряддям 45 калібру.

До речі, майже ніхто не звернув увагу на гучну заяву міністра оборони Полторака про те, що 10 серпня "ухвалить рішення про прийняття на озброєння САУ "Богдана". І що? Заяви офіційно про прийняття на озброєння немає і після 10-го. З однієї простої причини - брати нічого. Найголовніше - знаряддя, по всій видимості, не стріляло. Що в принципі зрозуміло - виробництва знарядь такого калібру в Україні ніколи не було і його налагодження йде не без складнощів.

Очевидно тільки одне - на вищому рівні таки прийнята концепція подальшого розвитку самохідній артилерії в ЗСУ. Як можна судити з уривчастих відомостей, для озброєння штурмових, мотопіхотних бригад і Корпусу морської піхоти будуть прийняті колісні САУ, а ось механізовані бригади таки отримають нові гусеничні САУ на базі Т-84У "Оплот" з вежею "Краба", про яку багато писалося. Її теж показали б на параді, однак просто не встигли "допилити" - занадто великий обсяг змін знадобився для адаптації польського зразка.

Варто сказати кілька слів про колісних САУ, яких ніколи не було на озброєнні нашої армії (насамперед у силу проходження старою радянською традицією і відсутності необхідності в цьому). Вони порівняно з традиційними гусеничними системами мають мобільність і спрощене самостійне розгортання. Важливим моментом є ціна - як самої установки у порівнянні з гусеницями", так експлуатації та обслуговування (так як база - як правило, штатний армійське шасі підвищеної прохідності).

Реклама на dsnews.ua

Але досвіду використання колісних машин в світі варто сказати, що вони мають і свої недоліки. Це менший боєкомплект, найгірша захист, так і прохідність по дуже складній пересіченій місцевості в порівнянні з гусеничними зразками, м'яко кажучи, "кульгає". Але при цьому колісні САУ все одно набагато мобільніше буксируються зразків і можуть бути введені в бій і виведені з нього швидше з метою уникнення контрбатарейного вогню.

Поки незрозуміло, як буде виглядати штат артилерійської бригади - адже нечисленні "Мста-С" і "Гіацинт-З" доживають свої останні дні. Тут насамперед позначається знос стовбурів і неможливість організації ремонту артилерійських установок власними силами. Будуть замінювати їх на аналогічні або просто залишать артилерійські бригади як "заповідник буксируемої артилерії" покаже тільки час.

Вже зараз зрозуміло, що калібр для самохідної артилерії буде один - 155-мм Причому для буксируемої артилерії ще досить довгий час - до повного зносу стовбурів, що буде явно не скоро, - буде залишатися "радянський" 152-мм. Про це, наприклад, свідчить розгортання виробництва снарядів в Україні. Ті ж "Гіацинти" фактично не використовувалися в ході боїв на Донбасі, так як масово почали надходити на озброєння після "Мінська-1" та фактичної заборони на використання знарядь калібру більше 100 мм, тому мають дуже малий знос.

Таким чином, наша країна йде в тренді світової тенденції - майже повної відмови від буксируемої артилерії і упор на колісні зразки. Втім, до анексії Криму і початку війни на Донбасі ВСУ вже йшла в цьому напрямку - так, були зняті з озброєння 122-мм САУ 2С1 "Гвоздика", законсервовані 152-мм гармати-гаубиці Д-20, "Гіацинт". Однак військова необхідність змусила поставити все це назад в дію - ті ж Д-20 стали основною артилерією нових мотопіхотних бригад. Зараз же все поступово повертається "на круги своя".

    Реклама на dsnews.ua