• USD 26.6
  • EUR 31.2
  • GBP 36.4
Спецпроєкти

Ризики Зеленського і блеф Стефанчука. Куди піде деолігархізація

У депутатів з'явилася можливість відкласти друге читання президентського законопроєкту про олігархів до тих пір, поки не з'являться висновки Венеціанської комісії

Руслан Стефанчук
Руслан Стефанчук / УНІАН
Реклама на dsnews.ua

На телеканалах "Україна" і "Україна 24" Ріната Ахметова вирішили закрити щотижневу програму "Велика деолігархізація". Нагадаємо, перший її випуск відбувся два місяці тому, 3 липня. Завданням програми було названо "спостерігати в режимі реального часу за головною реформою президента Володимира Зеленського". У програмі просувалася теза про те, що олігархи — це "заручники системи, такі ж як ми з вами".

І ось тепер канали Ахметова раптово втратили інтерес до цієї теми. Хоча, здавалося б, вона як раз зараз повинна стати найгарячішою. 7 вересня відкрилася нова сесія Верховної Ради, і одне з питань її порядку денного вже затверджено друге читання законопроєкту Зеленського №5599 "Про запобігання загрози національній безпеці, пов'язаної з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)".

Венеціанська інтрига

Глава фракції партії "Голос" Ярослав Железняк повідомив, що до другого читання президентського законопроєкту вже подано 1257 поправок. Самі бурхливі дискусії очікуються з питання про те, який орган буде уповноважений вносити бізнесменів до реєстру олігархів. Зеленський пропонує зробити таким органом РНБО. Депутати запропонували ще п'ять варіантів:

  • Кабмін за зверненням РНБО, членів Кабміну або президента України;
  • ВАКС за заявою Кабміну, РНБО, НБУ, СБУ або АМКУ;
  • НАЗК за зверненням АМКУ або іншого державного органу;
  • спеціально створена комісія при НАЗК (цю ідею ще в липні анонсував спікер парламенту Дмитро Разумков);
  • комісія з семи чоловік, де більшість — представники міжнародних організацій (поправка Желязняка).

Однак буквально напередодні відкриття сесії з'явилася ще одна інтрига. Стало відомо, що омбудсмен Людмила Денісова винесла офіційний висновок про невідповідність законопроєкту №5599 конституційним нормам і звернулася до Разумкова з листом, в якому запропонувала відправити цей проєкт до Венеціанської комісії.

Таким чином, з'явився новий сценарій розвитку подій. Раніше у депутатів було три варіанти поведінки. Перший — проголосувати за проєкт Зеленського зі збереженням ключової вимоги Банкової про провідну роль РНБО. Другий — внести в нього радикальні правки (як зараз пропонують Разумков, Железняк і інші). Третій — взагалі відхилити його (таку позицію займали в першому читанні ОПЗЖ, "Батьківщина", "Європейська солідарність" і "Голос").

Реклама на dsnews.ua

А тепер у депутатів з'явилася можливість відкласти друге читання до тих пір, поки не з'являться висновки Венеціанської комісії. Це дає додатковий козир у руки Разумкова. Адже це його прерогатива — звертатися до Венеціанської комісії із запитом про оцінку того чи іншого законопроєкту.

Для Офісу президента буде істотним ударом вже сам той факт, що законопроєкт Зеленського відкладений на кілька місяців. Адже саме деолігархізація, за планом політтехнологів Банкової, повинна була стати лейтмотивом всього політичного життя в найближчі місяці. Демонстрація рішучої і притому успішної боротьби Зеленського з олігархами мала, як сподіваються в ОП, якось підняти його рейтинг. А тепер замість цієї теми доведеться терміново вигадувати іншу. І немає ніякої гарантії, що вона викличе у народу прилив симпатій до президента.

Але далі — ще гірше. Бо коли з'являться висновки Венеціанської комісії, вони можуть вдарити по двом ключовим ідеям проєкту №5599 — про складання реєстру олігархів і про накладення обмежень на них. Європейські експерти можуть прийти до висновку, що цей проєкт грубо порушує Конституцію і веде не до деолігархізації, а до президентської диктатури. І тоді ці висновки будуть використовуватися всіма опозиційними силами в їх піар-кампаніях проти Зеленського.

Чому Стефанчук лякає депутатів Зеленським

Звичайно, тут можна заперечити, що все це поки що виглядає досить сумнівно. Мовляв, якщо Банкова захоче, вона зможе швидко отримати потрібні рішення профільного парламентського комітету (з питань нацбезпеки, оборони та розвідки), очолюваного "слугою народу" Олександром Завітневичем. Комітет може відхилити всі поправки, які не подобаються Банковій (у т. ч. пропозиції Разумкова і Железняка), проігнорувати заперечення Денісової і рекомендувати Раді прийняти проєкт у другому читанні і в цілому. Після цього президент або 150 "слуг народу" зможуть ініціювати позачергове засідання Ради і винести на нього питання про проєкт №5599. І Разумков не зможе це проігнорувати, він буде зобов'язаний поставити проєкт на голосування. Коротше, Банкова здатна наполягти на своєму варіанті. До речі, перший віцеспікер парламенту Руслан Стефанчук днями заявив, що ймовірність прийняття президентського законопроєкту "надзвичайно висока". А на погоджувальній раді Ради 7 вересня він завив, що новий політичний сезон може пройти "під знаком трьох "Д": децентралізації, деолігархізації і "десовєтизації" українського законодавства". Можна зробити висновок, що деолігархізація залишається для Банкової головною піар-надією.

Однак примітно й інше: той же Стефанчук днями знову заспівав пісню, що Зеленський має право розпустити Раду. "Формальні підстави існували і існують. Але питання в тому, воно буде здійснено чи ні; воно вигідно чи ні. Президент чітко дав зрозуміти, що поки парламент, уряд, Офіс президента виконують програму президента, ми будемо існувати як єдина команда. Якщо ні, для нього пріоритет — ідея, час якої настав", — такою витіюватою фразою в ефірі телеканалу "Україна 24" Стефанчук дав зрозуміти, що якщо парламент провалить принципово важливі законопроєкти, то Зеленський вирішить, що настав час ідеї розпуску Ради.

Цей виступ Стефанчука настільки зачепив Разумкова, що той 6 вересня скликав брифінг спеціально для того, щоб роз'яснити: "Сьогодні немає жодної підстави для розпуску Верховної Ради". Раніше (у квітні в інтерв'ю "Українській правді") Стефанчук називав "юридичною підставою" для розпуску Ради той факт, що взимку депутати не збиралися більше 30 днів (з 19 грудня по 25 січня). Це аргумент на рівні дитячого садка. З таким же успіхом можна використовувати для розпуску Ради той факт, що вона була на літніх канікулах більше 30 днів — засідання не проводилися з 21 липня по 22 серпня.

Дійсно, в Конституції записано, що президент має право розпустити Раду, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Однак ще в 2004 р. Конституційний суд роз'яснив, на прохання Леоніда Кучми, що словосполучення "пленарні засідання не можуть розпочатися" в Конституції "треба розуміти так, що пленарні засідання Верховної Ради України не можуть розпочатися через недотримання порядку роботи Верховної Ради України, встановленого Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України, що унеможливлює здійснення парламентом конституційних повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні".

Разумков на брифінгу послався на це рішення КСУ і детально роз'яснив, чому ця норма Конституції (про право президента розпустити Раду, якщо вона не засідає 30 днів) "за станом на сьогодні просто мертва". Загалом, не називаючи Стефанчука, він виставив його, м'яко кажучи, юридично безграмотним.

Але тут важливе інше питання: навіщо Стефанчук завдає ударів по своїй професійній репутації, лякаючи депутатів нібито наявними у Зеленського правом розпустити Раду в будь-який момент?

Очевидно, Стефанчук займається цим не від хорошого життя. Схоже, на Банковій просто не знайшли іншого способу вплинути на депутатів, крім як лякати їх Зеленським. Звичайно, це блеф, але фактично Стефанчук публічно лякає депутатів тим, що Зеленський у черговий раз проігнорує Конституцію і почне приймати рішення, які йому заманеться, оскільки дотримання Основного Закону для нього не пріоритет, "для нього пріоритет — ідея, час якої настав".

Якщо Стефанчук взявся лякати депутатів Зеленським, це означає, що сам Зеленський сильно боїться того, що парламентські "слуги народу" вийдуть з-під контролю (як уже вийшов з-під контролю Разумков). А став боятися він через посилення впливу на "слуг" з боку Ахметова і Коломойського. Якби такого посилення не було, то і лякати розпуском не було б причини.

Зараз, з огляду на кризову ситуацію з президентським законопроєктом про олігархів, підстав для таких побоювань стало ще більше. Адже кожна поразка Банкової послаблює її вплив на "слуг" і дозволяє посилювати свій вплив Ахметову і Коломойському.

Запрограмований провал

За великим рахунком ця ініціатива Зеленського у вигляді законопроєкту про олігархів спочатку була провальною. Йому взагалі не треба було вносити в Раду цей проєкт.

У Зеленського і без цього проєкту є інструменти для боротьби з олігархами і з їх впливом на політичне та економічне життя. У нього є РНБО — повністю контрольований ним орган, який у будь-який момент можна використовувати для накладення санкцій. Також є ручний Антимонопольний комітет, який до того ж до санкцій РНБО може накладати колосальні штрафи. Якщо цього мало, є слухняний Кабмін, який, до речі, міг би запустити і вести реєстр олігархів без всяких законів, просто за своєю ініціативою або по виконанню рішення РНБО.

Але політтехнологам Банкової захотілося, щоб був закон. Тому що це голосно. Це створює ілюзію сили. І це можна продати електорату як системну боротьбу з олігархами.

Ось і вийшло, що Банкова не обмежилася майданчиком РНБО і полізла на парламентське поле, яке вона контролює не повністю. Її впливу вистачило, щоб домогтися прийняття проєкту №5599 у першому читанні, але, як бачимо, перспектива другого читання готова піти в туман.

Утім, сумнівно, щоб в Офісі президента здобули з цього урок. Судячи із заяв Стефанчука, Банкова намагатиметься виграти цю гру будь-яким способом — при цьому збільшуючи і свій ризик начисто програти.

    Реклама на dsnews.ua