Рушницю Путіна. Як перешкодити російській пропаганді в Греції
Я маю на увазі Грецію, бо саме в цій країні громадська думка значною мірою впливає на її політиків і на прийняття ними рішень на рівні Європейського Союзу, НАТО та інших міжнародних організацій, у яких Грецька Республіка є повноправним членом. Рішень, що стосуються відносини цих міжнародних органів України і Росії. Кажу саме про Греції, тому що добре знаю, що там відбувалося чотири роки тому і що там діється зараз. Не буду з упевненістю говорити, але і не буду заперечувати того, що аналогічна ситуація склалася і в інших європейських країнах.
Як кореспондент однієї з найвідоміших грецьких газет я опинився в Криму під час російського вторгнення. Шок від того, що мені довелося побачити на власні очі на українському півострові, посилився ще більше після мого повернення у Грецію в березні 2014 р. Замість репортажів і коментарів, які б засуджували вторгнення однієї країни на територію іншої, грецьке телебачення демонструвало паради українських націоналістів і обговорювало питання пригнічення російськомовної меншини на Сході України. Крім того, що я намагався власними силами зробити певний внесок у більш об'єктивне висвітлення даного питання і мобілізувати людей, які мали відношення до засобів масової інформації, щоб і вони так само неупереджено підходили до подачі цієї теми, я спробував зрозуміти, яким чином російській стороні вдалося повністю зайняти домінуючі позиції в грецьких ЗМІ. І ось до яких висновків я прийшов.
На політичному рівні зусилля, спрямовані на зміцнення позицій Росії в Греції, тривають майже три століття.
Існує значна частина населення, яка вважає, що російський народ має тісний історичний зв'язок з грецькою, і в разі необхідності Росія підтримає Грецію.
Хоча не було жодного історичного підтвердження такої тези, в 2014 р. грецька земля стала саме тією плідною основою, на якій почав масово культивуватися цілий ряд міфів про допомогу, яку нібито Росія надасть Греції для вирішення проблеми її зовнішнього боргу. Деякі греки, втомлені від шокової терапії грецького уряду і жорсткої економії, повірили в те, що хтось зможе полегшити борговий тягар, наслідками якого стали різке зниження заробітної плати і пенсій, а також загальне зниження всіх економічних показників.
Політика Росії в Греції була спрямована на проникнення в засоби масової інформації, і тут зіграла свою роль ситуація, яку дуже точно описує стародавня грецька прислів'я: "Серед сліпих панує одноокий".
Греки не були знайомі з ситуацією в Україні, а одним з головних джерел інформації для ЗМІ стала Russsia Today - російська державна мережева багатомовна телевізійна компанія, орієнтована на зарубіжну аудиторію, яка дозволяє швидко і легко створювати і поширювати будь-який інформаційний продукт.
Яскравим прикладом є телевізійні продукти Russsia Today начебто відео "з дітьми, яких вбили українські націоналісти" і "парадів неонацистів в центрі Києва", що в той період активно демонструвалися провідними грецькими телеканалами. Принаймні у перший, самий критичний період російського втручання в Крим.
І чим більше брехня, тим більш вражаючими були сюжети.
І треба визнати, що цей план, незважаючи на свою, здавалося б, примітивну концепцію, спрацював. В цей час грецькі кореспонденти в Москві передавали точку зору Кремля, а журналісти, що висвітлювали події безпосередньо з Криму, зазнавали переслідувань і були вигнані насильницьким чином російськими агентами на початку березня 2014 р., коли почала повністю вимальовуватися картина з ситуацією в Криму. Розширення воєнних дій на Донеччині та Луганщині, замість того щоб стати останнім пазлом у розумінні всіх агресивних планів Росії, з самого початку спрацював фактор, ще більш запутавший загальну картину.
Тільки з часом довіра до прокремлівським ЗМІ почало падати і все більше людей почали говорити про те, що не може бути ніяких транскордонних змін в Європі в XXI ст.
Переломним моментом зміни курсу інформаційної політики в Греції став збитий проросійськими терористами літак Малайзійських авіаліній.
Поступово і достатню кількість засобів масової інформації в Європі, а також урядів почали розуміти, що політика Кремля не лише загрожує територіальній цілісності України або іншої країни, але небезпечна і для їх власних демократій. І, на мою думку, саме тоді була відображена перша атака на грецьке інформаційне простір, в результаті чого Росія підірвала довіру до своїх позицій у майбутньому.
Українську зовнішню політику можна критикувати за те, що вона не змогла дати гідну відсіч у перший, самий критичний період вторгнення агресора в Крим і на Східну Україну. Були чутні лише поодинокі голоси деяких громадських діячів, членів української діаспори і грецьких журналістів, які передавали інформацію, спираючись на американські джерела. Цілком ймовірно, що український політикум вважав, що Греція знаходиться занадто далеко, щоб нею займатися, або просто не вистачало достатньо ресурсів для впровадження власної інформаційної політики.
Результат залишився без змін: російська пропагандистська машина стала єдиним гравцем в цій информвойне.
Це що стосується подій, які вже відбулися. А тепер кілька думок про сьогодення.
Казковий дракон, "український націоналізм", виявився черговим міфом, а примарне обіцянку російської економічної допомоги вже не може дати ніяких гідних результатів. Але російська пропагандистська машина ще не сказала свого останнього слова. Схоже, що нова комунікаційна система готується до активізації і чекає лише слушної нагоди. Яким же буде цей момент? Що вона чекає?
Загальновідомий факт, що деякі представники партій ΣΥΡΙΖΑ - ΑΝΕΛ, є членами уряду Греції, позиціонують себе прихильниками Кремля. Незважаючи на те що уряд вірно дотримується загальної політики Європейського Союзу щодо впровадження економічних санкцій в Росії, деякі грецькі чиновники відкрито виступають за скасування даних санкцій. Причини, які вони називають, не мають ніякого відношення до суті введення санкцій, а саме анексії Криму і війни на Сході України, а пов'язані з чисто грецькими інтересами, комерційними або стратегічними".
У разі якщо питання про скасування санкцій терміново нав'язується групою засобів масової інформації, так званим інформаційним конгломератом, до складу якого входять, принаймні, одна з провідних грецьких газет і хоча б один з телеканалів, що має покриття на всю країну, то комунікаційна система вже готова до активізації. Мова йде про ЗМІ, нещодавно придбаними російським підприємцем грецького походження Іваном Саввидисом.
Він має величезний вплив не тільки на певну частину грецького населення, але й на політичний світ Греції. Саввидис є власником ΠΑΟΚ - найбільшої футбольної команди в Північній Греції, а також у його власності знаходиться безліч інших компаній в даному регіоні. Не буду стверджувати, що ЗМІ були придбані саме з цією метою, але абсолютно очевидно, що вони будуть задіяні для вирішення проблеми, яку я вище описав. Пан Саввидис підтримує дуже хороші відносини з Кремлем і грецьким урядом. "Коли (...) я побачив його виступ (прем'єр-міністра Греції Алексіса Тципраса), то відчув ідентичні почуття, які я мав, слухаючи у 2000 р. виступ Володимира Путіна", - в одному зі своїх інтерв'ю зазначив пан Саввидис.
Більше того, підприємець має великий вплив на грецьке населення в країнах колишнього Радянського Союзу, а також на греків, які були репатрійовані в Грецію з цих країн.
В додаток до того, що контролює пан Саввидис, зараз складно оцінити, скільки ще грецьких ЗМІ перебувають під впливом Кремля. Повністю ця картина стане очевидною під час наступного інформаційного удару, який, на мою думку, не за горами. Кремлівська пропагандистська машина через невеликі спеціально обрані сайти і команди, що спеціалізуються на тролінгу, тобто формах соціальної провокації в інтернет-мережах, щодня відчуває імунну систему грецького суспільства і грецьких ЗМІ.
Свіжий приклад - це серія публікацій, темою яких стало нібито порушення прав греків України шляхом впровадження в Україні нового "Закону про освіту". Мова йде про те ж аргумент, який з успіхом використовується в Угорщині. У Греції удар не мав такого ефекту через своєчасну реакцію Федерації грецьких товариств України, але цей інцидент чітко показує, що "машина" не спить.
Пропагандистська машина Кремля - це рушниця, яка висить на грецькій стіни і яке незабаром буде готовий вистрілити.
Коли це станеться, українська сторона буде, принаймні, мати два варіанти на вибір. Один з них - зрадити анафемі цю машину, як це і робилося в недалекому минулому, трансформувати все в емоційну сферу і таким чином когось зворушити або виправдати свою неефективність. Другий шлях полягає у використанні власного інструментарію для створення оборонної системи в інформаційній війні. І це допомогло б уникнути помилок 2014 р. Після того, як була розроблена комунікаційна стратегія України у зовнішній політиці, існує безліч тактик, які чудово відомі фахівцям в цій області. Ці інструменти можуть бути системою моніторингу і втручання в засоби масової інформації, коли з'являються негативні або в більшості випадків невірні повідомлення про ситуацію в Україні. І обов'язково треба моніторити не лише публікації, що стосуються теми війни як такої, а й аналізують політичну ситуацію в Україні, релігійну, історичну і т. д. Вкрай важливо створити централізовану систему ранньої ідентифікації та стримування неправдивої інформації, яка має відношення до України і розповсюджує її одночасно в різних країнах.
Необхідно посилити програми субсидованих візитів іноземних журналістів в Україну не тільки для того, щоб вони висвітлювали ситуацію в зоні АТО, але і для того, щоб власні очі переконалися в тому, що Україна є європейською країною з розвиненою культурою, освіченими людьми і молоддю, яка намагається просуватися вперед.
В Греції, як і в інших країнах, є громадські діячі, які відкрито висловлюють свою проукраїнську позицію і виступають проти російської експансіоністської політики. Вони повинні стати членами дискусійною та інформаційної групи з відповідних питань. Практична частина цієї тактики може виконуватись керівниками посольств, які володіють відповідними навичками, досить лише, щоб вони отримали чіткі вказівки від свого керівництва. До того ж українська меншина в Греції (яке досить швидко мобілізував свої сили з-за війни на сході України) могло б у цьому зіграти ключову роль, тому що воно в основному є повністю інтегрованим членом грецького суспільства.
Окремо слід звернутися і до бізнесменів, що працюють між двома країнами, оскільки вони, крім більш широкого доступу, наявного у них, також можуть взяти потенційну участь у фінансуванні цих кампаній. І в Греції є такі підприємці. Якщо ж Міністерство закордонних справ або іншого компетентного органу України вирішить серйозно зайнятися розглядом питання російської пропаганди за кордоном, то зможе відносно легко знайти необхідні для цього інструменти. Адже з цією проблемою стикаються аналітики і політологи в багатьох країнах світу. І в кінці хотів би зазначити, що ці інструменти треба було готувати ще вчора, щоб завтра ми могли ними скористатися і перемогти в битві за Батьківщину.
Костянтин Онисенко - журналіст, член Спілки редакторів щоденних газет в Афінах. З недавнього часу живе в Києві і працює в якості представника прес-служби Асоціації грецьких підприємців і підприємств України.
