З Перемогою? Коли титушки перестануть бити фронтовиків на 9 травня
Нинішні акції на 9 травня, яке в Україні є вихідним і офіційно відзначається як День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, були, напевно, найменш масовими за останні роки. І це за свідченням правоохоронців, так і за словами очевидців, що також підтверджують численні відеокадри з місць подій.
Втім, за даними МВС, в п'яти регіонах країни так і не вдалося уникнути окремих ексцесів, в результаті чого відкрито вісім кримінальних проваджень, а в тамтешніх поліцейських ділянках побувало 89 осіб. Але, незважаючи на таку мінімальну статистику пригод, саме вони отримали широкий громадський резонанс і неприємний післясмак від всієї цієї "парадної" активності на 9 травня рядових учасників п'ятої колони Кремля та її політичної надбудови у вигляді екс-"регіоналів" з "Оппоблока".
Від смішного до сумного
Прогнозувалося, що головними епіцентрами победобесия в цьому році стануть якраз найбільш помітні електоральні вотчини "синьо-білих" - міста неоккупированного Донбасу, Харків, Запоріжжя та Одеса. Тим більше що в цих регіонах ще до травневих свят "оппоблоковцы" стали масово розбивати агітаційні намети, з яких "годувати" місцевих жителів гаслами з кремлівської методички. Проте яких-небудь суттєвих результатів така агітація і пропаганда не привела. Наприклад, 9 травня у Маріуполі запам'яталося хіба що словесними перепалками між проукраїнськими активістами з "ватяними" пенсіонерами та спаленням відібраної у місцевих "безсмертних полководців" георгіївської стрічки у Вічному вогні.
У Харкові після млявих провокацій і зіткнень з боку власників портретів ветеранів вони відзначилися ходінням колоною по центру міста з радянською піснею "А я в Росію додому хочу". Їх одеські однодумці були більш агресивні, але найбільш завзятих і сильно кичащихся наявністю у себе забороненої радянської символіки поліцейські швидко відводили в сторону. Нарешті, Запоріжжі, де також відбулися окремі інциденти між "парадобесами" і їх противниками, прогриміло 9 травня на всю країну не в понурому, а у веселому ключі. По-перше, на тамтешню акцію "Безсмертний полк" кілька активістів прийшли з іронічно оформленими портретами героїв серіалу "Гра престолів", тим самим провівши відверту десакрализацию заходи. А по-друге, в одному із запорізьких "ветеранів" в парадному мундирі, обвешанном орденами і медалями, активно приймав вітання та навіть квіти від дітей, був пізнаний колишній депутат Запорізької міськради від КПУ Геннадій Битюцкий, який насправді народився у 1947 р., тобто через два роки після закінчення війни.
А ось найбільш резонансним стало 9 травня в Києві та Дніпрі. У столиці головними "ньюсмейкерами" виявилися не лічені "ватники", які з традиційною лайкою та прокльонами поштовхалися біля метро "Арсенальна" і в парку Слави, а кидали в них зі свого офісу яйця, картоплю та інші предмети оунівці Коханівського, за що і були затримані поліцією.
Дніпровські ж події того дня вийшли найдраматичнішими в країні. Тут на перших ролях виступали організовані нардепом-"оппоблоковцем" Олександром Вілкулом "победобесные" титушки, а також прямо сприяють їм у побитті проукраїнських активістів і ветеранів АТО місцеві поліцейські. Подію до болю нагадало часи пізнього Януковича, коли за підтримки правоохоронців активно орудували як раз "невідомі особи спортивної зовнішності". І це не де-небудь, а в місті, який в 2014-му став форпостом боротьби з сепаратистами і сьогодні залишається таким в нинішній війні з Росією.
Очевидні наслідки
Фото і відео з побоїща в Дніпрі, коли поліцейські жорстоко кладуть на землю обличчям не титушек, а одягнених у камуфляж закривавлених фронтовиків, викликало бурю обурення серед українців. А як тільки стало відомо, що найбільш постраждав 9 травня у дніпровському шабаші Вілкула військовий медик Володимир Мазур, який під Иловайском врятував вісьмох бійців, а тепер йому зламали ніс, пошкодили кістки черепа, лицьові кістки і очей, причому поліцейським кийком, реванш контрреволюції вже перестав виглядати якийсь мережевий вигадкою. Під серйозним ударом виявилися не лише реноме Нацполиции, реформи МВС і персонально глави відомства Арсена Авакова, але і репутація всієї нинішньої української влади в цілому. Так що необхідність швидких кадрових рокіровок перезревала мало не з кожною хвилиною.
В результаті були звільнені і головний поліцейський Дніпра Андрій Бідило, і начальник Нацполиции області Ігор Репешко. Замість останнього оперативно призначений Віталій Глуховеря, який очолював облуправління МВС у 2014-2015 роках, коли дніпропетровським губернатором був Ігор Коломойський. До речі, його тодішній заступник, а нині мер Дніпра Борис Філатов був у числі перших політиків, які вимагали від Авакова і генпрокурора Юрія Луценка блискавичного розбору польотів. Глава МВС відреагував кадрово, Луценко - поки тільки на словах, публічно пообіцявши, що ідентифіковані дніпровські титушки, які напали на учасників АТО, будуть обов'язково притягнуті до кримінальної відповідальності. Також, за словами генпрокурора, "слідство працює, щоб встановити організатора і джерело фінансування титушек". Хоча слідчим далеко ходити не потрібно, а просто прислухатися до слів того, на кому і шапка горить. "Ми захистили ветеранів, радикали не змогли зірвати в Дніпрі багатотисячний Марш Перемоги", - пафосно похвалив свої організаторські здібності, проявлені 9 травня, сам Вілкул.
Що ж стосується самих знахабнілих титушек, то вони були швидко ідентифіковані активістами і без участі правоохоронців. І навіть перейменовані в "джоболды" - за прізвищем спортсмена з місцевого центру Федерації змішаних єдиноборств Джоболды. Так що для правоохоронних органів справа за малим - почати проти даних "героїв Дніпра" необхідні слідчі дії, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом. В іншому разі слід очікувати усіляких самосудів, першим прецедентом яких став стався в ніч на 11 травня підпал пляшками із запальною сумішшю дніпровського офісу "Оппоблока".
Що робити з Великою Перемогою
Ні для кого не секрет, що російське особливо трепетне ставлення до святкування Дня Перемоги давно набуло рис релігійного культу з усіма відповідними сакральними атрибутами - жерцями-ветеранами, капищами у вигляді обелісків і вічних вогнів, специфічним іконостасом, реліквіями, мощами, священними книгами і гімнами. Ну і найголовніше - з істеричною нетерпимістю до будь-яких думок і дій, які можна трактувати як "попрання святого". Саме тому конфлікти навколо культу Перемоги приречені повторюватися з року в рік, якщо, звичайно, не прийняти необхідних профілактичних заходів.
Такі заходи можуть бути двох типів - технічні та ідеологічні.
В технічній площині, зрозуміло, необхідно публічно покарати винних титушек і їх "кришувателів" як в політикумі, так і в силових органах. Але і крім цього є кілька кроків, які частково вже почали реалізовувати.
Той же мер Філатов по гарячих слідах заявив про закриття міської фінансування псевдоветеранских організацій. "Хитрож@пые бійці колчаківських фронтів 46 року народження виїжджають з міськвиконкому вперед ногами. Назавжди. На наступній сесії міської ради буде виділено міське фінансування союзу ветеранів АТО", - написав він на своїй сторінці в Facebook, швидко зібравши 10 тис. лайків.
А радник Авакова і нардеп від "Народного фронту" Антон Геращенко пообіцяв домогтися вже в травні розгляду у Верховній Раді свого законопроекту, яким вводиться штраф у 3-4 тис. грн за носіння георгіївської стрічки. Само собою, обидва вищезгадані пропозиції продиктовані його величністю піаром, але раціональне зерно в них точно є.
У зв'язку з останніми подіями велику популярність у суспільстві набула ідея, за яку ще недавно критикували з усіх боків директора Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича. А саме: перенести вихідний день з 9 на 8 травня і відзначати з усім світом не свято, а День пам'яті жертв Другої світової, яка забрала життя понад 14 млн українців.
Звичайно, це не заборонить "ватяним" персонажам виходити на свій "парад" з "колорадській" символікою хоч у вихідний 8 травня, хоч в будній 9-го, тим більше що більшість з них - непрацюючі пенсіонери. Однак цей символічний крок буде сприяти вирішенню головного завдання - десакралізації Дня Перемоги.
Зрозуміло, закреслення червоного дня календаря для рішення цієї задачі - річ хоч і необхідна, але явно недостатня. Формальне скасування свята повинна супроводжуватися потужною інформаційною підтримкою у вигляді розвінчання радянських військових міфів і україноцентричного переосмислення кривавих подій 40-х років минулого століття. Власне, всі міфи вже давно розвінчано, а переосмислення здійснено, та тільки цю альтернативну путінської позицію ще потрібно донести до умов цільової аудиторії, що вкрай непросто, зважаючи на специфіку українського телебачення, яке все ще є головним джерелом інформації для багатьох українців.
Держава на ідеологічному та історичному фронтах нашої гібридної війни з Росією має працювати не з громадянами похилого віку, які вже хворі "совком", перевиховати їх навряд чи вдасться. Головною цільовою аудиторією державної політики у справі десакралізації радянських і путінських штампів про Другої світової переважно є молоде покоління, окремі представники якого (як ті ж юні титушки, наприклад) нині перебувають на своєрідному ментальному роздоріжжі.
Так що остаточний відрив від "російського світу" молоді, а також середнього покоління стане нашою розгромною перемогою над Путіним. А у всіх цих "ватних" ходіннях на 9 травня та інші "сакральні" дати будуть приймати участь хіба що асоціальні і ні на що не впливають старі маргінали.
