Що буде, якщо Зеленський визнає Лукашенка легітимним?

Росіяни обіцяють, що в Мінську, перед Днем незалежності вони підуть на поступки і відпустять кількох наших бранців в обмін на визнання Лукашенка легітимним президентом

Олександр Лукашенко та Володимир Зеленський

Про це на своїй сторінці в Facebook написав політолог Вадим Денисенко, передає "ДС".

Перш ніж говорити про визнання чи невизнання виборів президента Білорусі, потрібно дати відповідь на кілька запитань.

Перше: "Що сказав Путін Лукашенку під час їхньої розмови?".

Судячи з усього він сказав одну єдину річ: не здавайся, ми тебе підтримаємо. А от як підтримає, напевне не сказав.

Друге: "Чи готовий Путін вводити війська?".

Йому це точно зараз не потрібно. Адже, ввійшовши в Мінськ, Путін буде відповідати за всю Білорусь і може забути про Велику сімку, про зняття санкцій і про інші пряники.

І нарешті найважливіше: "Як будуть розвиватися події в Білорусі?".

Судячи з усього, протести не вщухатимуть в короткостроковій перспективі. Вертикаль, як така, ще тримається, але тріщить (ще одного жорсткого побиття і нової хвилі арештів і мітингів, вона може і не витримати).

Тому варіантів є всього кілька:

1. Лайт-варіант: Лукашенку вистачить розуму поступово погасити протестні настрої, дати посади якимсь квазіопозиціонерам, дати можливість людям сказати самим собі, що давайте перегорнемо цю сторінку. І за кілька тижнів можна буде поступово повертатися до "стабільності". Поки він демонструє, що пробує щось таке робити, але всі кольорові революції показують один важливий момент: неможливо прорахувати казуси виконавців і випадковість. Лукашенко перейшов межу справедливості. А справедливість — це емоція, яку "стабільністю" неможливо погасити.

2. Війна з народом: Лукашенко не піде на поступки і буде топтатися, як слон в лавці з посудом і ситуація буде нагнітатися. В такому випадку нас чекає або довготривала війна режиму зі своїм народом, або дострокові вибори. У випадку довготривалої війни з народом вся репресивна машина буде точково бити по опозиції, будуть вбивства лідерів, показові суди і т.д. Але в нинішньому форматі — це просто затримає політичну смерть Лукашенка на деякий час. Він стане "руконеподаваємим" навіть для ЄВРАЗЕС". В цій ситуаціі він перетвориться на Асада і умовному Пашиняну буду дуже складно пояснити вірменам, чому він з ним сидить за одним столом. Цей варіант, також навряд чи є пріоритетним для Путіна.

3. Дострокові вибори. Через місяць-два будуть оголошені повторні вибори. Поки в це слабо віриться, адже Лукашенко не готовий до цього, а в росіян немає свого кандидата, який точно переможе. Але цей місяць росіяни точно присвятять тому, щоб знайти такого кандидата і об'єднати навколо нього кількох інших опозиціонерів. Важливо зазначити, що європейці та США, напевне також шукають такого лідера. І тут велике питання, чи знайде хтось із них такого джокера.

Тому в короткостроковій перспективі, якщо не трапиться чогось екстраординарного, ситуація буде розвиватися наступним чином: протестувальники будуть пробувати качати ситуацію, Лукашенко буде пробувати погасити мітинги, росіяни будуть слідкувати за тим, що відбувається і шукатимуть свого нового кандидата або підтримають Лукашенка, якщо він переможе, а американці і європейці шукатимуть свого кандидата.

На цьому фоні ми стоїмо перед серйозним викликом: а що ж нам робити з цим всім. Визнати Лукашенка легітимним президентом ми не можемо, не визнати також не можемо. І паралельно команда Зеленського дуже хоче до Дня незалежності про щось домовитися в Мінську, хоча тут росіяни готують нам чергову пастку: визнання і підтримка Лукашенка в обмін на кількох наших в'язнів.

Насправді, Україна мала б взяти паузу і почати координацію, як мінімум, з Литвою та Польщею. На жаль, поки ми просто втрачаємо час, тоді як всі наші сусіди почали грати ігри.