Свириденко замість Зеленського. Що принесла Україні конференція у Гданську

Як повідомила прем’єр-міністр України Юлія Свириденко, за підсумками конференції у Гданську підписано 160 угод на загальну суму понад 10 млрд євро. "ДС" згодом проаналізує фінансову та економічну складову цих угод, поки ж зосередимося на політичній складовій події, яка могла і не відбутися.

Колективний Навроцький проти України

Гданськ — не тільки північні морські ворота Польщі, а й за збігом обставин рідне місто обох головних політиків країни: прем’єр-міністра Дональда Туска та президента Кароля Навроцького. Останній з них добряче доклався до того, щоб Конференція з відновлення України мала скандальне забарвлення. 19 червня після певних вагань він позбавив президента Володимира Зеленського ордена Білого орла — найвищої відзнаки Польщі. Це стало кульмінацією нинішнього етапу українсько-польського загострення, яке почалося місяць тому після рішення українського президента надати Окремому центру спеціальних операцій "Північ" Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування "імені Героїв УПА". "ДС" в деталях розповідала про те, як польські політики використали це рішення для внутрішньополітичних інтриг по лінії президент Навроцький проти прем’єра Туска.

Згодом цю думку підтвердив і Зеленський. За його словами, ухвалою щодо ордену Білого орла Навроцький "продовжує політичну боротьбу всередині своєї держави за рахунок підняття ненависті до українців". Президент України також підтвердив інформацію, яка раніше з’явилася у ЗМІ, що Навроцький прагнув зірвати конференцію у Гданську, куди його не запросили. "Президент Кароль бореться за прем’єрське крісло, щоб його партія виграла у прем’єра Туска. Ось що відбувається", — заявив Зеленський.

Він повернув відібраний орден поштою, що багато польських політиків витлумачили як приниження Польщі та ескалацію відносин. Протягом протистояння між двома президентами від нагород Польщі відмовилося кілька українських політиків, так само відмовлялися і польські. Результат — у цифрах: згідно з опитуванням інституту IBRIS, майже 60% поляків висловилися проти вступу України до Євросоюзу, переважно це виборці правих партій "Право і справедливість" і двох "конфедерацій". Тобто Навроцький знайшов чималу армію прихильників свого відверто конфронтаційного кроку. Повною протилежністю стали дані опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС): за конструктивне вирішення історичних суперечок з Польщею виступає 90% українців, за конфронтацію — лише 5%.

У Польщі потроху розкачується передвиборча кампанія (новий склад парламенту обиратимуть восени 2027 року), тож, як зазначив глава Офісу президента Кирило Буданов, це ще не пік конфлікту, а "класична дипломатична напруга, протиріччя". Він назвав дії польських політиків із загострення стосунків з Україною "страшною помилкою". З цим твердженням важко не погодитися, однак питання у тому, чи хочуть у Варшаві її виправляти, а в Києві — бодай не нагнітати там, де непотрібно цього робити.

Приблизно з часів блокування кордону польськими фермерами з вимогою припинити транзит українського зерна було очевидним, що Польща електорально рухається вправо, де отаборилися "ПіС" та проросійські "конфедерації". Тому навіть якби не було історії з присвоєнням імені героїв УПА, польські політики шукали б інші причини для конфлікту. Бо у них наближаються вибори, де розігруватиметься українська карта. Тому на їхні нападки розумніше реагувати, як психіатр на пацієнта: вивчати, розмовляти, але не ставити себе на один рівень. Колективний Навроцький мріє, щоб українські політики реагували жорстко і він нагнітатиме українофобію. То навіщо допомагати втілювати в життя такі мрії?

Але в Польщі ще є колективний Туск…

Конференцію у Гданську організовував уряд Дональда Туска, цей захід, потрібний як нам, так і польському прем’єру, який також шукає технології для успішного виступу на виборах його партії "Громадянська платформа". Польща як великий хаб із залучення світового бізнесу для відбудови України — та технологія, яка може стати успішною, бо вона підвищує статусність Варшави та дає можливість впливати на багато процесів. Тому для Туска було архіважливим, щоб конференція відбулася і туди приїхали всі запрошені політики та потенційні інвестори. Польський прем’єр у скандалі з Білим орлом обрав позицію "над бійкою" — він акцентував на сварці між Зеленським і Навроцьким, а не між Польщею та Україною. Показовою була його оцінка відмови президента України від поїздки до Гданська: не їхати — правильне рішення, яке "сприяє зняттю напруги".

Судячи із голосів із табору Навроцького, там очікували візиту очільника України, а коли стало зрозуміло, що його не буде, почалися нападки на Туска. Мовляв, збирає гроші для Зеленського. Тим самим вчергове підтвердили, що мішенню антиукраїнської істерії є Туск. Та чи вдалося йому провести конференцію так, як планувалося? Від запрошення не відмовився ніхто, були керівники Євросоюзу на чолі з главою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, і, що дуже показово — очільники урядів низки країн, з якими в України натягнуті стосунки. Були і виступали прем’єр-міністри Болгарії Румен Радєв, Словаччини Роберт Фіцо, Чехії Андрей Бабіш. Вони по-своєму говорили про війну, проте всі висловили готовність взяти участь у відбудові нашої держави.

Дехто з гостей запропонував нові міждержавні майданчики. Так, прем’єр Молдови Александр Мунтяну представив ініціативу "Одеського трикутника" — проект з відбудови транспортної інфраструктури в Одеській області. А Фіцо запропонував Карпатську ініціативу між Україною, Словаччиною та Польщею, а також оголосив про готовність провести українсько-словацьку комісію щодо цього проекту.

У Гданську було багато представників великого бізнесу як з України, так і з Європи. Для них цей форум — нові можливості. Джерела з кулуарів події зазначають, що на тлі українсько-польського протистояння непублічно обговорювалося, хто підхопить польські контракти, якщо Варшава і Київ остаточно поб’ють горшки. Кажуть, бажаючих вистачає. Втім, пан Туск переконував, що його уряд підготував до конференції близько 200 угод і виконає свою роботу. Залишається сподіватися, що права опозиція — не заважатиме.

Отже, короткий підсумок. Потужні гості — 11 країн представляли глави урядів — стали красномовним успіхом Туска. Як і значне коло учасників від бізнесу. Втім, аналітики відзначають, що Польщу на форумі представляли лише урядовці та члени проурядової коаліції, представники опозиційних сил проігнорували захід. А це означає, що напруга між двома державами триватиме. Крім того, відсутність Зеленського багато хто сприйняв як пониження представництва України. Тому — угоди є, багато гарного сказано про шлях нашої країни до ЄС, проте з тіні скандалу з Білим орлом повною мірою вийти не вдалося.

Наступна Конференція з відновлення відбудеться в Таллінні. В Естонії також є свої праві консерватори, правда, не при владі. 2 вересня парламент країни обиратиме президента, свого кандидата висуне і Консервативна партія, яка минулого року за кількістю членів обігнала лібералів із Партії реформ і стала другою за цим показником після центристів. Їхній лідер Мартін Хельме виступає за скорочення допомоги Україні та підтримував "план Трампа" з примусу Києва до територіальних поступок заради миру. Навряд чи представник цієї партії серйозно претендуватиме на президентську посаду, але варто вже зараз готуватися до неприємних сюрпризів навіть від естонських політиків.