Таємний аудит на 700 сторінок. Чому New York Times розповідає про шахрайство в оборонних закупівлях України

Система антиселекції

У New York Times вийшла велика стаття, яка точно не поліпшить імідж України та особисто Володимира Зеленського у західній суспільній думці.

"В Україні шахрайство та марнотратство винагороджуються більшою кількістю контрактів на постачання зброї" — це заголовок. А під ним — пояснення: "Секретні військові аудити виявляють систему військових закупівель, пронизану неефективним управлінням. Тільки у 2024 році Україна втратила 1,2 мільярда доларів через шахрайство та марнотратство".

Стаття не про той банальний факт, що в Україні існує корупція в оборонних закупівлях. Стаття про державну політику на найвищому рівні: "В Україні шахрайство та марнотратство винагороджуються більшою кількістю контрактів".

Тобто працює система антиселекції: держава не відсіває недоброчесних постачальників, а навпаки — заохочує їх. Очевидно, що таке є можливим лише в одному разі: коли влада перебуває в зговорі з цими щасливцями і вони спільно ділять тіньовий прибуток.

І ось такий меседж отримали читачі однієї з найвпливовіших газет світу. Хто в цьому винен?

Красномовний збіг

Статтю опубліковано 6 вересня — саме тоді, коли до Києва прибули спеціальні представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Це дуже поганий для України і Зеленського збіг.

NYT точно не важіль Трампа для тиску на Україну. Ця газета неодноразово публікувала матеріали про те, що Трамп є непридатним для президентської посади. У вересні минулого року Трамп подав масштабний судовий позов проти NYT, вимагаючи щонайменше 15 мільярдів доларів через критичні статті та розслідування.

Тобто цю газету ніхто не запідозрить у тому, що вона підіграє Трампу. А тому звинувачення, які звучать у ній, є особливо болісними для всіх прихильників України на Заході.

Одна справа — коли звучить пропаганда в стилі регулярних заяв Трампа про те, що Україна винна США 350 мільярдів доларів, які їй начебто подарував Джо Байден. До речі, 3 вересня Трамп знову заявив: "Сотні мільярдів доларів було надано Україні, але ми будемо просити ці гроші, хоча й дещо із запізненням!" Над цим можна сміятися.

І геть інша справа — коли одночасно ще й NYT розповідає, що українська влада заохочує шахрайство і марнотратство у закупівлях зброї. Це вже точно не смішно.

Таємні 700 сторінок

Генезу статті NYT слід шукати в українських владних інституціях, яким набридла панівна система антиселекції. Головним автором статті є керівник київського бюро NYT Ендрю Крамер. Шановний журналіст шанованого видання має доступ до дуже високих кабінетів — 4 вересня вийшла його стаття про інтерв’ю з керівником Кирилом Будановим, взяте "наприкінці останнього тижня", тобто 29 чи 30 серпня.

Писати статтю Крамеру допомагала репортерка NYT Б'янка Палларо, "яка поєднує традиційну журналістику з навичками аналізу даних, щоб розслідувати правопорушення та пояснювати складні питання, перетворюючи цифри на корисну інформацію". Вона знадобилася для аналізу документів, які отримав Крамер від когось із своїх дуже компетентних київських джерел більш як півроку тому.

"На початку цього року ми отримали низку аудитів, які перевіряли, як українські військові витрачали свої гроші на зброю та боєприпаси для війни проти Росії. Українські військові закупівлі відомі своєю корумпованістю та неналежним управлінням. На понад 700 сторінках фінансових таблиць та сухо сформульованих критичних зауважень ці записи пропонують одну з найточніших на сьогоднішній день картин того, як цей процес йде не так", — розповідають Крамер та Палларо.

Чотири "постійні тенденції"

Окрім статті, вони оприлюднили текст під назвою "4 речі, які ми знайшли в таємних українських військових аудитах. Ці документи є аналізом процесу укладання контрактів на озброєння". Ось ці "4 речі":

• Аудитори виявили неодноразові приклади завищених цін, проте нічого не було зроблено.
• Компанії не виконували поставки або постачали браковані боєприпаси, але все одно отримували більше контрактів.
• Компанії вигравали контракти, не довівши свою здатність постачати продукцію.
• Збройові компанії повідомляли про зростання прибутків, тоді як збитки України накопичувалися.

Кожна з цих "4 речей" у тексті докладно обґрунтовується конкретними прикладами.

Що ж це за таємні документи? "Конфіденційні перевірки, проведені Державною аудиторською службою та внутрішнім аудиторським департаментом Міністерства оборони, охоплюють 2024 та 2025 роки. Вони демонструють постійні тенденції переплати за зброю, укладання угод з посередниками, а не безпосередньо з виробниками, та укладання контрактів з компаніями, які вже не виконали поставки або були звинувачені в корупції", — говорять Крамер та Палларо.

У статті вони наголошують, що "оскільки ці аудити засекречені, вони ніколи не піддавалися громадському контролю".

"Корупція є причиною перевитрат"

Головний інформаційний ефект від обох публікацій — це викриття системи. Не поодиноких фактів, а системи. Якби йшлося про поодинокі факти, можна було б повірити, що держава з ними бореться. А коли існує система і вона зміцнюється — це означає, що у ній є прямий інтерес влади.

Для прикладу наведемо, як Крамер та Палларо розповідають про другу з "4 речей", які вони знайшли в таємних аудитах:

Компанії не виконували поставки або постачали браковані боєприпаси, але все одно отримували більше контрактів.

З 10 провідних підрядників Міністерства оборони України сім отримали нові замовлення, незважаючи на невиконання попередніх контрактів або кримінальне розслідування щодо їхнього вищого керівництва.

Один підрядник отримав нові замовлення, перебуваючи під заставою у справі про корупцію.

Аудитори виявили, що українські покупці зброї підписали угоди з 18 компаніями, які мали історію невиконання угод. Шість з них не виконали жодного контракту, проте відомство постійно підписувало з ними нові контракти.

Одна компанія не поставила жодного з 600 обіцяних спеціалізованих безпілотників, а потім виграла новий контракт ще на 1950.

З них компанія вчасно поставила лише 50 одиниць, пишуть аудитори.

Аудити не пояснили, чому компанії продовжували отримувати замовлення. Колишні чиновники та експерти кажуть, що корупція є причиною значної частини неефективного управління та перевитрат.

"Пану Зеленському не вдалося"

Немає сенсу ображатися на впливові західні медіа. Слід готуватися до того, що в американській та європейській суспільній думці підтримка фінансування України падатиме, тому що нормальну систему оборонних закупівель в Україні не було побудовано вчасно.

Зрозуміло, що в перші місяці великої війни були неминучими великі помилки. Але нормальні люди на помилках вчаться, а на великих помилках — вчаться швидко.

Натомість у нас швидко навчилися помилки множити і масштабувати, тому що помилки виявилися вигідними, на них "можна непогано прибарахлитися", як казав один персонаж.

Розрахунок був на те, що "війна все спише". Пам’ятаєте, як навесні 2023-го всі вірили в близьку перемогу і каву в Ялті? Ось і автори системи антиселекції були впевнені, що попереду перемога, а "переможців не судять".

Якби вони були розумними, то восени 2023-го б зупинилися і сказали собі: досить красти, треба швидко створювати нормальну систему, поки нас не викрили. І тоді будь-які аудити за 2024–2025 роки показали б лише поодинокі приклади перевитрат та неефективного управління, з якими система успішно бореться і яких дедалі меншає.

Але вони обрали іншу логіку: аудити секретні — отже, вони нам нестрашні, і взагалі, ніхто нам під час війни нічого не зробить. Можливо, цьогоріч вони трохи схаменулися — але про це скажуть аудити, які будуть проведені в 2027 році, а NYT чи хтось інший розповість про них у 2028-му. А зараз влада іміджево розплачується за свої помилки 2024–2025 років.

"Пану Зеленському не вдалося налагодити систему закупівель, і проблеми торкнулися його найближчого оточення. Минулого року слідчі з питань корупції таємно записали, як його колишній бізнес-партнер закликав чиновників купувати бронежилети, які не пройшли перевірки на безпеку", — обережно нагадують Крамер та Палларо про записані НАБУ розмови Тімура Міндіча з Рустемом Умєровим.

Автори статті констатують, що процес оборонних закупівель "став вразливістю, яка похитнула внутрішню політику". І вони "зіштовхують лобами" версії Зеленського та Федорова.

"Колишній міністр оборони Михайло Федоров намагався реформувати систему і заявив, що оборонні підрядники витіснили його з посади за це. "Тут багато корупції", — сказав пан Федоров після звільнення". Зазначивши це, Крамер та Палларо наголошують, що "пан Зеленський заявив, що звільнив пана Федорова через його зіткнення з військовими лідерами".

Тобто фінальний меседж статті такий: не змінилося нічого. Система антиселекції продовжує відторгати тих, хто намагається її зламати.

Щоб уникнути подібних статей, треба було думати ще три роки тому. Втім, зараз теж не завадить думати. Це взагалі корисна вправа, хоча й важка.