Вбивство Окуєвої. При чому тут "месники" Мосійчук і Ярош

На жаль, танці на кістках стали для українських політиків річчю буденною, а їх цинізм вже давно нікого не дивує
Фото: УНІАН

Вбивство Аміни Окуєвої справило на українців, кілька звикли за роки війни в тому числі і до терактів на вулицях столиці, особливо гнітюче враження. Вбита жінка, доброволець і ветеран АТО, яка зовсім нещодавно мала практично вірної смерті, власноруч знешкодивши кілера, який поранив її чоловіка. Буквально за кілька днів до вбивства Аміна і її чоловік Адам Осмаєв публікували в мережі свої фото, де з посмішкою жартували, мовляв, до зустрічі з черговим кілером готові... Виявилося, що наступний кілер врахував помилки попереднього і нехай і не до кінця, але виконав свою криваву роботу, - Осмаєв, хоча й отримав поранення, але залишився живий і його життю нічого не загрожує.

Але не менше, ніж сам факт зухвалого вбивства, пригнічує здатність деяких наших політиків робити трагедії на собі піар. Як тільки мережею розлетілася інформація про замах, на неї тут же відреагувала жертва попереднього замаху, що знаходиться у лікарні народний депутат від Радикальної партії Ігор Мосійчук.

Ігор Володимирович не тільки висловив причетающиеся такої нагоди співчуття, але і оприлюднив свою переписку з Окуєвої напередодні її загибелі. Мовляв, Аміна з чоловіком збиралися відвідати його в лікарні, як тільки будуть в Києві, але не доїхали. І якщо подібну публікацію ще можна зрозуміти - Окуєва все-таки була формальним помічником Мосійчука і деякі ділові стосунки у них були, то подальші публікації Мосійчука вже виглядають куди більш недоречними.

По-перше, Ігор Володимирович став ділитися з суспільством своєю впевненістю в тому, що виконавці недавнього замаху на нього і вбивства Окуєвої одні і ті ж. Питання про оперативних даних, які дозволяють робити такий висновок, природно, навіть не обговорюється, як і питання про мотиви. Кому потрібні мотиви, якщо мова йде про "руку Кремля" і вже тим більше про "руку Кадирова". Ще вдень, за кілька годин до замаху, Мосійчук давав прес-конференцію, на якій не приховував свого роздратування появою в ЗМІ версія про те, що Мосійчук виявився випадковою жертвою теракту, метою терористів був екс-співробітник МВС полковник Михайло Мормиль. Воно і зрозуміло, Мосійчук як публічний політик зовсім не горить бажанням втрачати ореол мученика і героя. Але замість того, щоб дати можливість професіоналам розслідувати всі можливі версії замаху (як і повинен реагувати будь адекватна людина), Мосійчук чомусь вважає, що може сам вирішувати, яка версія слідства має право на життя, а яка ні. І навіть вбивство Окуєвої Мосійчук вільно чи мимоволі використовує як аргумент того, що замах було саме на нього, що, погодьтеся, егоїстично і цинічно.

Але і це ще не все. Далі Мосійчук заявляє, що ось буквально сьогодні повинна бути відпрацьована основна версія замаху на нього, а значить, є можливість підібратися до вбивцям Окуєвої. Останнім щонайменше нерозумно, і ця дурість очевидна кожному. Навіть якщо в слідства чи у самого Мосійчука є залізобетонні докази, що ці два замахи справа рук одних і тих же людей і сьогодні можна вийти на їх слід, говорити про це на всю країну - значить піддавати успіх слідства серйозного і, головне, невиправданого ризику. Вбивці, вони адже теж інтернет читають...

Але Мосійчук далеко не єдиний український політик, який намагається використовувати вбивство Окуєвої для власного піару. Відомий Дмитро Ярош, опинився останнім часом в інформаційній тіні, теж нагадав про себе. І якби колишній лідер "Правого сектора" обмежився одними співчуттями, то питань це б не викликало, але він ще й пообіцяв помститися. Кому мстити? Де мстити? Як мститися? І яка в цій помсти буде роль особисто Яроша? На ці питання відповідей немає і бути не може. Можна, звичайно, ще раз розстріляти портрет Рамзана Кадирова, але навряд чи від цього комусь стане легше. Ярошу, звичайно, вкрай важливо підтримувати свій імідж радикального борця за національну ідею, але робити це потрібно хоч скільки-небудь доречнішим і ефективнішим.

Так що осад від реакції деяких наших політиків на чергове вбивство в мирній частини України не надто приємний. А тим часом перед країною тепер вже в повний зріст стоїть виклик замовних вбивств і тероризму. Як показує практика, впоратися з цією хвилею нашим спецслужбам поки не вдається і ні у кого все ще немає чіткої відповіді, як зробити так, щоб Окуєва стала останньою жертвою. Ось над чим повинні думати наші народні депутати і політики, а не змагатися в соцмережах, хто з них довше не забуде, сильніше не пробачить і хто красивіше пообіцяє помститися.