В цей день 25 років тому останній президент УНР у вигнанні передав Леоніду Кравчуку клейноди
22 серпня 1992 року президент Української народної республіки у вигнанні Микола Плав'юк на урочистому засіданні Верховної Ради з приводу першої річниці незалежності України склав повноваження Державного центру УНР і проголосив молода українська держава правонаступником УНР, нагадує "ДС" з посиланням на "Укрінформ".
Складаючи повноваження, Микола Плав'юк виконував постанову Трудового Конгресу УНР 1919 року, яке було підписане головою Директорії Симоном Петлюрою, в якому йшлося про припинення діяльності ГЦ УНР у разі проголошення незалежності Української держави.
24 серпня 1992 року, в Маріїнському палаці, делегація ГЦ УНР передала українській владі Грамоту про припинення діяльності та Заяву про правонаступництво України від УНР, клейноди Гетьмана Мазепи та інші державні атрибути Республіки.
Варто нагадати, 22 січня 1918 року Центральна Рада своїм IV універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. 9 лютого 1918 року, в Бресті, був укладений договір між УНР з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, в якому УНР була визнана як незалежна держава.
Після поразки українського визвольного руху, за результатами Ризького договору 1921 року, територія УНР була анексована Польщею і Радянською Росією.
12 листопада 1920 року голова Директорії Симон Петлюра затвердив ухвалений Радою Міністрів УНР Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці". Цим законом встановлювались правила обрання глави держави у разі його смерті або добровільної відставки, а також зазначалося, що закон діє до моменту створення нового парламенту незалежної Української держави.
Після смерті Симона Петлюри у травні 1926 року, його обов'язки виконував тодішній голова уряду УНР Андрій Лівицький. Було вирішено скасувати рішення про створення Ради Республіки, замість цього створити Державний Центр УНР в екзилі. Згодом осередки Центру почали створюватися у багатьох європейських столицях, його представники вели активні переговори з іноземними урядами, запевняючи їх, що саме УНР, а не УССР, є спадкоємність ідеї державної незалежності України.
У 1948 році Державний Центр УНР був реформований: запроваджено інститут президента УНР, віце-президента, Українська Національна Рада (парламенту) і уряд.
Останнім президентом УНР у вигнанні в 1989-1992 роках був Микола Плав'юк. На урочистому засіданні Верховної Ради 22 серпня 1992 року він зазначив: "Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі діяв безперервно від 1920 року за кордоном. Як легітимний речник і оборонець інтересів українського народу, ГЦ УНР в екзилі зберіг на довгі роки посольства і місії УНР в столицях дружніх Україні держав, на форумі Ліги Націй, а пізніше майже у всіх провідних країнах світу діяли представництва ГЦ УНР, які проробили величезну дипломатичну, політичну й інформаційну роботу... З великою радістю і сатисфакцією ми прийняли Вашу перемогу, перемогу народу України в 1991 році. Адже саме вона найкраще доказує, що 70 років діяльності Державного Центру УНР в екзилі були потрібні Україні!".
