В небесах, на землі і на морі. Чим здивувала росіян оновлена ракета "Нептун"
Чергові планові полігонні випробувальні пуски протикорабельного ракетного комплексу РК-360МЦ "Нептун", які відбулися 24 травня на Державному випробувальному полігоні Збройних сил України "Алібей" в Одеській області, викликали черговий сплеск інтересу до проекту як з боку російських ЗМІ, так і вітчизняних.
При цьому цілком очікувано, що росіяни стали шукати підступ і намагатися виправдати свої теорії про те, що український військово-промисловий комплекс не здатний реалізувати високотехнологічні проекти. Зокрема, стверджується, що начебто так і не вдалося випробувати головку самонаведення.
Проте в реальності пуск протикорабельної ракети Р-360 здійснювався по заданій траєкторії, без наведення на реальну мету. На цей раз метою випробувань було відпрацювання аеродинаміки ракети і електронних складових.
Спробуємо розібратися більш детально, що змінилося в ракеті після останнього часу пуску 5 квітня.
Отже, як очікувалося, перші пуски зі стартовим прискорювачем з двигуна зенітної ракети комплексу С-125 були вимушеним заходом, і нині ракета оснащена новим стартовим прискорювачем (по всій видимості, виробництва "Мотор-Січ").
Друге, що звертає на себе увагу, - нові рулі і так звані "крильця", які повинні вирішити проблеми курсової стійкості ракети. Адже радянський проект був створений під інший двигун, так і корпус зазнав значні зміни. А значить, аеродинамічні елементи повинні були перепроектированы заново.
І саме головне - заради чого, власне, і були організовані нові пуски: електронна начинка. І тут сама родзинка проекту на сьогоднішній день - нові радіовисотомір, блок гіроскопів і система приймачів систем супутникової навігації.
Всі ці елементи наша військова промисловість розробляє вперше зіткнулася з цілою низкою проблем. Насамперед це використання іншої елементної бази. Справа в тому, що наші підприємства весь час незалежності працювали з радянськими/російськими комплектуючими, а тепер доводиться переходити на західні і китайські деталі. Що неминуче відбувається методом проб і помилок.
З іншого боку, вже сьогодні відомо, що пуски "Нептуна" з головкою самонаведення (ГСН) призначені на кінець року. Є вони плановими чи ні - сказати складно. У будь-якому разі на сьогодні саме ДБН викликає найбільші побоювання. Не варто забувати, що радянський проект Х-35 перетворився на "довгобуд" і був доведений до розуму тільки в Російській Федерації як "Уран" саме з-за проблем з активною радіолокаційною головки самонаведення.
При цьому варто врахувати, що у основного підрядника київського приватного ТОВ "Радионикс" (втім, як і будь-якого іншого підприємства в Україні) досвід подібного роду просто відсутня.
Той же "Радионикс" має тільки досвід модернізації ракет Р-27 класу "повітря-повітря" і ракет 5В27Д-М1 класу "земля - повітря" для ЗРК С-125М (для Ефіопії). Причому останній контракт ще реалізується і серійність поки відсутня - всього планується виготовити 74 інерціальної напівактивною головки самонаведення РГС-04R, проте терміни виконання контракту постійно переносяться "вправо".
Ще один вітчизняний виробник КБ "Промінь" розробляє і досить успішно торгує головками самонаведення для протитанкових керованих ракет і снарядів.
Тим не менш варто відзначити, що в разі успішних випробувань головки самонаведення крилата ракета Р-360 навіть в нинішньому вигляді буде мати можливість маневрувати на маршруті польоту до мети і таким чином обійти зони протиповітряної оборони противника і знищити надводну мета.
Варто нагадати, що фактично дозвуковая крилата ракета комплексу "Нептун" здатна вражати цілі на дальності до 300 км. На маршової дистанції висота польоту ракети становить від 10 до 30 м, а на підльоті до мети - 4-5 м. Бойова частина - осколково-фугасна.
Власне, досить ударні темпи розробки і початку випробувань ракети обумовлені тим, що документація за радянським проектом Х-35 та елементи, необхідні для виробництва корпусів цієї ракети, на момент розпаду Радянського Союзу перебували у Харкові.
При цьому саме через незавершеність проекту багато елементів нашим конструкторам довелося робити заново - тому ракета вийшла повністю вітчизняна, тільки своїми габаритами нагадує російський "Уран".
Вперше "Нептун" був представлений в 2015 р. на щорічній столичній виставці "Зброя та безпека", а перші випробування почалися з весни 2016 р.
Необхідність прийняття такої ракети на озброєння національних Збройних сил складно переоцінити - адже після початку російської агресії і анексії Криму питання берегової оборони вийшов на одне з перших планів. Фактично виявилося, що у нас немає протикорабельного берегового комплексу подібного російському "Балу".
Не стало у нас протикорабельних ракет морського базування - останні росіяни демонтували з ракетного катера "Прилуки" перед його поверненням власнику. Про ракети повітряного базування взагалі не варто говорити - її просто ніколи не було.
Тому проект "Нептун" спочатку проектувався відразу в трьох варіантах, і якщо все піде такими ж темпами, то вже в 2021-2022 рр. варто очікувати прийняття на озброєння спочатку берегового комплексу, а потім і всіх інших. Для морського базування вже визначені ракетні катери типу "Лань", а для повітряного - фронтові бомбардувальники Су-24М.
"Нептун" у разі доведення до серійного виробництва і прийняття на озброєння буде одним з елементів "доктрини стримування" і буде представляти серйозну небезпеку для російського військово-морського переваги на Чорному, а особливо на Азовському морях.
