У Сирії на забій. Чому російський зенітний комплекс "Панцир" безпорадний перед безпілотниками
В останні роки військові фахівці з великим інтересом спостерігають відразу за кількома конфліктами, які в тій чи іншій мірі залучені велика кількість технологічно розвинених держав. Насамперед мова йде про Донбас - як варіант протистояння армійських структур, одна з яких озброєна і забезпечується за російськими стандартами, а друга знаходиться в перехідному періоді від радянського до західного озброєння. Ну і, звичайно, - Сирія. Тут відпрацьовують всі свої новинки знову-таки росіяни (варто згадати, наприклад, вояж пари досвідчених винищувачів 5-го покоління Су-57), ізраїльтяни, американці і навіть іранці з турками.
З боку України тут просто неорана нива для аналізу та відпрацювання власних теоретичних і практичних побудов. Адже з одного боку, на Донбасі нам протистоїть Росія, а з іншого - в останні роки у нас на озброєнні з'явилася досить велика кількість зразків техніки і озброєння турецького виробництва.
Однак деякі речі залишаються незмінними - так, в ході останнього за часом загострення знову з вкрай негативною боку проявив себе зенітний ракетно-гарматний комплекс "Панцир" З-1, який нині є основою армійської ППО армії РФ. В Мережі в числі іншого з'явилися кадри знищення працюючого (!) комплексу ударним безпілотником. Хоча російські ЗМІ поспішили оголосити ці кадри "лівійськими", проте сумнівів у тому, що це саме кадри з Сирії немає.
Тим більше що це вже далеко не перший випадок знищення комплексу саме в Сирії. Останній за часом випадок відзначений 21 січня минулого року. Тоді під час чергового удару ВПС Ізраїлю по іранських і сирійських цілям "Панцир" потрапив під роздачу Армії оборони Ізраїлю. Тоді відео з знищенням новітнього російського комплексу виклала в Тwitter мало не у режимі онлайн прес-служба ізраїльської армії.
Цікаво, що досі незрозуміло, яким саме зброєю був знищений зенітно-гарматний комплекс російського виробництва - і, по всій видимості, під керуванням російського розрахунку. Є кілька версій, і в числі можливих претендентів на перемогу фігурують і крилата ракета Delilah, і ракета Spike NLOS, і ударний безпілотник. Причому остання версія - найбільш ймовірна.
Зазначимо, що ще в 2006 р. Росія і Сирія уклали контракт на покупку 36 зенітних ракетно-гарматних комплексів "Панцир-С1" і 850 ракет до них загальною вартістю близько $730 мільйонів. Поставки здійснювалися з 2008 по 2011 рр ..
Причому росіяни зробили свої висновки, і нині триває модернізація комплексу. Однак при такій кількості недоліків цілком може виявитися, що простіше зробити новий. Адже незважаючи на певні переваги, про яких пишуть російські пропагандисти: наявність автоматичного режиму функціонування, в тому числі у складі підрозділів, а також заявлена розробником можливість стрільби по цілях з місця і в русі як гарматним, так і ракетним озброєнням, недоліків не те що багато, але дуже багато.
Отже, як показала війна в Сирії, комплекс взагалі не може боротися з безпілотниками з невеликою швидкістю, так як спочатку "загострювався" під більш швидкісні цілі (так як у нього всього два методу наведення зенітної керованої ракети). І цим недоліком щосили користуються противники. І хоча, за деякими даними, цей недолік усунуто в останніх версіях "Панцира", однак поки комплекси, кожен вартістю за $75 млн, горять із завидною періодичністю.
Другий момент - час завантаження повного боєкомплекту з допомогою транспортно-заряджає машини досить велика і складає 25-30 хвилин.
І ще. Для здешевлення конструкції самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс змонтували на звичайному комерційному шасі КАМАЗ-6560, а не на спеціальному шасі, створеному за технічним завданням військових. У підсумку "Панцир" не може рухатися по всім типам доріг і ділянок місцевості. І тому регулярно перевертається навіть при русі по автострадах - так було, наприклад, в жовтні 2015 р., коли ЗРПК російської армії перекинувся на гірській дорозі поблизу населеного пункту Чемітоквадже в районі Сочі.
Або 4 травня 2018 р., коли недалеко від нафтопереробного заводу в районі сирійського Баніяс перекинувся "Панцир-С1", що належить сирійської армії.
Крім того, військові фахівці відзначають, що через комерційного походження шасі "Панцир" має недостатню габаритну ширину і високе розташування центру маси, що в принципі не дозволяє вести вогонь з гармат комплексу на ходу в поперечному напрямку щодо руху у зв'язку з ризиком перекидання.
Які висновки можна зробити з негативного сирійського досвіду "Панцира"? Насамперед варто відзначити, що з цим комплексом наші військові стикалися в ході бойових дій - російським розрахунком збитий як мінімум один наш бомбардувальник Су-24 і бойовий вертоліт Мі-24. І це тільки ті випадки, в яких має "залізне" підтвердження, а ще як мінімум два випадки ураження нашої авіатехніки відносяться до категорії "ймовірно".
За інформацією автора, принаймні в одному випадку в 2015 р. російський "Панцир" потрапив під вогонь нашої артилерії і був відправлений на капітальний ремонт в РФ. Ще два випадки вогневого ураження поки не мають матеріального підтвердження у вигляді фото чи відео, але їх поява - лише питання часу.
Отже, перш за все при розробці вітчизняного перспективного зенітного ракетно-гарматного комплексу для заміни "Тунгуски", роботи над яким ведуться зараз досить активно, варто звернути увагу на гусеничне шасі. Або на колісне шасі, спеціально розроблене під цей проект. А так як з колісною технікою і її розробкою у нас поки великі проблеми, то таки має сенс в якості основи розглядати танкову базу - благо з цим у нас проблем немає і на вибір є як мінімум три-чотири варіанти. При цьому, звичайно, хотілося б говорити про стандартизації в рамках ВСУ.
Другий момент - дуже важливо при створенні вітчизняного ЗРПК відпрацювати методики протидії саме ударних БПЛА, які займають все більше місце в сучасних арміях, витісняючи навіть пілотовану авіацію.
