Вадим Денисенко: Росіяни прагнуть, щоб ми говорили про Майдан виключно як про новини трьох днів

Росіяни намагаються викривити сприйняття Майдану і звести його виключно до подій 18, 19 і 20 лютого, домагаючись, аби Україна сама визнала Революцію гідності державним переворотом. Позиція нинішньої української влади розширює можливості для інформаційних маніпуляцій країни-агресора

Про це в інтерв'ю Depo.ua розповів керівник Центру вивчення Росії та окупованих територій, народний депутат VIII скликання Вадим Денисенко.

- Пане Вадима, чи не здається вам, що цьогоріч тема Революції гідності в інформаційному полі відображається дещо інакше, ніж раніше?

- Проблема полягає в тому, що на сьогодні росіяни та їхні поплічники вже нав'язувати язали дискурс розмов про Майдан як виключно про події трьох днів - 18, 19 і 20 лютого. Не йдеться зараз про Майдан як про акцію, що почалася від дня непідписання асоціації з ЄС і продовжувалася кілька місяців.

- Чому росіяни цим займаються?

- Тому що при якісній інформаційній атаці, величезній розгонці через ботів в усіх соцмережах ми переходимо в ситуацію "вірю не вірю", а не в сітуації аналізу того, що насправді відбувалося.

Перше й найважливіше, що потрібно робити всім розумним людям, - це розширити рамки самого дискурсу і говорити не лише про 18-20 числа, а про листопад-лютий. Усе те, що відбувалося протягом цих місяців, і ті, що відбувалося раніше.

- А що відбувалося раніше?

- Давайте в принципі подивимося, хто займав ключові позиції в силових структурах. Насамперед у Міноборони та СБУ. Починаючи з 2011-2012 років займали посади або люди, які малі російський паспорт, або люди, які безпосередньо погоджувалися із Російською Федерацією. Саме тому треба говорити, що операція "Крим", анексія частини України, готувалася росіянами не в тій момент, коли відбулося побиття студентів, а з 2010-го, коли Янукович прийшов до влади. Усі ключові ідеологічні й силові структури, які повинні були забезпечуваті державну цілісність України, працювали на Російську Федерацію і підпорядковувалися, наскільки я розумію, виключно Російській Федерації.

- Чому саме цього року стало можливо настільки активні втручання росіян в наш інформаційний простір?

- Тільки через позицію влади "яка різниця". Сьогодні Зеленський вважає, що можна прожити в країні, не маючи ідеології. Він глибоко помиляється, тому що не розуміє механізмів того, як функціонує держава. Альо в тій же година його потурання і його позиція "а давайте спробуємо всіх примирити і зробити вигляд, що нічого не відбувається" призводить до того, що росіяни мають величезні можливості вирішувати всі свої питання в інформаційному просторі. Плюс медведчуківські інформаційні канали координують політику в цьому питанні.

- Яка стратегія влади була б ефективною у боротьбі з п'ятьма п'ятою колоною?

- Вся проблема в тому, що говорити про Майдан у відриві від контексту війни неможливо. Чому потрібен Майдан росіянам? Усі розуміють, що Путін, незважаючи на всі свої збочення і психічні хвороби, - це людина, яка дуже прискіпливо ставитися до юридичних питань. Тому для Путіна дуже важливо, щоб Україна сама довела, що це був державний переворот. Чи розуміє це Зеленський? Ні, він цього не розуміє. Я глибоко переконаний, що він цього не розуміє і не здогадується про це, а в його команді йому ніхто про таке не говорити.

Паралельно позиція влади з приводу війни, стосовно того, що ми бачимо "світ в очах Путіна", позиція "яка різниця" призводять до змін в інформаційному просторі. Олігархи, які тримають телеканалі, скеровують їх у це русло. Раніше цього не можна було уявити з однієї простої причини: державна машина направляла в зовсім іншому ідеологічному напрямку. А сьогодні ми бачимо, що, наприклад, після спроби прориву росіян під Золотим усі намагаються забути про атаку, намагаються просто не розповідати, що там відбувається, що у людей там паніка. Це все тло, на якому будується ситуація навколо Майдану. Тому, коли ми говоримо про Революцію гідності, не можна відриватися від поточної політичної ситуації. І ідеологічна позиція влади повинна бути дуже чіткою. Не можна говорити: все одне, ти за Україну чи за Росію. Щойно ти починаєш це говорити, у людей починається бардак в голові. І перемагає той, хто має більше фінансових та інформаційних ресурсів.