Весняне загострення. "Гібриди" знову тягнуть руки до Маріуполю
Тому зіткнення на тому напрямку не припиняються ні на день, незважаючи на декларовані регулярно перемир'я. Цьому сприяє насамперед лінія дотику, яка проходить поза населених пунктів, що дозволяє використовувати вогневі засоби обом сторонам у відкриту. Тим більше, що місія ОБСЄ після кількох інцидентів з бойовиками, які перешкоджали проведенню інспекцій, фактично не з'являється тут місяцями.
Кожну весну і осінь тут відбувається вже очікуване загострення. Причому з використанням важкого озброєння. Так, 20 квітня обстрілу з РСЗВ "Град" зазнали наші позиції поблизу населеного пункту Лебединське. Повідомляється, що противник випустив як мінімум повний пакет (40 снарядів). При цьому останній випадок застосування противником "Градів" був зафіксований чотири місяці тому - 18-19 грудня минулого року в районі Зайцево.
Ранок наступного дня почалося з явно провокаційного обстрілу пункту пропуску "Гнутово". За повідомленням прес-служби штабу АТО, бойовики застосували не тільки 120-мм міномети, але навіть танки. Повідомляється, що ворожі танкісти випустили близько 50 снарядів, що, на нашу думку, є явною помилкою прес-офіцерів. Адже насиченість "нульовий" лінії оборони протитанковими засобами зараз така, що навіть поодинокі вантажівки негайно розстрілюються протитанковими ракетами. А тут цілий танк, який так довго знаходиться в зоні ураження. Навіть якщо не було "під рукою" ПТРК, то викликати вогонь артилерії вже можна було? Все-таки була пряма загроза для життя і здоров'я військовослужбовців, а значить, відповідь вогонь вже точно був би "по темі".
Власне мета обстрілу гранично ясна - цивільні мешканці, яких в цей момент на "Гнутово" було чимало (субота, 6 годин ранку). Цього разу наші військовослужбовці встигли евакуювати в безпечні місця жінок, дітей і старих, але чи все так райдужно в наступний раз?
А те, що такі провокації противником готуються на сьогодні цілком очевидно. Постійно відбувається нагнітання обстановки навколо пунктів пропуску шляхом вкидання фейків. Не далі як 19 квітня "говорящая голова ДНР" Басурин знову патетично заявив, що "троє мирних жителів сьогодні отримали поранення в результаті обстрілу з боку українських силовиків в районі контрольно-пропускного пункту "Олександрівка" під Донецьком". Згодом виявилося, що не було не тільки поранених, але й самого факту обстрілу, але заява цілком вкладається в канву подій.
Повертаючись до Маріупольського напрямку, відзначимо також, що, судячи за деякими повідомленнями і факти загибелі військовослужбовців, на час ротації для посилення нашої оборони на "нуль" виведені деякі підрозділи полку НГУ "Азов" - як мінімум розвідка і гаубична батарея, які зазнали бойові втрати. Так, 20 квітня в лікарні імені Мечникова в Дніпрі помер від ран 20-річний навідник Євген Хоменко.
Висунення "Азова" "на передок" - це нормальна практика останніх двох років під час ротацій як ВСУ, так і морської піхоти на Маріупольському напрямку, так як противник саме в цей момент намагається активізувати свої дії. Це короткі вогневі нальоти, вкрай висока снайперська активність, що кочують автоматичні міномети "Волошка", Птури і АГСы, рейди диверсійних і штурмових груп. Тим більше, що весна входить у свої права і степ потроху починає зеленіти.
Але цілком очевидно, що і наше командування вживає превентивні заходи - недарма сам президент озвучив поява на фронті американських антиснайперских комплексів. Причому ніяких офіційних заяв і пафосних передач не було - як і з багатьма іншими цікавими "штуками", які в масовій кількості з'явилися на озброєнні нашої угруповання на Донбасі.
Дуже неспокійно весь тиждень було і північніше Маріуполя - в напрямку Староигнатьевки - Доучаевска. Цю ділянку фронту, як і раніше викликає у нашого командування побоювання, так як саме тут є тактичний виступ, який може бути чисто теоретично використаний супротивником для початку наступу вглиб нашої оборони.
Тим не менш, ЗСУ на лінії розмежування створено три повноцінні лінії оборони: перша - до 10 км вглиб, друга - на відстані 10-25 км, третя - 25-50 км. Фактично крім взводных опорних пунктів за ці роки вдалося створити цілу систему, яка включає також позиції для артилерії, керовані мінні поля, систему рокадних доріг та багато іншого.
При цьому повномасштабного наступу навряд чи варто чекати - у нас поки що все обмежується Мінськими угодами, а у противника просто немає сил і засобів. Хоча, з іншого боку, ті ж Пикузы і Заїченко станом на 9 вересня 2014 року повинні перебувати під нашим контролем, про що в Києві згадують дедалі частіше.
