Ветеранська політика в Україні: чому державі потрібна системна трансформація замість розрізнених пільг
Станом на 2026 рік близько 2 млн українців уже мають статус ветерана війни, а після завершення бойових дій ця цифра разом із членами їхніх родин може зрости до 5–6 млн осіб. Утім, головним викликом для України стає не лише обсяг допомоги, а перетворення розрізнених соціальних програм на єдину, безперервну систему переходу від військового до цивільного життя
Про це йдеться в аналітичному матеріалі ресурсу veterano.info "Ветеранська політика як політика майбутнього", передає "ДС".
Масштаб викликів та криза людського капіталу
Експерти наголошують, що найбільшою помилкою буде сприймати ветеранів, поранених і людей з інвалідністю виключно як категорії отримувачів пільг, а не як фундаментальну частину людського капіталу країни.
Сьогодні в Україні вже створено базові інструменти: діє Стратегія ветеранської політики до 2030 року, функціонує цифрове "єдине вікно" Veteran PRO, працює понад 2600 фахівців із супроводу, а на ветеранський напрям у держбюджеті закладено 18,9 млрд грн.
Однак країна одночасно стикається з глибокою демографічною кризою, наслідками міграції, дефіцитом кадрів на ринку праці та невідповідністю навичок працівників запитам роботодавців (skills mismatch). Виникає парадокс: економіці гостро бракує сотень тисяч фахівців, тоді як окремі ветерани та люди з інвалідністю можуть стикатися з бар'єрами у працевлаштування через розрив між станом здоров'я, транспортною доступністю, перекваліфікацією та реальними потребами бізнесу.
Формула успіху: від виплат — до результату через 24 місяці
Автори дослідження підкреслюють, що головним критерієм ефективності ветеранської політики мають стати не довідки чи разові виплати, а реальний результат людини через 6, 12 та 24 місяці:
- відновлення здоров'я та доступність середовища;
- офіційне визнання військового досвіду та набуття нових кваліфікацій;
- стабільне працевлаштування або відкриття власного бізнесу;
- гідний і стабільний дохід для всієї родини.
Зведена формула відновлення має охоплювати весь шлях: від повернення з фронту й реабілітації до функціональної оцінки, навчання та інтеграції в ринок праці. Це виводить ветеранську політику за межі вузького соціального захисту, перетворюючи її на ключовий елемент політики зайнятості, безбар'єрності, освіти та регіонального розвитку.
Адміністративні бар'єри та потреби родин
Дослідження також акцентують увагу на супутніх проблемах: чимало військових під час звільнення зі служби стикаються з паперовою тяганиною, затримками виплат чи труднощами в оформленні статусів. Крім того, державні програми мають охоплювати не лише самого ветерана, а й усю його родину, адже поранення чи реабілітація одного члена сім'ї кардинально змінюють життя всього домогосподарства, впливаючи на житлові умови, доходи та освіту дітей.