Вибори наступника Гутерреша. Чи зможе новий генсек реанімувати "труп" ООН

Як обирають генсеків ООН

Генсек Організації об’єднаних націй обирається на п’ятирічний термін, але традиційно ця особа переобирається і на другий термін. Окрім одного випадку, коли єгиптянин Бутрос Бутрос-Галі у 1996 році не зміг переобратися через вето Сполучених Штатів. Тож фактично наступник португальця Антоніу Гутерреша формуватиме міжнародну політику на майданчиках ООН десять років, якщо не вступить у конфронтацію з якоюсь із держав — постійних членів Ради безпеки.

Процедура обрання генсека наступна: Радбез ООН рекомендує одного з кандидатів, а Генасамблея його призначає. При цьому будь-хто з п’яти постійних членів — США, Франція, Великобританія, Китай, Росія — може накласти вето на обрання кандидата. Так, після вето США на кандидата Бутроса-Галі підтримку отримав інший африканець Кофі Аннан із Гани. На думку багатьох експертів, він увійшов і історію як один із найефективніших керівників ООН. Визнанням його заслуг стала Нобелівська премія миру за 2001 рік йому та очолюваній ним організації.

Для обрання генсека Радбез конклав не проводить, а його члени намагаються знайти консенсус. Коли у 2016 році обирали Гутерреша, Росія спочатку була проти. Але, як показують роки на посаді цього португальця, він виявився зручним для Москви, оскільки замість впровадження дуже потрібних реформ в ООН для підвищення її статусу та зменшення забюрократизованості, про реформи тільки говорить. Коли Гутерреш обирався вперше, він був фаворитом від самого початку, конкуренцію йому намагалася скласти ціла група претендентів переважно зі слов’янських країн Європи. Справа у тому, що за всю історію організації жодного разу посаду генсека не займали жінки та представники Східної і Південної Європи. Проти Гутерреша балотувалися відразу семеро жінок та загалом дев’ятеро осіб зі згаданого регіону Європи. Це важливий момент, до якого повернемося трохи згодом.

У 2021 році Радбез просто схвалив продовження повноважень Гутерреша. Наступного ж року нарешті відбудуться вибори очільника ООН. З огляду на процедуру обрання, боротьба між кандидатами відбуватиметься за прихильність членів Радбезу, до складу якого окрім п’яти постійних за ротаційним принципом входить десять непостійних. Станом на зараз це Сомалі, Пакистан, Данія, Греція, Панама, повноваження яких продовжаться і на наступний рік, та ще п’ять нових непостійних членів розпочнуть свою роботу з 1 січня 2026 року — Бахрейн, Колумбія, ДР Конго, Латвія і Ліберія. Тобто 15 держав, які обиратимуть нового генсека, відомі. І ще один штрих — постійні члени Радбезу своїх кандидатів не висувають. 

Гроссі та багато жінок-кандидаток

Якщо у 2016 році полювання на крісло генсека влаштували переважно європейці, то наступного року очікується змагання між кандидатами від Південної Америки та країн Карибського басейну. З цього регіону очільник ООН був, але давно — перуанець Хав’єр Перес де Куельяр головував з 1982 по 1992 роки. Як повідомила Bloomberg Анналена Бербок, колишня очільниця МЗС Німеччини, а нині голова Генасамблеї ООН, нею розіслані листи до країн-учасниць головної міжнародної організації з пропозицією висувати своїх кандидатів. Автори публікації зазначають, що цього разу перевагу надаватимуть саме претендентам із Латинської Америки.

Аргентина довго не запрягала і відразу висунула кандидатом директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі. Аргентинці стверджують, що їхній земляк ідеально підходить на посаду генсека, бо його досягнення були спрямовані "на сприяння міжнародному миру та безпеці шляхом відкритого, ефективного, активного управління та отримання очевидних результатів". Українців така похвальба Гроссі точно здивувала, адже протягом повномасштабного російського вторгнення директор МАГАТЕ діяв пасивно, далі глибокого занепокоєння не йшов. Тож існує значний сумнів, що Гроссі, якого ще на старті вважають фаворитом, реформуватиме ООН.

Називаються й інші претенденти, точніше претендентки — екс-президент Чилі Мішель Бачелет, колишня віце-президент Коста-Ріки Ребека Грінспан, прем’єр-міністр Барбадосу Міа Моттлі, екс-прем’єр Нової Зеландії Джасінда Ардерн.

Бачелет — перша жінка-президент Чилі, соціалістка. Наступного року їй виповниться 75 років. Він дещо знижує її шанси. Вона очолювала свою країну двічі з перервою. В кінці першої президентської каденції її діяльність схвалювали 84% чилійців. За конституцією Чилі не можна займати президентську посаду двічі поспіль, тому Бачелет взяла паузу у внутрішній політиці і зайняла посаду заступниці генсека ООН. Тоді організацією керував піденнокореєць Пан Гі Мун. На цій посаді вона займалася боротьбою за права жінок. Другий термін Бачелет був менш успішним, він супроводжувався студентськими протестами, які розганяла поліція. По завершенню другого терміну вона обійняла посаду Верховного комісара з прав людини ООН. У цьому статусі Бачелет у липні 2022 року оскандалилася звинуваченням України та Росії у порушенні прав людини, бо "обидві сторони збройного протистояння розміщують військові позиції поблизу цивільних будівель та в використовують їх як "живі щити". Після обурення України тим, що Бачелет ставить жертву та агресора на один щабель, вона трохи змінила риторику — закликала Путіна припинити війну, однак закликала обидві сторони не порушувати права людини. Типова риторика для оонівських бюрократів.

Ребека Грінспан — генеральний секретар Конференції ООН з торгівлі і розвитку. У 1994-1998 роках була віце-президентом Коста-Ріки, однієї з найуспішніших країн Латинської Америки. На цій посаді курувала питання житлового будівництва, економічні і соціальні питання, а також фінанси. За час російського вторгнення в Україну Грінспан координує роботу спеціальної групи з реагування на глобальні кризи у сфері продовольства, фінансів та енергетики. Від імені цієї групи вела переговори щодо можливості експорту зерна з України та добрив із Росії. Коли Москва зірвала роботу ініційованого ООН Чорноморського зернового коридору, а Україна відновила його роботу, Грінспан закликала домовлятися з Росією задля уникнення ризиків. Як бачимо, ця пані також працює за стандартними лекалами ООН.

Міа Моттлі — лейбористка, себто стоїть на лівих ідеях. Вона керує урядом острівного Барбадосу з 2018 року. Її діяльність на посаді відповідає сучасним трендам — вона бореться з кліматичними змінами. У 2022 році виступила із "Бріджтаунською ініціативою", до якої вже приєдналися всі країни регіону. Суть ініціативи полягає в тому, щоб через міжнародні механізми змусити багаті країни Заходу виділяти кошти таким країнам, як Барбадос, адже вони стали жертвами кліматичних змін, які спричинили промислово розвинуті країни. Один із пунктів ініціативи закликає мобілізувати понад $1,5 трлн інвестицій приватного сектору на зелену трансформацію. Ще один — підтримати країни у реструктуризації їхнього боргу за допомогою довгострокових низьких процентних ставок, а також перебудувати управління міжнародними фінансовими закладами, щоб зробити їх справедливими. Крім того, Моттлі опікується освітніми заходами ООН, серед яких — "Освіта для наступного покоління". Про Україну Моттлі не висловлювалася. Судячи з напрямку її громадсько-політичного активізму та географічної віддаленості Барбадосу від України це і не дивує.

Остання у переліку, який утім не остаточний, Джасінда Ардерн. Вона також дотримується соціалістичних поглядів, лейбористка. Під час керівництва урядом проводила популярні соціальні реформи та боролася з кліматичними змінами. З усіх претендентів на посаду генсека ООН Ардерн єдина, кого можна назвати нашим другом. Із перших днів російського повномасштабного вторгнення очолюваний нею уряд допомагав нам зброєю та фінансами. Утім шанси Ардерн, мабуть, найменші. Одна з причин — вона, на відміну від Гроссі, Бачелет, Грінспан і Моттлі, є чужачкою в оонівських структурах.

Ставка на представників Латинської Америки не означає, що кандидатам з Європи — зась. Чому б Україні не висунути свого кандидата? Процедура така, що його чи її заблокує Росія, може ще й Китай. "Наш вибір стане потужним сигналом про те, хто ми такі — ООН — і чи справді ми служимо всім людям світу", — заявила агенції Bloomberg Анналена Бербок. Кандидат від змученої війною України як раз відповідає висловленим сподіванням і критеріям. Хто б ним міг стати? Зеленський зможе балотуватися в генсеки ООН після втрати посади президента. Але вибори у нас відбудуться ще не скоро. Хтось із наших правозахисників? Чому б і ні. Україна має займати проактивну позицію на всіх міжнародних майданчиках, а вибори керівника головної світової організації — саме той майданчик, де можна не тільки заявити про нашу країну, а й розворушити оонівське бюрократичне сонне царство.